Рішення № 9579806, 12.05.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2010 р.Справа № 8/25-392 Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Гирили І.М.

Розглянув справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія", вул. Громницького, 7-А, м. Тернопіль

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП Партнер-Лідер", вул. Старобілоуська, 63, м. Чернігів

до відповідача 2: Приватного підприємства "Сеал", бульвар Д. Галицького, 3/14, м. Тернопіль

про: cтягнення заборгованості на загальну суму 11 145 грн. 89 коп.

За участю представників сторін від:

Позивача: не з`явився.

Відповідача 1: не з`явився.

Відповідача 2: не з`явився.

В судовому засіданні 26.04.2010р. представнику позивача роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія", м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про солідарне стягнення із відповідачів: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП Партнер-Лідер", м. Чернігів та 2) Приватного підприємства "Сеал" заборгованості на загальну суму 39 732грн. 20 коп.

26.04.2010 р. позивачем подано до суду заяву № 26/04 про уточнення (відмову) позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідачів,- просить стягнути усю суму заборгованості з відповідача 1. Заява мотивована тим, що термін дії укладеного 17.02.2009 р., з метою забезпечення зобов’язань між позивачем та відповідачем 2 договору поруки, згідно якого останній зобов’язувався солідарно відповідати за виконання зобов’язань відповідачем 1 за дистрибуторським договором № ЧН 01 від 01.01.2009 р., закінчився 01.04.2010 р.

Окрім того, у зв’язку із здійсненою відповідачем 1 частковою оплатою вартості поставленого товару на суму 22 000грн. та поверненням товару на сумі 6 573,98 грн., ухвалою господарського суду від 26.04.2010р. прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, як таку, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України та встановлено, що предметом позову є стягнення з відповідача 1 –ТзОВ "ТП Партнер-Лідер" 3 997, 44 грн. –заборгованості за поставлену продукцію, 4 378, 14 грн. –пені, 640, 59 грн. –3% річних та 2 129, 72 грн. –інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 зобов`язань за Дистрибуторським договором № ЧН 01 від 01.01.2009 р., зокрема в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.04.10р.) його заборгованість перед позивачем, станом на день розгляду спору в суді, становить 3997,44грн., яку останній і просить стягнути в судовому порядку. Також, за порушення відповідачем 1 договірних зобов’язань, позивачем відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано та заявлено до стягнення 4 378,14грн. пені, 640,59 грн. 3% річних та 2129,72грн. інфляційних нарахувань. Окрім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, в т.ч. на правову допомогу адвоката в сумі 3 900 грн.

В підтвердження викладеного надано: дистрибуторський договір № ЧН 01 від 01.01.2009 р., видаткові накладні та довіреності, на підставі яких відповідачу 1 було поставлено товар, банківські виписки, які засвідчують факт часткової оплати відповідачем 1 вартості отриманого товару, договір поруки від 17.02.2009 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 11:50 год. 12.04.10р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 15:25год. 26.04.10р. та, відповідно до 10:45 год. 12.05.2010р., у зв’язку із неявкою в судові засідання представників відповідачів, клопотанням відповідача 1 про перенесення розгляду справи на пізніший термін та необхідністю витребування додаткових документів.

В судовому засіданні 26.04.2010р. представник позивача позовні вимоги (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.04.2010р.) підтримав повністю, на розгляд справи 12.05.2010р. –не прибув, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення –ухвали суду про відкладення розгляду справі від 26.04.2010р.

Відповідач 1 відзиву на позов не подав, у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, витребуваних документів не представив, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень –ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення її розгляду.

12.04.2010 р. від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує у зв’язку з тим, що термін дії укладеного 17.02.2009 р., з метою забезпечення зобов’язань між позивачем та відповідачем 2 договору поруки, згідно якого останній зобов’язувався солідарно відповідати за виконання зобов’язань відповідачем 1 за дистрибуторським договором № ЧН 01 від 01.01.2009 р., закінчився 01.04.2010 р. В судове засідання 12.05.2010р. представник відповідача 2 не прибув, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Однак, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача в судовому засіданні 26.04.2010р., оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства , установи, організації, інші юридичні особи( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

01.01.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Національна торгова компанія”, в особі директора Литвиненка О.В., надалі товариство, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТП Партнер-Лідер", в особі директора Петруші Ю.В., надалі дистрибутор був укладений дистрибуторський договір № ЧН 01.

