Рішення № 9579981, 11.05.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2010 р. Справа № 15/64-09

вх. № 1427/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сливко О.І. відповідача - Зайцев В.Л.( директор),Окара І.Л.

розглянувши справу за позовом КП ВТП "Вода", м. Харків

до ТОВ "Сервисводстрой", м. Харків

про стягнення 468500,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 468500, 67 грн., у тому числі основного боргу по орендній платі -71582,90 грн., суми інфляційних витрат - 5990,02 грн., 3 % річних - 887,94 грн., пені - 7086,11 грн., збитків по експлуатації екскаваторів - 382953,70 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві та прохав суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, у розмірі 10064,51 грн., проти нарахування решти суми заборгованості заперечував, з мотивів, викладених у відзив на позовну заяву від 14.04.2009 року.

Представник 3-ї особи в призначене судове засідання не з’явився, про час ті місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

29 червня 2005 року між КП “ВТП “Вода” (Орендодавець, позивач по справі) та ТОВ “Сервісводстрой”(Орендар, відповідач по справі) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 2267, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 181,4 кв.м. (м. Харків, вул. Коростельська, 46), яке позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування. Згідно п. 3.1., 3.2. договору № 2267, орендна плата визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 139200 грн. станом на 06.06.2005 року. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням XIV сесії Харківської міської ради XXIII скликання від 30.03.2000 р. (далі –Методика). Орендна плата за перший базовий місяць розраховується згідно додатку до цього договору і складає за липень 2005 року –722,05 грн. Ставка орендної плати (тариф) становить 5%, 8%. Відповідно п. 3.5. договору оренди № 2267 орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем до орендодавця та до міського бюджету щомісяця на протязі 15 календарних днів наступного місяця.

Крім того, 04 квітня 2007 року між КП “ВТП “Вода” (Орендодавець) та ТОВ “Сервісводстрой”(Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 3190, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 227,10 кв.м. (м. Харків, вул. Коростельська, 46), яке позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування. Згідно п. 3.1., 3.2. договору № 3190, орендна плата визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 508400 грн. станом на 28.02.2007 року. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням XIV сесії Харківської міської ради XXIII скликання від 30.03.2000 р. (далі –Методика). Орендна плата за перший базовий місяць розраховується згідно додатку до цього договору і складає за травень 2007 року –3416,45 грн. Ставка орендної плати (тариф) становить 5%, 8%. Відповідно п. 3.5. договору оренди № 3190 орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем до орендодавця та до міського бюджету щомісяця на протязі 15 календарних днів наступного місяця.

Пунктом 4.4. договору № 2267 та договору № 3190, відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).

Згідно п. 3.3. договорів, нарахування орендної плати починається з дати підписання акту прийому –передачі.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Як свідчать матеріали справи, 29.06.2005 року сторони підписали акт прийому - передачі нежитлового приміщення (будівлі) , розташованої за адресою: м. Харків, вул.. Коростельська, 46 згідно договору № 2267 від 29.06.2005 року.

04.04.2007 року сторони підписали акт прийому - передачі нежитлового приміщення (будівлі) , розташованої за адресою: м. Харків, вул.. Коростельська, 46 згідно договору № 3190 від 04.04.2007 року.

Позивач зазначає, що в порушення п. 3.5 договорів, відповідач своєчасно оплату за оренду майна не проводив, що призвело до виникнення заборгованості, а саме: по Договору № 2267 оренди не житлового приміщення (будівлі) від 29 червня 2005 р., як стверджує позивач заборгованість по орендній платі за період з жовтня 2007 року по липень 2008 року складає 16695,37 грн., пеня за цей період складає 881,41 грн., 3 відсотка річних - 110,56 грн., інфляційні втрати - 873,70 грн. Загальна сума позовних вимог за Договором № 2267 згідно позовної заяви складає 18561,04 грн., По Договору № 3190 оренди не житлового приміщення (будівлі) від 04 квітня 2007 р. заборгованість по орендній платі за даними позивача за період з жовтня 2007 року по липень 2008 року складає 41084,01 грн., пеня за цей період складає 4999,21 грн., 3 відсотка річних - 626,47 грн., інфляційні втрати - 3960,50 грн.. Загальна сума позовних вимог за Договором № 3190 згідно позовної заяви складає 50 670,19 грн.

Так, дослідивши надані позивачем розрахунки щодо розміру заборгованості, судом встановлено, що нарахування орендної плати за спірні періоди здійснювалось позивачем по завищеним тарифам, затвердженим згідно рішення 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання “про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, яке знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова”від 03.10.2007 року № 208/07. Позивач стверджує, що фактичне знаходження майна за договором оренди в користуванні ТОВ “Сервісводстрой”в період з жовтня 2007 року до липня 2008 року, є підставою для донарахування позивачем розміру орендної плати до моменту розірвання договорів оренди і повернення майна.

