Рішення № 9579268, 11.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-3/045 За позовом           Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок”

(вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01015)

до                    Приватного підприємства „Імперія-Сіті”

(вул. Сімферопольська, буд. 15, м. Севастополь, 99003)

про стягнення заборгованості в сумі 1685,32 грн.,

Суддя Головко В.О.

Представники сторін:

позивач (ЗАТ „Український мобільний зв’язок”) –Подкін Є.Г., представник, довіреність №324 від 03.09.2009;

відповідач (Приватне підприємство „Імперія-Сіті”) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство „Український мобільний зв’язок” (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Імперія-Сіті” (далі –відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1685,32 грн., з яких: 1326,61 грн. –основна заборгованість; 72,15 грн. –збір до Пенсійного фонду України; 4,76 грн. –пеня; 50,79 грн. –3% річних; 231,01 грн. –інфляційні витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору №3672170 від 03.07.2007 щодо своєчасної та в повному обсязі оплати послуг.

Ухвалою від 12.03.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-3/045.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України через неявку відповідача, невиконання ним вимог суду.

У судове засідання 11.05.2010 відповідач явку уповноваженого представника знову не забезпечив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином у встановленому порядку (рекомендованою кореспонденцією відповідно до адреси, вказаної у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 26-27/) та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За викладених обставин суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначкою „за закінченням терміну зберігання” можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення відповідача про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Строк вирішення спору закінчується 11.05.2010.

Встановивши, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, з метою дотримання встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

03.07.2007 між Закритим акціонерним товариством „Український мобільний зв’язок” (UMC) в особі підприємця Піскохи І.М. та Приватним підприємством „Імперія-Сіті” (Абонент) був укладений договір №3672170/1.11715726 про надання послуг мобільного зв’язку (далі –Договір) /арк. с. 8/, відповідно до якого UMC надає Абоненту послуги мобільного зв’язку в межах України. Міжнародний телефонний зв’язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором UMC (п. 1.1 Договору).

Загальні умови укладення цього Договору та надання послуг мобільного зв’язку в повному обсязі визначаються Умовами (Правилами) користування мережами мобільного зв’язку UMC, які є невід’ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

У пункті 2.4.2 Договору передбачений обов’язок Абонента своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та здійснювати плату за утримання номера в мережі мобільного зв’язку UMC по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку. При цьому плата за утримання номера в мережі сплачується і в тому разі, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою Абонента.

Сторони домовились, що нарахування за надані послуги мобільного зв’язку здійснюється згідно з тарифами UMC, які є невід’ємною частиною цього договору (п. 3.1 Договору).

При цьому, згідно з п. 3.3 Договору рахунки за надані послуги та авансові внески Абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок UMC або кредитною карткою в національній валюті України. Рахунки повинні бути сплаченими в строк до п’ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.

Однак відповідач умови Договору порушив, а саме з 01.09.2008 по 01.04.2009 плату за послуги UMC не здійснював.

Невиконання відповідачем зобов’язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги і стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов’язань за Договором щодо оплати наданих позивачем послуг.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” до Приватного підприємства „Імперія-Сіті” про стягнення заборгованості за послуги в сумі 1685,32 грн., з яких: 1326,61 грн. –основна заборгованість; 72,15 грн. –збір до Пенсійного фонду України; 4,76 грн. –пеня; 50,79 грн. –3% річних; 231,01 грн. –інфляційні витрати.

Правовідносини у сфері надання телекомунікаційних послуг регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законом України „Про телекомунікації”, іншими нормативними актами.

