Рішення № 9579355, 13.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-10/135 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99038)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум”

(вул. М.Музики, 58, кв. 74, м. Севастополь, 99007)

(вул. Соловйова, 10, кім. 2, м. Севастополь, 99038)

про стягнення заборгованості у розмірі 24021,46 грн., у тому числі: 23346,46 грн. основний борг, 675,00 грн. пеня,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_2 від 01.07.2007; ОСОБА_3, довіреність №759259 від 09.04.2010;

відповідача Опанасенко Н.С., довіреність б/н від 15.01.2009.

21.04.2010 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 24720,87 грн., у тому числі: 24045,87 грн. основний борг, 675,00 грн. пеня, а також витрати на правову допомогу у розмірі 2250,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору на поставку продукції б/н від 27.11.2008, а саме, обовязку щодо внесення плати за поставлений товар.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 12.05.2010 вих. №230 /а.с.36-37/, у якому просить позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” визнає частково у сумі 24021,46 грн., у тому числі: 23346,46 грн. основний борг, 675,00 грн. пеня, в частині стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 2250,00 грн. просить відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від 13.05.2010 провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 699,42 грн. припинено на підставі пункта 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з частковим погашенням Відповідачем заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2008 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум»(Покупець) укладений договір поставки б/н (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобовязується передавати (поставляти) в обумовлені строки іншій стороні Покупцю товар, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити за нього грошові кошти (пункт 1.1 Договору) /а.с.10-14/.

Згідно з пунктом 2.4 Договору право власності на поставлений товар переходить до Покупця в момент одержання товару від Постачальника.

Відповідно до пункту 8.1 Договору оплата здійснюється після реалізації товару шляхом безготівкового розрахунку на поточний рахунок Постачальника, що вказаний в його реквізитах.

Пунктом 8.2 Договору визначений порядок оплати за поставлений товар два рази на місяць у відповідності до обсягу реалізованого товару Покупцем.

Відповідно до пункту 8.6 Договору покупець зобовязаний за вимогою постачальника надати йому звіт про рух товару.

Набрання Договором сили визначено сторонами з моменту його підписання до 31.12.2009 і підлягає продовженню на наступний календарний рік, якщо за 30 (тридцять) днів до дати спливу строку дії Договору жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати (пункт 11.1 Договору).

Судом встановлено, що Договір чинний та недійсним не визнаний.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум»отриманий товар від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на загальну суму 26007,88 грн.. Вказаний факт відповідачем не заперечується.

Таким чином, зобовязання з поставки товару Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом та визнано Відповідачем, останній умови пунктів 8.1, 8.2 Договору належним чином не виконав за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 23346,45 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 06.05.2010 /а.с.36/, підписаним представниками обох сторін без зауважень та не заперечується Відповідачем.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача направлений лист-вимога від 22.02.2010 з вимогою надати звіт про рух товару і погасити заборгованість /а.с.17/. Факт отримання вказаного листа підтверджується штампом Відповідача від 23.03.2010 вх. №87.

Також, 09.03.2010 на адресу Відповідача направлена претензія з вимогою погасити заборгованість. Факт отримання вказаної претензії підтверджується штампом Відповідача від 23.03.2010 вх. №87.

У відповідь на вищевказану претензію Відповідач надав гарантійний лист від 10.03.2010 за вих. №30, яким підтвердив існування заборгованості та надав графік її погашення. Проте, гарантійним листом від 31.03.210 повідомив про неможливість виконання зазначеного графіку погашення заборгованості.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в часині першій статті 193 ГК України.

На підставі вищевказаного, заборгованість у розмірі 23346,45 грн. визнається Відповідачем, є доведеною та обґрунтованою.

Таким чином, позовв частині стягнення з Відповідача 23346,45 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань Позивач просить суд стягнути з Відповідача за період з 22.02.1010 по 04.10.2010 пеню за прострочення зобовязання з оплати товару

В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що у разі прострочення виконання зобовязання Покупцем, Постачальник має право стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки від вартості поставленої партії товару.

Лист-вимога від 22.02.2010 /а.с.17/ з вимогою сплати заборгованості у розмірі 24045,87 грн. була отримана Відповідачем 23.02.2010.

Відповідно до положень статті 530 ГК України строк оплати товару сплинув 03.03.2010.

Обчислюючи розмір пені /а.с.3 на зворотному боці/, Відповідач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 №543/96-ВР (стаття 3).

Проте, Позивачем не враховано оплати, що здійснювались Відповідачем починаючи з 12.03.2010 в рахунок погашення суми основного боргу, і невірно визначений період за який стягується пеня.

Згідно з вказаними нормами пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача в межах позовних вимог, складає 638,38 грн.:

03.03.2010 11.03.2010 (9 днів) 24046,45 грн.х20,5%х9:365 = 121,55 грн.;

12.03.2010 18.03.2010 (7 днів) 23846,45 грн.х20,5%х7:365 = 93,75 грн.;

19.03.2010 29.03.2010 (11 днів) 23746,45 грн.х20,5%х11:365 = 146,71 грн.;

30.03.2010 30.03.2010 (1 день) 23646,45 грн.х20,5%х1:365 = 13,28 грн.;

31.03.2010 14.04.2010 (15 днів) 23446,45 грн.х20,5%х15:365 = 197,53 грн.;

15.04.2010 19.04.2010 (5 днів) 23346,45 грн.х20,5%х5:365 = 65,56 грн.;

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені за період з 03.03.2010 по 19.04.2010 підлягають задоволенню у розмірі 638,38 грн.

Вимоги Позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2250,00 грн задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування витрат за послуги надані адвокатом, а не будь-яким представником.

Статтею 2 Законом України „Про адвокатуру” визначено поняття «адвокат», а саме, адвокатом може бути громадянин України, який має вище юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвокату не менш ніж два роки, здав кваліфікаційні екзамени, отримав свідоцтво на право займатись адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру” (частина третя статті 48 Господарського процесуального кодексу України), відповідно до статті 12 якого оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.03.2009 №01-08/183 та пункт 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 №01-8/1270, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню лише у разі, якщо вони оплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджена відповідними фінансовими документами.

Позивачем не надано доказів, що підтверджують розмір понесених витрат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та будь-який договір про надання правової допомоги між ним та адвокатом.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (вул. М.Музики, 58, кв. 74, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 31005009, р/р 26002055024101 в ВАТ «Сведбанк», МФО 300164 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99038, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в ВТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 351016) заборгованість в розмірі 23984,83 грн. (двадцять три тисячі девятсот вісімдесят чотири грн. 83 коп.), у тому числі: 23346,45 грн. основний борг, 638,38 грн. пеня, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 239,85 грн. (двісті тридцять девять грн. 85 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 228,97 грн. (двісті двадцять вісім грн. 97 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 18.05.2010.