Згідно ст.. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Відповідно ст. 21 Закону, що коментується, розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Матеріали справи свідчать , що обидва договори під час їх укладення були узгоджені Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради До матеріалів справи додані листів Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 4954 від 18.04.208 року та № 4953 від 18.04.2008 року щодо погодження пролонгації дії договорів на 2208 –2009 рік. До матеріалів справи не надано жодних доказів наявності зауважень з боку позивача щодо необхідності коригування розміру орендної плати у відповідності до затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання Методики.

Відповідач вказує, що 14.07.2008 року позивач звернувся до нього з Додатковими угодами від 03.10.2007 року. Проте відповідач не підписав ці угоди та звернувся в порядку п. 10.2. договорів з проханням щодо дострокового розірвання вказаних договорів оренди. Відповідач вказує, що на підтвердження цього сторонами були підписані додаткові угоди до договорів оренди, затверджені управлінням комунального майна та приватизації, і акти прийому –передачі нежитлових приміщень без заперечень.

Крім того до матеріалів справи додана довідка Контрольно –ревізійного відділу в м. Харкові № 123-10-35 від 30.01.2009 року зустрічної звірки у ТОВ “Сервісводстрой”з питань документального підтвердження виду, обсягу якості операцій та стану взаєморозрахунків з комунальним підприємством “Виробничо –технологічне підприємство “Вода”та структурних підрозділів, підпорядкованих комунальному підприємству “ВТП “Вода”за період з 01.04.2007 по 01.11.2008. У вказаній довідці зазначено, що зустрічною звіркою встановлено, що додаткових угод у відповідності до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, яка затверджена рішенням XVI сесії V скликання від 03.10.2007 року № 208/07 ТОВ “Сервісводстрой”підписано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, з цього приводу до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради звертався юридичний департамент Харківської міської ради з листом № 3735/9-09 від 26.05.2009 року, в якому прохав надати письмові пояснення щодо формування суми орендної плати за спірними договорами оренди. До матеріалів справи доданий лист № 5331 від 29.05.2009 року, в якому Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради повідомляє, що рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання „Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова" від 03.10.2007р. №208/07 управління комунального майна та приватизації було зобов'язано здійснити перегляд орендної плати до діючих договорів оренди шляхом укладання додаткових угод в частині зміни ставок орендної плати. Управлінням комунального майна та приватизації було підготовлено відповідні додаткові угоди до вищевказаних договорів оренди та надано для підписання орендарю та орендодавцю. Однак орендарем вказані додаткові угоди на даний час не підписані.

Разом із листом Управлінням комунального майна та приватизації надано надані відомості нарахування орендної плати проведені відповідно до діючої Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова до вищевказаних договорів оренди, відомості платежів з 30% орендної плати до міського бюджету та відомості заборгованості з орендної плати станом на дату розірвання договорів оренди - 01.08.2008р. та пені станом на 28.05.2009р.

Відповідно п. 3.8. спірних договорів оренди, сторони визначили, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у випадку зміни Методики її розрахунку, централізованих цін і тарифів, затверджених у встановленому порядку, які безпосередньо впливають на розрахунок орендної плати.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, враховуючи, що сторонами не були підписані додаткові угоди щодо зміни тарифів відповідно до “Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова" , позивач своєчасно, в порядку п. 3.8. договору не звертався до відповідача з вимогою щодо перегляду розміру орендної плати, суд дійшов висновку, що застосування підвищеного тарифу при нарахування заборгованості за користування приміщеннями згідно договорів оренди № 2267 та № 3190 буде неправомірним та приведе до порушення прав відповідача, як орендаря спірних приміщень. У зв’язку з викладеним, суд вважає обґрунтованим твердження відповідача щодо безпідставності та необґрунтованості нарахування позивачем заборгованості за підвищеним тарифом.