Дія Закону України „Про телекомунікації” поширюється на відносини суб’єктів ринку телекомунікацій щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування (стаття 5 Закону України „Про телекомунікації”).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Статтею 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (статті 902-903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 5 частини першої статті 33 Закону України „Про телекомунікації” встановлений обов’язок споживача телекомунікаційних послуг виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Також обов’язок щодо своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг покладений на споживача цих послуг пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 03.07.2007 по 30.04.2009 позивачем відповідачеві надані відповідні послуги, але останній оплатив їх не в повному обсязі. У зв’язку з чим у Абонента за вказаний виник борг у розмірі 1398,76 грн., з яких: 1326,61 грн. –основний борг за послуги; 72,15 грн. –заборгованість по збору до Пенсійного фонду України, що справляється з користувача послугами мобільного зв’язку відповідно до пункту 11 статті 4 Закону України „Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Суд, перевіривши надану позивачем інформацію про платежі та баланс абонента /арк. с. 10/, а також довідку позивача про стан заборгованості абонента /арк. с. 32/, вважає заборгованість відповідача у розмірі 1398,76 грн. (1326,61 грн.+72,15 грн.) за спірний період доведеною та обґрунтованою.

За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 1398,76 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В свою чергу, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами Договору (пункт 4.3) за несвоєчасну оплату рахунків Абонент сплачує пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, якщо діючим законодавством України не передбачено іншого розміру пені.

Частиною другою статті 36 Закону України „Про телекомунікації” передбачено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Обчислюючи суму пені, позивач застосував облікову ставку Національного банку України, що діяла в спірний період, що відповідає наведеним нормам спеціального законодавства.

Водночас, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд зазначає, що він має певні недоліки в частині визначення дат встановлення певної ставки Національного банку України. Тому суд здійснив свій розрахунок пені, що наведений нижче.

За період з 09.03.2009 по 16.08.2009 –сума боргу –14,36 грн.

1)          З 09.03.2009 по 14.06.2009 (98 днів)

Ставка НБУ –12% (Лист НБУ від 16.02.2009 №14-011/778-2395)

14,36*12/100/365*98=0,46 грн.

2)          З 15.06.2009 по 11.08.2009 (58 днів)

Ставка НБУ –11% (Постанова НБУ від 12.06.2009 №343)

14,36*11/100/365*58=0,25 грн.

3)          З 12.08.2009 по 16.08.2009 (5 днів)

Ставка НБУ –10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009 №468)

14,36*10,25/100/365*5=0,02 грн.

За період з 16.03.2009 по 16.09.2009 –сума боргу –32,70 грн.

1)          З 16.03.2009 по 14.06.2009 (91 день)

32,70*12/100/365*91=0,98 грн.

2)          З 15.06.2009 по 11.08.2009 (58 днів)

32,70*11/100/365*58=0,57 грн.

3)          З 12.08.2009 по 16.09.2009 (36 днів)

32,70*10,25/100/365*36=0,33 грн.

За період з 16.04.2009 по 16.10.2009 –сума боргу –32,70 грн.

1)          З 16.04.2009 по 14.06.2009 (60 днів)

32,70*12/100/365*60=0,65 грн.

2)          З 15.06.2009 по 11.08.2009 (58 днів)

32,70*11/100/365*58=0,57 грн.

3)          З 12.08.2009 по 16.10.2009 (66 днів)

32,70*10,25/100/365*66=0,61 грн.

Отже, загальний розмір пені, при її обчисленні судом, складає 4,44 грн. (0,46+0,25+0,02+0,98+0,57+0,33+0,65+0,57+0,61). Тому з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 4,44 грн. В частині стягнення пені в розмірі 0,32 грн. (4,76-4,44) позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування грошовими коштами є правомірними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних збитків суд зазначає, що алгоритм розрахунку є правильним, але при їх обчисленні допущено математичну помилку. За розрахунком суду інфляційні збитки складають 234,46 грн., а саме:

За період з 16.09.2008 по 09.03.2010 –сума боргу 172,20 грн.:

1,017*1,015*1,021*1,029*1,015*1,014*1,009*1,005*1,011*0,999*0,998*1,008*1,009* 1,011*1,009*1,018*1,019=1,228 –індекс інфляції за жовтень 2008 року –лютий 2010 року;

172,20*1,228-172,20=39,26 грн.