За умовами договору товариство бере на себе зобов’язання поставляти товар дистрибутору згідно замовлення, а дистрибутор бере на себе зобов’язання його прийняти та оплатити на умовах, зазначених у даному договорі. Асортимент, кількість та термін поставок товару визначаються сторонами на кожну партію окремо. Документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію товару, є погоджена товариством заявка дистрибутора, що надсилається товариству будь-яким зручним для сторін способом (факсимільним повідомленням, надсилання рекомендованим листом або іншим способом) повноважному представнику товариства (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Згідно п. 2.1., 2.5. товариство відпускає дистрибутору товар згідно попередньо узгодженого замовлення дистрибутора. Поставка товару здійснюється на умовах: СРТ –склад дистрибутора. Дата прийняття товару дистрибутором на своєму складі буде вважатися датою поставки при умові документального підтвердження. Згідно п.2.7 договору мінімальна сума основної поставки дистрибутору складає 20000 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов’язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов дистрибуторського договору № ЧН 01 від 01.01.2009р. на підставі довіреностей (в матеріалах справи) ТОВ "Національна торгова компанія "передало, а ТОВ "ТП Пертнер - Лідер" прийняло згідно наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій видаткових накладних товар на загальну суму 201 488,30 грн., а саме:

-          № 0000546 від 20.07.2009р. на загальну суму 18 535,22 грн.;

-          № 0000603 від 31.07.2009р. на загальну суму 11 135,60 грн.;

-          № 0000627 від 13.08.2009р. на загальну суму 14500,14 грн.;

-          № 0000698 від 04.09.2009р. на загальну суму 10 715,21 грн.;

-          № 0000713 від 10.09.2009р. на загальну суму 10 568,21 грн.;

-          № 0000728 від 16.09.2009р. на загальну суму 11 038,01 грн.;

-          № 0000754 від 23.09.2009р. на загальну суму 19 547,40 грн.;

-          № 0000774 від 30.09.2009р. на загальну суму 3 366,01 грн.;

-          № 0000775 від 30.09.2009р. на загальну суму 12 458,80 грн.;

-          № 0000803 від 12.10.2009р. на загальну суму 9 988,45 грн.;

-          № 0000833 від 21.10.2009р. на загальну суму 19 121,40 грн.;

-          № 0000861 від 30.10.2009р. на загальну суму 11 153,82 грн.;

-          № 0000909 від 19.117.2009р. на загальну суму 16 225,01 грн.;

-          № 0000968 від 12.12.2009р. на загальну суму 9 887,41 грн.;

-          № 0001013 від 29.12.2009р. на загальну суму 12 634,02 грн.;

-          № 0000030 від 19.01.2010р. на загальну суму 10 613,59 грн.

П.п. 9.1, 9.2 Договору сторони передбачили, що даний договір діє з момент у його підписання і діє до 31.12.2009р. У випадку, якщо за 20 днів до закінчення терміну дії даного Договору Сторонами не було надіслано письмових заяв про припинення чи зміну умов, дія Договору продовжується на той самий термін на тих самих умовах.

Оскільки матеріалами справи, зокрема накладною № 0000030 від 19.01.2010р. на загальну суму 10 613,59 грн. підтверджено, що правовідносини між сторонами продовжували тривати після 2009р., суд вважає за доцільне відзначити, що договір від 01.01.2009р. є чинним і на сьогодні.

П.5.1 Договору сторони передбачили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються дистрибутором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства або шляхом внесення готівки в касу товариства. Оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу 30 календарних днів від дати отримання товару, за період з жовтня по березень та 21 календарний день від дати отримання товару за період з квітня по вересень (п. 5.1. договору).

Зобов’язання дистрибутора по оплаті вартості отриманого товару вважаються виконаними: при безготівкових розрахунках –з моменту зарахування коштів, перерахованих дистрибутором, на поточному рахунку товариства в банківській установі; при розрахунках готівкою –з моменту внесення готівки в касу товариства (п. 5.2. Договору).

Дистрибутор зобов’язується проводити оплату за товар незалежно від кількості перепроданого товару згідно умов, вказаних в п.5.1.( п.3.1.15.)

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства свої зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару виконав лише частково на суму 190 916,88грн., з яких: 173 916,88 грн. –оплата за товар здійснена відповідачем 1 до порушення провадження у справі та 17 000 грн. –оплата здійснена після порушення провадження у справі (належним чином засвідченні копії банківських виписок знаходяться в матеріалах справи).

Окрім того, 10.03.2010р. відповідачем повернуто товар на загальну суму 6 573,97грн. (належним чином засвідчена копія накладної на повернення товару постачальнику №Ч1-000000153 від 10.03.10р. знаходиться в матеріалах справи).

Відтак, станом на день розгляду спору в суді, непогашеною залишається заборгованість в сумі 3 997,44грн., які позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач на розгляд справи не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду будь-яких доказів добровільної сплати боргу в сумі 3 997 грн. 44 коп., чим порушив умови Договору та норми чинного законодавства.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Національна торгова компанія" щодо стягнення з ТзОВ «ТП Партнер-Лідер»3 997,44 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та неоспорені відповідачем.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що у разі прострочення Дистрибутором строків оплати вартості отриманого товару, він зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи долучений розрахунок, згідно з яким останній просить стягнути з відповідача пеню, нараховану з врахуванням здійснених позивачем поставок, терміну оплати, повернення відповідачем продукції та здійснення часткових розрахунків за отриманий товар в сумі 4378,14грн.

