Рішення № 9579263, 07.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-10/056 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 98400)

до Відкритого акціонерного товариства «Озеленитель»

(вул. Гоголя, 20а, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 25847,58 грн., у тому числі: 21200,00 грн. основний борг, 4087,62 грн. пеня, 559,96 грн. 3% річних,

за участю представників сторін:

позивача не зявився;

відповідача не зявився.

25.02.2010 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Озеленитель»про стягнення 25847,58 грн., у тому числі: 21200,00 грн. основний борг, 4087,62 грн. пеня, 559,96 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору №07.05 від 07.05.2009, а саме, обовязку щодо внесення плати за поставлений товар.

Відповідач у судовому засіданні 23.04.2010 відзив на позовну заяву за вих. №137 /а.с.50-51/, у якому просить позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково у сумі 22346,68 грн., у тому числі: 21200,00 грн. основний борг, 92,35 грн. 3% річних, 631,06 грн. пеня, а також зменшити суму судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2009 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Озеленитель»(Замовник) укладений договір №07.05 (далі Договір), відповідно до умов якого Замовник наймає, а Постачальник зобовязується поставити натуральний газон (пункт 1.1 Договору) /а.с.10-12/.

Пунктом 2.3 Договору визначений порядок оплати за поставлений товар предоплата в розмірі 10000,00 грн. на розрахунковий рахунок Виконавця і 15200,00 грн. після виконання робіт.

Набрання Договором чинності визначено сторонами з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань (пункт 7.7 Договору).

Судом встановлено, що Договір чинний та недійсним не визнаний.

Відкрите акціонерне товариство «Озеленитель»отримало товар від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на загальну суму 25200 грн., що підтверджується накладною №5 від 07.05.2009 /а.с.15/. Товар отриманий уповноваженою на то особою, що підтверджується довіреністю №60 від 06.05.2009 /а.с.16/.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача направлена претензія від 05.08.2009 /а.с.17/ про сплату заборгованості. Вказана претензія отримана 10.08.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.18/.

16.09.2009 на адресу Відповідача була направлена претензія №2 /а.с.19-20/ про сплату заборгованості. Вказана претензія отримана 10.08.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.21/.

Гарантійним листом від 10.11.2009 Відповідач підтвердив заборгованість у сумі 23000,00 грн. та гарантував її сплату до 31.12.2009.

У період з 25.10.2009 по 21.12.2009 Відповідач частково погасив заборгованість у сумі 4000,00 грн., що підтверджується виписками банку по особовому рахунку Позивача /а.с.23-25/.

Таким чином, зобовязання з поставки товару Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом та визнано Відповідачем, останній умови пункту 2.3 Договору належним чином не виконав за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, у звязку з чим за Відповідачем склалась заборгованість у сумі 21200,00 грн.

Відповідач актом звірки станом на 06.04.2010 /а.с.41/, що підписаний представниками обох сторін без зауважень, визнав заборгованість перед Позивачем у сумі 21200,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за своєю правовою природою договір №07.05 від 07.05.2009 є договором поставки.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в часині першій статті 193 ГК України.

На підставі вищевказаного, заборгованість у розмірі 21200,00 грн. визнається Відповідачем, є доведеною та обґрунтованою.

Таким чином, позовв частині стягнення з Відповідача 21200,00 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню у повному обсязі.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за період з 08.05.2009 по 22.02.2010 у розмірі 4087,62 грн.

В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі порушення строку за виконані роботи, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки від суми простроченого платежу.

Обчислюючи розмір пені /а.с.4-5/, Відповідач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 №543/96-ВР, (стаття 3).

Проте, Позивачем не враховані положення законодавства, що підлягає застосуванню відносно спірних правовідносин, а саме, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з вказаними нормами пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача від простроченої заборгованості в межах позовних вимог, складає 2729,15 грн.:

08.05.2009 14.06.2009 (38 днів) 25200,00 грн.х24%х38:365 = 629,65 грн.;

15.06.2009 11.08.2009 (58 днів) 25200,00 грн.х22%х58:365 = 880,96 грн.;

12.08.2009 14.10.2009 (64 дня) 25200,00 грн.х20,5%х64:365 = 905,82 грн.;

15.10.2009 07.11.2009 (24 дня) 23200,00 грн.х20,5%х24:365 = 312,72 грн.;

Доводи Відповідача щодо того, що обовязок сплатити в цілому вартість газону виникла у звязку із наданням ним гарантійного листа від 10.11.2009 /а.с.22/, в якому зазначено, що розрахунок буде здійснений до 31.12.2009 і саме з цієї дати у Відповідача виник борг перед Позивачем, не відповідають дійсності.

Так, пунктом 2.3 Договору визначений порядок оплати за поставлений товар, а саме: предоплата в розмірі 10000,00 грн. на розрахунковий рахунок Виконавця і 15200,00 грн. після виконання робіт, тобто після поставки газону.

Факт поставки товару підтверджується актом виконаних робіт на суму 25200,00 грн. від 07.05.2009 /а.с.14/, підписаним представниками обох сторін без зауважень, накладною №5 від 07.05.2009 /а.с.15/, довіреністю №60 від 06.05.2009 /а.с.16/.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, борг Відповідача перед позивачем виник з 08.05.2009.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача 3% річних за період з 08.05.2009 по 22.02.2010 /а.с.5-6/ визнаний судом невірним.

Так, 3% річних які підлягають стягненню з Відповідача складають 558,31 грн.:

08.05.2009 14.10.2009 (160 днів) 25200,00 грн.х3%х160:365 = 331,40 грн.;

16.10.2009 11.11.2009 (27 днів) 23200,00 грн.х3%х27:365 = 51,48 грн.;

13.11.2009 22.11.2009 ( 10 днів) 22700,00 грн.х3%х10:365 = 18,66 грн.;

24.11.2009 08.12.2009 ( 15 днів) 22200,00 грн.х3%х15:365 = 27,37 грн.;

10.12.2009 20.12.2009 ( 11 днів) 21700,00 грн.х3%х11:365 = 19,62 грн.;

22.12.2009 22.02.2010 ( 63 дня) 21200,00 грн.х3%х63:365 = 109,78 грн.

Таким чином, 3 % річних в розмірі 558,31 грн. підлягають задоволенню.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок другої сторони, а при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Таким чином, витати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Озеленитель» (вул. Гоголя, 20а, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03358334, р/р 26000945550501 в КРФ АКБ УСБ, м. Сімферополь, МФО 324010) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 98400, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в «Райффайзен банк Аваль», м. Київ, МФО 380805) заборгованість в сумі 24487,46 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят сім грн. 46 коп.), з яких: 21200,00 грн. основний борг, 2729,15 грн. пеня, 558,31 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 244,87 грн. (двісті сорок чотири грн. 87 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 223,58 грн. (двісті двадцять три грн. 58 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 11.05.2010.