Рішення № 9579336, 11.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-10/104 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросистема»

(вул. Мініна, 58, м. Дніпропетровськ, 49101)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЧД»

(вул. Очаківців, 60, кв.99, м. Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості у розмірі 122992,40 грн., у тому числі: 95090,00 грн. – основний борг, 17520,12 грн. –пеня, 1440,01 грн. –3% річних, 8942,27 грн. –сума інфляційних втрат,

За участю представників:

позивача –Толстих Ж.О., представник, за довіреністю №б/н від 12.04.2010;

відповідача –Байрамової К.В., представник, за довіреністю №1404 від 14.04.2010;.

23.03.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю “Електросистема” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЧД“ про стягнення заборгованості у розмірі 122992,40 грн., у тому числі: 95090,00 грн. –основний борг, 17520,12 грн. –пеня, 1440,01 грн. –3% річних, 8942,27 грн. –сума інфляційних втрат.

                    Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору на поставку продукції №0301/08 від 03.01.2008, а саме, обов’язку щодо внесення плати за поставлений товар.

          Ухвалою від 11.05.2010 провадження у справі №5020-10/104 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 95090,00 грн. припинено, у зв’язку зі сплатою вказаної суми відповідачем.

Представник позивача у судовому засіданні від 11.05.2010 просив суд позов задовольнити в частині стягнення нарахованої суми пені, трьох процентів річних, інфляційних витрат на підставах викладених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

          03.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Електросистема” (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛЧД“ (далі - Покупець) укладений договір поставки продукції №0301/08 від 03.01.2008 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується забезпечити поставку, а Покупець зобов’язується прийняти та сплатити поставлену кабельно-провідникову та електротехнічну продукцію (далі –Товар). Поставка Товара здійснюється партіями. Об`єм, асортимент, ціна, сума, строки та умови поставки і сплати за Товар вказуюються у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (пункт 1.1 Договору) /а.с.19/.

Згідно з пунктом 5.1 Договору сторони домовились про застосування правил «ИНКОТЕРМС» у редакції 2000 року для тлумачення умов цього договору. Поставка здійснюється на умовах EXW. Датою поставки вважається дата, вказана у накладній, або в акті прийому-передачі. Строк поставки кожної партії товару визначається у специфікаціях /а.с.19/.

Пунктом 5.2 передбачено що прийом-передача товару оформлюється накладною, або, за вимогою однієї із сторін актом прийому-передачі /а.с.19/.

Набрання Договором сили визначено сторонами з моменту його підписання та діє до 31.12.2008, але у будь якому разі до повного виконання сторонами своїх обов’язків (пункт 9.1 Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Електросистема” та Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛЧД“ підписали специфікацію (Додаток № 5 від 30.04.2008 до договору № 0301/08 від 03.01.2008), відповідно до якої Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити п`ять найменувань Товару, серед якого –трансформатор сухий захищений трьохфазний ТСЗ-400/10-УЗ в кількості 2 шт. на суму 175 000,00 грн. у тому числі з ПДВ. Строк поставки товару –травень місяць, умови оплати –100% попередня оплата.

Покупець отримав зазначений товар, про що свідчить видаткова накладна № РН-0099 від 22.05.2008, за підписом уповноваженого представника Покупця за довіреністю № 649637 від 21.05.2008. Покупець частково сплатив вартість отриманого товару в розмірі 134970, 00 грн., у тому числі ПДВ.

          01.10.2008 Покупець та Постачальник підписали специфікацію (Додаток № 8 від 01.10.2008 до договору № 0301/08 від 03.01.2008) /а.с.20/, відповідно до якої Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме: кабель АСБл-10 3*185 в кількості 330 м на суму 57420,00 грн. у тому числі з ПДВ; комплектна трансформаторна підстанція КТПН- 400/6/0,4 тупикова з трансформатором ТМ-400/6/0,4 і маршрутизатором RTP53-EG на суму 88960,00 грн., у тому числі з ПДВ. Строк поставки Товару –жовтень місяць 2008 року, умови оплати –100% попередня оплата. Товар був отриманий Покупцем, про що свідчить видаткова накладна №PH-0254 від 01.10.2008 /а.с.22/, підписана уповноваженим представником (Довіреність №360878 від 01.10.2008 /а.с.23/) та видаткова накладна № PH-0277 від 28.10.2008 /а.с.27/ підписана уповноваженим представником (Довіреність №360900 від 28.10.2008 /а.с28/).