Так, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що станом на час розгляду справи, відповідач має перед позивачем заборгованість з орендної плати згідно договору № 3190 від 04.04.2007 року у розмірі 8152,73 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу, позивача про стягнення 8152,73 грн. за договором № 3190 від 04.04.2007 року обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. Щодо решти позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 2267 від 29.06.2005 року у розмірі 16695,37 грн. та за договором № 3190 від 04.04.2007 року у розмірі 32931,28 грн., то суд вважає позовні вимоги в цій частині безпідставними, тому відмовляє в їх задоволенні.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пунктів 9.3. договорів оренди № 2267 та № 3190, орендна плата, перерахована несвоєчасно та не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця та Управління комунального майна та приватизації відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню за договором оренди № 2267 від 29.06.2005 року у розмірі 881,41 грн. та за договором оренди № 3190 від 04.04.2007 року у розмірі 4999,21 грн.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Отже, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено граничний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який не може збільшуватися за згодою сторін.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши розрахунки, надані сторонами до матеріалів справи, суд встановив, що відповідач несвоєчасно сплачував орендну плату за договором № 2267 від 29.06.2005 року та з урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 724,53 грн. пені, не підлягають задоволенню, належна до сплати сума становить 156,88 грн. Суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Щодо договору № 3190 від 04.04.2007 року, то враховуючи встановлену судом заборгованість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у розмірі 1101,58 грн. В решті заявленої до стягнення суми за цим договором у розмірі 3897,63 грн. суд відмовляє у зв’язку з безпідставністю її нарахування.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, з урахуванням строків оплати та встановлених судом сум до сплати, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за договором № 2267 від 29.06.2005 року –19,99 грн. трьох відсотків річних та 22,24 грн. інфляційних витрат, за договором № 3190 від 04.04.2007 року –139,27 грн. трьох відсотків річних та 785,92 грн. інфляційних витрат. В решті заявлених до стягнення за двома договорами трьох відсотків річних у розмірі 577,77 грн. та інфляційних витрат у розмірі 4026,04 грн., - суд відмовляє в їх задоволенні

В позовній заяві позивач крім орендної плати за користування приміщеннями просить суд стягнути з відповідача заборгованість за оренду майна (двох екскаваторів) згідно договору № 2788 від 06.05.2006 року у розмірі 16315,74 грн., з яких 13803,52 грн. –сума основного боргу, 1205,49 грн. –сума пені, 150,91 грн. –три відсотки річних та 1155,82 грн. –інфляційні витрати. Також позивач просить суд відшкодувати збитки по експлуатації цього майна у розмірі 382953,70 грн.

Дослідивши матеріали справи стосовно цих вимог, суд встановив наступне.

06 травня 2006 року між КП “ВТП “Вода” (Орендодавець, позивач по справі) та ТОВ “Сервісводстрой”(Орендар, відповідач по справі) був укладений договір оренди майна № 2788, предметом якого є два екскаватори марки ЕО 3323 гос. № 00252 ТН та № 00277 ТН, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, яке позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування. Відповідно п. 2.1. договору оренди майна № 2788 набуття відповідачем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акту прийому –передачі майна.

Згідно п. 3.1., 3.2. договору № 2267, орендна плата визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 75000 грн. станом на 26.04.2006 року. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням XIV сесії Харківської міської ради XXIII скликання від 30.03.2000 р. (далі –Методика). Орендна плата за перший базовий місяць розраховується згідно додатку до цього договору і складає за червень 2006 року –311,25 грн. Ставка орендної плати (тариф) становить 5%. Відповідно п. 3.5. договору оренди № 2267 орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем до орендодавця та до міського бюджету щомісяця на протязі 15 календарних днів наступного місяця.

До матеріалів справи доданий акт прийому – передачі орендованого майна, відповідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у орендне користування майно –транспортні засоби: два екскаватори –ЕО 3323А гос.№ 00252 ТН та № 00277 ТН. Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Позивач в позовній заяві стверджує, що у відповідності до затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання „Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова" від 03.10.2007р. №208/07, відповідач заборгував позивачеві за користування вказаними транспортними засобами 13803,52 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що між сторонами також не укладалась додаткова угода щодо зміни тарифів відповідно до “Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова", як й в попередніх договорах оренди приміщень. Позивач своєчасно, в порядку п. 3.8. договору не звертався до відповідача з вимогою щодо перегляду розміру орендної плати, тому суд дійшов висновку, що застосування підвищеного тарифу при нарахування заборгованості за користування спірним майном згідно договору оренди № 2788 є безпідставним. Отже, з урахуванням строку оренди майна та враховуючи норми ст.ст.. 11, 509, 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст.. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, суд вважає обґрунтованою та належною до сплати суму боргу 1911,78 грн., тому задовольняє позовні вимоги в цій частині. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 11891,74 грн., суд відмовляє.

З урахуванням належної до сплати суми заборгованості за оренду транспортних засобів, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача 215,46 грн. пені, 27,15 грн. трьох відсотків річних та 169,65 грн. інфляційних витрат, які були нараховані у відповідності до норм чинного законодавства, зазначених вище. В задоволенні решти вимог щодо стягнення пені у розмірі 990,03 грн., 3% річних у розмірі 123,76 грн. та інфляційних витрат у розмірі 986,17 грн. за договором оренди майна № 2788, - суд відмовляє.

