Рішення № 9579795, 12.05.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2010 р.Справа № 8/45-714           Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Гирили І.М.

Розглянув справу:

за позовом: Козівського районного споживчого товариства, вул. Грушевського, 25, смт. Козова Тернопільської області

до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної держадміністрації, вул. Грушевського, 13а, смт. Козова Тернопільської області

про: стягнення заборгованості по орендній платі на загальну суму 6 908 грн. 98 коп., в т. ч. 608 грн. 98 коп. пені.

За участю представників:

Позивача: Прийми Л.Я. –представника, довіреність №1 від 01.01.2010р.

Відповідача: Перцака І.В. - головного спеціаліста-юриста, довіреність №1-Ю від 04.01.2010р.

В судовому засіданні представникам сторін позивача роз’яснено процесуальні права та обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи:

Козівське районне споживче товариство, смт. Козова, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної держадміністрації, смт. Козова Тернопільської області, надалі відповідач, про стягнення заборгованості по орендній платі на загальну суму 6 908 грн. 98 коп., в т. ч. 608грн. 98 коп. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди об’єкта нерухомості № 27 від 01.02.2009 р., зокрема в частині внесення орендної плати за користування приміщенням, внаслідок чого, станом на день звернення до суду його заборгованість перед позивачем по орендній платі становить 6 300 грн., на яку у відповідності до вимог діючого законодавства та умов договору нараховано пеню за несвоєчасну оплату орендної плати в сумі 608,98грн.

В підтвердження викладеного надано: договір оренди об’єкта нерухомості № 27 від 01.02.2009 р., акт прийняття–передачі від 01.02.09р., розрахунок позовних вимог на 01.04.2010р., претензію №07-01/20 від 08.02.2010р. та докази її надіслання відповідачу, відповідь на претензію №01-04/439 від 15.02.2010р., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 27.04.2010р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 11:10 год. 12.05.2010р.

В судовому засіданні 12.05.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у відзиві на позов №01-06/1015 від 07.05.2010р. (отримано та зареєстровано канцелярією суду 12.05.2010р. за вх. №12515), підтриманому його повноважним представником в судовому засіданні 12.05.2010р., вимоги позивача визнає повністю. Просить суд врахувати, що заборгованість по орендній платі в сумі 6300 грн. та пені в сумі 608,98грн. виникла у зв’язку із недофінансуванням з Державного бюджету згідно кошторису видатків за 2009 рік, оскільки управління праці, як структурний підрозділ Козівської РДА, є органом виконавчої влади і свою діяльність здійснює виключно за рахунок та в межах бюджетного асигнування. Стверджує, що при затвердженні кошторису на 2010 рік та поступленні коштів на рахунок управління праці та соціального захисту населення Козівської РДА заборгованість буде погашено.

Розглянувши матеріалі справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши доводи та обґрунтування представників сторін, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

01 лютого 2009 року між Козівським районним споживчим товариством, як Орендодавцем, та Управлінням праці та соціального захисту населення Козівської РДА, як Орендарем, укладено Договір оренди об’єкта нерухомості (далі Договір), за умовами якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю – ІІІ поверх адмінбудинку, загальною площею 180м2 , що знаходиться за адресою: смт. Козова, вул. Грушевського,25. Об’єкт оренди використовується Орендарем під офісне приміщення (п.п.1.1.-1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору сторони встановили, що об’єкт оренди передається орендарю у термін не пізніше 3-х днів після укладення цього договору за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Умовами укладеного договору (р.5 п.п.5.1-5.2) сторони встановили розмір орендної плати, а також порядок здійснення розрахунків за користування об’єктом оренди.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов’язання, які за своєю правовою природою є правовідносами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.2.1 Договору, згідно Акту прийняття-передачі від 01.02.2009р., який є Додатком №1 до Договору, Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в строкове платне користування орендоване майно: третій поверх нежитлового приміщення адмінбудівлі РайСТ, що знаходиться в смт. Козова по вул. Грушевського, 25, площею 180м2 (належним чином засвідчена копія Акту знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п.п.3.3.2 п.3.2 р.3 Договору, Орендар зобов’язався вчасно і в повному обсязі, у відповідності до умов договору, сплачувати орендну плату.