Таким чином, зобов’язання з поставки товару Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом та визнано Відповідачем, останній умови специфікацій до Договору належним чином не виконав - за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі. Отже, заборгованість Покупця складає 95090,00 грн. - сума основного боргу.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.

                    Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.           

                    Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.          

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача направлений лист вимога від 25.08.2009 за вих. № 2508-01 /а.с.40/ про сплату заборгованості за отриманий товар. Факт отримання претензії підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 904850 від 26.08.2009 /а.с.42/.

Судом встановлено, що 25.03.2010 (після подання позову) Відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу сплачено 79000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №78 від 25.03.2010 та платіжним дорученням №79 від 25.03.2010 /а.с.53/, а також 30.04.2010 сплачено 16090,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №129 від 30.04.2010. Отже, сума основного боргу у сумі 95090,00 грн. погашена відповідачем у повному обсязі.

Ухвалою від 11.05.2010 провадження у справі №5020-10/104 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 95090,00 грн. припинено, у зв’язку зі сплатою вказаної суми відповідачем.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач, просить суд стягнути з Відповідача за період з 16.09.2009 по 02.03.2010 неустойку у сумі 17520,12 грн., три відсотка річних у сумі 1440,01 грн. та суму інфляційних втрат за період з 16.09.2009 по 14.01.2010 у розмірі 8942,27 грн.

                    В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

                    Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати товару відшкодування проводиться шляхом сплати неустойки на користь потерпілої сторони у розмірі 0,1 відсоток від простроченої суми, за кожен день прострочення платежу.

                    З порядку нарахування неустойки, передбаченого Договором, вбачається, що ця штрафна санкція є пенею.

          Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Проте, обчислюючи розмір пені /а.с.5/, Відповідач не застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що не відповідає нормам спеціального законодавства, а саме –Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР (стаття 3).

                    Вимогу про сплату заборгованості Відповідач отримав 08.09.2009, факт отримання вимоги підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 904850 від 26.08.2009 /а.с.42/.

Відповідно до положень статті 530 ГК України строк оплати товару сплинув 16.09.2009.

                    Згідно з вказаними нормами пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача в межах позовних вимог, складає 9826,02 грн.:

                    16.09.2009 –08.10.2009 (23 дня) 120090,00 грн.х20,5%х23:365 = 1551,30 грн.;

09.10.2009 –13.10.2009 (5 днів) 115090,00 грн.х20,5%х5:365 = 323,20 грн.;

                    14.10.2009 –29.12.2009 (77 днів) 105090,00 грн.х20,5%х77:365 = 4544,78 грн.;

                    30.12.2009 –13.01.2010 (15 днів) 100090,00 грн.х20,5%х15:365 = 843,22 грн.;

14.01.2010 –02.03.2010 (48 днів) 95090,00 грн.х20,5%х48:365 = 2563,52 грн.;

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені за період з 16.09.2009 по 02.03.2010 підлягають задоволенню у розмірі 9826,02 грн.

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Відповідача інфляційних втрат за період з 16.09.2009 по 14.01.2010 /а.с.6/ визнаний судом неправильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат не відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

                    Згідно з вказаними нормами інфляційні втрати, які підлягає стягненню з Відповідача в межах позовних вимог, складають 3077,02 грн.:

105090,00 грн.*(1,009*1,011*1,009) = 108167,02 грн. (інфляційні втрати становлять 108167,02-105090,00= 3077,02 грн.)

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з 16.09.2009 по 14.01.2010 підлягають задоволенню у розмірі 3077,02 грн.

Розрахунок Позивача 3% річних за період з 16.09.2009 по 02.03.2010 /а.с.5/ визнаний судом правильним.

                    Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 1440,01 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

                    Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЧД»(вул. Очаківців, 60, кв.99, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 33276101, р/р 260043769801 в СФ ЗАТ «Петрокомерцбанк», МФО 384544 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Електросистема»(вул. Мініна, 58, м. Дніпропетровськ, 49101, ідентифікаційний код 34365108, р/р 26004060093432 в КБ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 14343,05 грн. (чотирнадцять тисяч триста сорок три грн. 05 коп.), у тому числі: 9826,02 грн. –пеня, 1440,01 грн. –3% річних, 3077,02 грн. –сума інфляційних втрат, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 143,43 грн. (сто сорок три грн. 43 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 27,52 грн. (двадцять сім грн. 52 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 17.05.2010.