Пунктами 2.3. 4.8 договору оренди майна № 2788 від 06.05.2006 року, передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

Пунктом 4.6. договору оренди майна сторони встановили обов’язок відповідача щодо забезпечення збереження орендованого майна, запобігання його пошкодженню та псуванню, здійснення заходів протипожежної безпеки.

Позивач зазначає, що внаслідок користування відповідачем орендованим майном, стан цього майна зазнав значного погіршення, що у відповідності з п. 4.8. договору тягне обов’язок орендаря відшкодувати спричинені збитки. Згідно розрахунку позивача розмір завданий йому збитків становить 382953,70 грн.

Згідно із ст.54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити серед іншого посилання на законодавство, на підставі якого подається позов. Таке посилання створює правові підстави позову.

Так, позивачем конкретно не визначено матеріально-правової норми права, на якій ґрунтуються заявлені позовні вимоги; норми цивільного та господарського процесуального законодавства, визначені позивачем, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог не передбачають стягнення збитків.

Згідно ст. 779 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний усунути погіршення майна, які сталися з його вини, а у разі неможливості його відновлення орендодавець має право вимагати відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України підставами виникнення господарських зобов`язань, зокрема, є заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України, встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додаткових витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, розраховувала, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною та матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Крім того, відповідно до пункту 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. №02-5/215 суд зазначає таке. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

В обґрунтування своєї вимоги про стягнення з відповідача збитків за пошкоджене майно, позивач посилається на висновок узгодженої процедури щодо достовірності розрахунку шкоди, заподіяної ТОВ “Сервісводстрой”КП ВТП “Вода”, складений аудиторською фірмою “Аудит –Експрес”від 10.03.2009 року, відповідно якого аудиторська перевірка підтвердила наявність пошкоджень на суму 382953,70 грн.

Але, судом встановлено, що дослідження щодо підтвердження достовірності збитків на вказану суму проводилось в березні 2009 року. До матеріалів справи додані акти прийому –передачі орендованого майна: від 01.08.2008 року, відповідно якого відповідач повернув позивачеві екскаватор ЕО 3323А держ № 00252 ТН на підставі листа про внесення змін в договір оренди № 2788 від 06.05.2006 року; від 31.10.2008 року, відповідно якого відповідач повернув позивачеві екскаватор ЕО 3323А держ № 00277 ТН на підставі листа про розірвання договору оренди № 2788 від 06.05.2006 року. Зазначені акти підписані позивачем без зауважень та заперечень та скріплені печатками обох підприємств. Жодних посилань позивача щодо пошкодження, або незадовільного стану орендованих транспортних засобів позивач не зазначив.

Як вже зазначалось судом, відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких заявлено позов.

Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України статті 218 ГК України позивач в даній справі повинен довести наступні обставини: наявність обов’язку відповідача збереження спірного майна, факт порушення цього обов’язку (наявність дій, які б спричинили пошкодження майна); наявність та реальність понесених збитків та їх розмір; а також наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку тобто прямої залежності втрат, понесених позивачем від протиправних дій відповідача.

Так, дослідивши надані суду докази та вислухавши пояснення представників сторін з цього приводу, суд вважає не доведеною позивачем наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку від дій відповідача, пов’язаних з експлуатацією спірних транспортних засобів та понесених у зв’язку з цим збитків внаслідок пошкодження стану цього майна. У зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 382953,70 грн. збитків недоведеними, необґрунтованими позивачем, тому відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України , у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 127,03 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 3,20 грн. згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісводстрой”(юридична адреса: 61020, м. Харків, вул.. Коростельська, 46, фактична адреса: 61124, м. Харків, вул.. Вишнева, 27, п/р 26004845933651 в ХОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 351016, код ЄДРПОУ 32817821) на користь Комунального підприємства "Виробничо - технологічного підприємства "Вода" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, р/р 2600800002835 в Філії № 1 АБ "Факторіал - Банк", МФО 3504804, код ОКПО 33206804) –10064,51 грн. Заборгованості з орендної плати, 1473,92 грн. пені, 186,41 грн. трьох відсотків річних, 977,81 інфляційних витрат, 127,03 грн. витрат по сплаті державного мита та 3,20 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 61518,39 грн. основного боргу з орендної плати, 5612,19 грн. пені, 701,53 грн. трьох відсотків річних, 5012,21 грн. інфляційних витрат та 382953,70 грн. завданих збитків, - відмовити.

Суддя (підпис)

рішення підписане 12.05.2010 року.