Рішення № 9580579, 13.05.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                            Справа №11/471

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого –судді Довганя К.І., при секретарі –Атамась Т.В., за участю представників сторін: позивача –не з’явився, відповідача –не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Велекс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський ливарний завод" про стягнення 50004 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 50004 грн. 00 коп.. боргу за поставлене обладнання, на умовах укладеного сторонами договору. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на виконання укладеного 17 серпня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Велекс" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Смілянський ливарний завод" (відповідач) договору №16 позивач поставив відповідачу обладнання, за яке останній повного розрахунку не провів.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися. Позивач в листі направленому на адресу суду просить розглядати справу без участі його представника. Крім того позивач уточнив позовні вимоги, повідомивши про часткову сплату відповідачем боргу платіжним дорученням №243 від 28.04.2010р. в сумі 4000 грн. та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2158 грн. 20 коп., а всього 48162 грн. 20 коп.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив. У запереченні на позов від 15.04.2010р. проти позову заперечує у зв’язку з невиконанням позивачем умов договору щодо здійснення шеф-монтажу обладнання.

Суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи в порядку ст. 75 ГПК України.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне:

На підставі укладеного сторонами договору №16 від 17 серпня 2009 року позивач поставив відповідачу обладнання на загальну суму 35004 грн. 00 коп., що підтверджується накладними №28 від 05.10.2009р., №31 від 26.10.2009р. та № 34 від 18.11.2009р. Дане обладнання відповідач отримав через свого представника Більніцького І.О. на підставі довіреностей на отримання товарно –матеріальних цінностей №262 від 06.10.2009р. та №288 від 21.10.2009р.

Згідно п. 5.2 Договору та Специфікації №1, оплата товару водиться шляхом передоплати в розмірі 50%, 30% оплати в термін 5-ти банківських днів з моменту повідомлення про готовність відвантаження, 20 % оплати в термін 30-ти банківських днів з моменту поставки на склад Покупця.

Відповідач на час порушення провадження у справі сплатив позивачу 300000 грн. 00 коп.

Позивач направив на адресу відповідача лист №210 від 16.11.2009р. та претензію №236 від 08.01.2009р. з вимогою про погашення боргу.

В ході розгляду справи відповідач платіжним дорученням №243 від 28.04.2010р. додатково сплатив позивачу 4000 грн.

Згідно п. 10.1. Договору, за порушення встановлених умовами Договору строків виконання зобов’язань по розрахункам, Покупець по письмовій вимозі сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми заборгованості по кожній прикладеній Специфікації.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 655, 692 ЦК України містять такі положення:

„Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати:

-          з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов’язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору №16 від 17 серпня 2009 року. Даний договір, виходячи з його умов, є договором купівлі-продажу. Свої зобов’язання за цим договором позивач виконав належним чином та поставив відповідачу обладнання.

Таким чином, у відповідача виникло зобов’язання щодо оплати вартості поставленого обладнання на умовах договору.

Однак відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 692 ЦК України свої зобов’язання щодо оплати вартості придбаного товару належним чином не виконав, заборгувавши позивачу на час розгляду справи 46004 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з відповідача оскільки посилання відповідача на невиконання позивачем умов договору щодо здійснення шеф –монтажу обладнання суд вважає не обгрунтованим, так як воно не ґрунтується на Законі та умовах укладеного сторонами договору.

Крім того, у відповідності до п. 10.1. Договору відповідач зобов’язаний сплатити позивачу 2158 грн. 20 коп. пені. Розрахунок зроблено вірно, а тому він підлягає до стягнення у заявленій сумі.

Оскільки відповідач в ході розгляду справи самостійно сплатив позивачу частину основного боргу в сумі 4000 грн. то в цій частині предмет спору відсутній, а провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», при подачі позовної заяви майнового характеру державне мито сплачується в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач при подачі позову сплатив державне мито з майнової вимоги в сумі 50004 грн. основного боргу. Однак в ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2158 грн. 20 коп. При цьому він недоплатив державне мито в сумі 21 грн. 58 коп. а тому воно підлягає достягненню з позивача з подальшим відшкодуванням.

З відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,, 80 п.1-1, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський ливарний завод", 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Київська, буд. 22, код 35505844 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Велекс" д, 61044, м. Харків, просп. Московський буд. 257, код 33066938 –46004 грн. 00 коп. боргу, 2158 грн. 20 коп. пені, 521 грн. 62 коп. відшкодування витрат на оплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Достягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Велекс", 61044, м. Харків, просп. Московський буд. 257, код 33066938 в доход державного бюджету України на рахунок 31117095700002, банк ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код бюджетної класифікації –22090200, символ звітності банку - 095, отримувач –УДК м. Черкаси, код 22809222, через місцевий орган Державної податкової служби України – недосплачене державне мито в сумі 21 грн. 58 коп.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 4000 грн. припинити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя                                         К.І.Довгань