Так: "Загальний розмір орендної місячної плати за користування об’єктом оренди складає 3 000грн. в т.ч. ПДВ … Орендна плата сплачується в національній валюті України за курсом НБУ на момент оплати та з врахуванням індексу інфляції за попередній місяць за даними Держкомстату України… Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Орендодавця до 10 числа кожного місяця в якому здійснюється користування об’єктом оренди" ( п.п.5.1 –5.2 Договору).

Окрім того, п.п. 4.1, 4.2 Договору сторонами визначено, що Договір оренди діє з 01.02.2009р. по 01.01.2010р. Якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони Орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна із сторін даного договору має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць.

Листом за № 01-06/2134 від 11.09.2009р. відповідач повідомив позивача про наміри розірвання з 01.10.2010р. договору оренди об’єкта нерухомості № 27 від 01.02.2009р. у зв’язку з переходом в інше приміщення.

В судовому засіданні повноважні представники позивача та відповідача підтвердили факт розірвання за згодою сторін з 01.10.2009р. договору оренди об’єкта нерухомості № 27 від 01.02.2009р.

Зазначене також підтверджується і наданим позивачем розрахунком позовних вимог, з яких, зокрема вбачається, що з 01.10.2009р. рахунки на оплату відповідачем орендної плати останньому не виставлялись.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідачем зобов'язання по договору оренди щодо своєчасної сплати орендних платежів виконано не належним чином, орендна плата сплачена частково (платіжні доручення, як доказ часткової сплати орендної плати, знаходяться в матеріалах справи) у зв'язку із чим в останнього, згідно представленого позивачем розрахунку позовних вимог, існує заборгованість в розмірі 6 300 грн.

08.02.2010р. року позивач звернувся до відповідача з претензією №07-01/20 про погашення заборгованості по орендній платі.

15.02.2010р. відповідач у відповіді на претензію №01-04/439 повідомив позивача про те, що заборгованість по орендній платі в сумі 6300грн. виникла внаслідок недонадходження коштів з Державного бюджету і у зв’язку із відсутністю постійного кошторису видатків на 2010р. Зазначив, що Управління не має змоги вказати термін погашення даного боргу.

Станом на дату розгляду справи відповідачем на подано, а судом не здобуто доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 6300 грн., чим порушено умови договору та норми чинного законодавства.

В судовому засіданні 12.05.2010р. представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Окрім того, акт взаємозвірки розрахунків, станом на 30.04.2010р., який підписано без зауважень повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб, підтверджує факт визнання відповідачем заборгованості по орендній платі в сумі 6300 грн. (Акт звірки, станом на 30.04.2010р. на суму 6300 грн. знаходяться в матеріалах справи).

Статтею 22 ГПК України передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову на суму 6300 грн. не суперечить законодавству і не порушує чиї–небудь права і охоронювані законом інтереси, позовні вимоги Козівського районного споживчого товариства, смт. Козова Тернопільської області щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної держадміністрації, смт. Козова Тернопільської області заборгованості по орендній платі в сумі 6300 грн. підлягають задоволенню як правомірно заявлені та визнані відповідачем.

Разом з тим, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ст. 625 ЦК України).

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 8.2 Договору, сторони передбачили відповідальність Орендаря за несвоєчасну сплату орендних платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за кожен день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи долучений розрахунок, згідно з яким останній просить стягнути з відповідача пеню в сумі 608,98грн., нараховану помісячно, за період з 10.01.2009р. по 31.12.2009р.

Судом проведено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені, згідно з яким правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги щодо стягнення пені в сумі 568 грн. 64 коп.

Позов в частині стягнення 40,34 грн. пені задоволенню не підлягає, оскільки в цій сумі пеня нарахована безпідставно (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито в сумі 101,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,62грн., позивачу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 60, 69, 77, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної держадміністрації, вул. Грушевського, 13а, смт. Козова Тернопільської області (ідентифікаційний код 03195659), на користь Козівського районного споживчого товариства, вул. Грушевського, 25, смт. Козова Тернопільської області (ідентифікаційний код 01767287):

-          6300 грн. заборгованості по орендній платі;

-          568 грн. 64 коп. пені;

-          336 грн. 02 грн. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3.          В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 40 грн. 34 коп. пені відмовити.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання «17»травня 2010 року), через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          І.М. Гирила