Оцінивши даний розрахунок пені, суд вважає, що він проведений у відповідності з вимогами ст. 232 ГК України та ст.ст. 549,550 ЦК України, відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак заявлена позивачем сума пені підлягає до задоволення.

Окрім того, ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

На підставі даної статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2129,72 грн. –інфляційних нарахувань та 640,59 грн. -3% річних, (з врахуванням дати поставки, терміну оплати, повернення відповідачем продукції та наданих останнім послуг по формуванню асортиментного переліку товарів позивача).

Розглянувши наданий позивачем розрахунок, враховуючи приписи чинного законодавства, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 129 грн. 72 коп. –інфляційних нарахувань та 640 грн. 59 коп. -3% річних обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з’явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів добровільного погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП Партнер-Лідер" заборгованості в загальній сумі 11 145,89 грн. такими, що підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та неоспорені останнім.

Окрім того, беручи до уваги приписи ч. 1. ст. 598, ч. 4 ст. 559 ЦК України, а також, подану позивачем 26.04.10р. заяву №26/04 про уточнення (відмову) позовних вимог, провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 2 підлягає припиненню, в порядку ч. 4 ст. 80 ГПК України у зв’язку із відмовою позивача від позовних вимог щодо солідарного стягнення заявлених сум з ПП "Сеал".

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 1 витрати за правову допомогу адвоката в розмірі 3900грн.

В підтвердження понесених судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3900 грн. до матеріалів справи долучено: договір про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування №01/01/10 від 01.01.2010р., Акт виконаних робіт від 11.03.10р. по договору №01/01/10 від 01.01.2010р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 511 від 20.06.2008р., виданого на ім'я Котиса В.Я., платіжне доручення № 91 від 12.03.2010р., яким позивачем сплачено 3900 грн. за адвокатські послуги.

Судом встановлено, що 01 січня 2010р. між ТзОВ «Національна торгова компанія», надалі –Замовник, та фізичною особою-підприємцем, адвокатом Котис Володимиром Ярославовичем, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, надалі –Виконавець, укладено договір про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування №01/01/10, за умовами якого Виконавець зобов’язався надати Замовнику на строковій основі комплекс адвокатських послуг консультаційно-правового характеру, перелік яких наведено у п.п.1.2 п.1 та наступними додатковими письмовими угодами, а Замовник зобов’язався здійснювати оплату таких послуг (п.1 Договору).

Відповідно до п.п.2.1 Договору, оплата виконаних робіт і наданих послуг здійснюється на підставі Актів прийому-передачі наданих послуг, які по мірі виконання оформляються сторонами та є невід'ємними додатками до договору.

11.03.2010р. між позивачем та адвокатом Котис В.Я. складено та підписано Акт виконаних робіт до Договору №01/01/10 від 011.01.2010р., з якого вбачається, що адвокатом Котис надано ТзОВ "національна торгова компанія" юридичні послуги по договору №01/01/10 від 01.01.10р. на загальну суму 3 900грн.

На виконання умов договору, платіжним дорученням №91 від 12.03.2009р. позивач перерахував на банківський рахунок адвоката Котиса В.Я. грошові кошти в сумі 3 900 грн.

Статус особи, яка готувала позовні матеріали за вказаним договором при розгляді даної справи та представляє інтереси позивача в суді, відповідає вимогам ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»- витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Разом з тим, в процесі розгляду спору судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду (15.03.10р.) вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар на загальну суму 39732,20грн. заявлено безпідставно, оскільки при розрахунку суми позову не взято до уваги факт часткової оплати ТОВ "ТП Партнер-Лідер" товару (2000 грн. -09.03.2010р. та 3 000грн. -12.03.2010р.) та факт часткового повернення останнім товару (6 753,97грн. -10.03.10р.).

Згідно п.4.2 абз.2 Роз'яснень ВАС України №02-5/78 від 04.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України", з наступними змінами та доповненнями, "якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається."

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, беручи до уваги, що частина заборгованості погашена відповідачем вже після звернення позивача в суд з даним позовом, частина заборгованості позивачем заявлена безпідставно, у відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 111,46грн., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 167,55 грн. та витрати на оплату правову допомогу адвоката в сумі 2 768,91 грн. (здійснений судом розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22,32-34, 43, 44, 49, 69, 75,77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.          В частині позовних вимог щодо відповідача 2 - Приватного підприємства "Сеал", бульвар Д. Галицького, 3/14, м. Тернопіль, провадження припинити.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП Партнер-Лідер", вул. Старобілоуська, 63, м. Чернігів,(ідентифікаційний код 35506314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія", вул. Громницького, 7-А, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 34950836):

-          3 997 грн. 44 коп. боргу;

-          4 378 грн. 14 коп. пені;

-          2 129 грн. 72 коп. інфляційних втрат;

-          640 грн. 59 коп. 3% річних;

-          111 грн. 46 коп. державного мита;

-          167 грн. 55 коп. в повернення сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

-          2 768 грн. 91 коп. судових витрат на оплату послуг адвоката.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання 17.05.2010р.), через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                І.М. Гирила