За період з 16.10.2008 по 09.03.2010 –сума боргу 272,06 грн.:

1,015*1,021*1,029*1,015*1,014*1,009*1,005*1,011*0,999*0,998*1,008*1,009*1,011* 1,009*1,018*1,019=1,207–індекс інфляції за листопад 2008 року –лютий 2010 року;

272,06*1,207-272,06=56,32 грн.

За період з 16.11.2008 по 09.03.2010 –сума боргу 282,58 грн.:

1,021*1,029*1,015*1,014*1,009*1,005*1,011*0,999*0,998*1,008*1,009*1,011*1,009* 1,018*1,019=1,190–індекс інфляції за грудень 2008 року –лютий 2010 року;

282,58*1,190-282,58=53,69 грн.

За період з 16.12.2008 по 09.03.2010 –сума боргу 263,28 грн.:

1,029*1,015*1,014*1,009*1,005*1,011*0,999*0,998*1,008*1,009*1,011*1,009*1,018* 1,019=1,165–індекс інфляції за січень 2009 року –лютий 2010 року;

263,28*1,165-263,28=43,44 грн.

За період з 16.01.2009 по 09.03.2010 –сума боргу 256,73 грн.:

1,015*1,014*1,009*1,005*1,011*0,999*0,998*1,008*1,009*1,011*1,009*1,018*1,019= 1,132–індекс інфляції за лютий 2009 року –лютий 2010 року;

256,73*1,132-256,73=33,89 грн.

За період з 16.02.2009 по 09.03.2010 –сума боргу 14,36 грн.:

1,014*1,009*1,005*1,011*0,999*0,998*1,008*1,009*1,011*1,009*1,018*1,019=

1,115–індекс інфляції за березень 2009 року –лютий 2010 року;

14,36*1,115-14,36=1,65 грн.

За період з 16.03.2009 по 09.03.2010 –сума боргу 32,70 грн.:

1,009*1,005*1,011*0,999*0,998*1,008*1,009*1,011*1,009*1,018*1,019=

1,100–індекс інфляції за квітень 2009 року –лютий 2010 року;

32,70*1,100-32,70=3,27 грн.

За період з 16.04.2009 по 09.03.2010 –сума боргу 32,70 грн.:

1,005*1,011*0,999*0,998*1,008*1,009*1,011*1,009*1,018*1,019=

1,090–індекс інфляції за травень 2009 року –лютий 2010 року;

32,70*1,090-32,70=2,94 грн.

Таким чином, загальний розмір інфляційних збитків за розрахунком суду становить 234,46 грн. (39,26+56,32+53,69+43,44+33,89+1,65+3,27+2,94).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на відсутність такого клопотання, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення збитків від інфляції в заявленому розмірі, тобто в сумі 231,01 грн.

При розрахунку 3% річних позивачем не враховано, що 2008 рік є високосним, тобто має 366 календарних днів, а не 365. Крім того, позивачем допущені помилки при обчисленні кількості днів прострочення.

Тому суд здійснив власний розрахунок 3% річних:

Загальний періодСума боргу (грн.)ПідперіодиКількість днів3% річних

16.09.2008-09.03.2010172,2016.09.2008-31.12.2008107172,20*3/100/366*107=1,51

01.01.2009-09.03.2010433172,20*3/100/365*433=6,13

16.10.2008-09.03.2010272,0616.10.2008-31.12.200877272,06*3/100/366*77=1,72

01.01.2009-09.03.2010433272,06*3/100/365*433=9,68

16.11.2008-09.03.2010282,5816.11.2008-31.12.200846282,58*3/100/366*46=1,07

01.01.2009-09.03.2010433282,58*3/100/365*433=10,06

16.12.2008-09.03.2010263,2816.12.2008-31.12.200816263,28*3/100/366*16=0,35

01.01.2009-09.03.2010433263,28*3/100/365*433=9,37

16.01.2009-09.03.2010256,73418256,73*3/100/365*418=8,82

16.02.2009-09.03.201014,3638714,36*3/100/365*387=0,46

16.03.2009-09.03.201032,7035932,70*3/100/365*359=0,96

16.04.2009-09.03.201032,7032832,70*3/100/365*328=0,88

Отже, загальний розмір 3% річних за розрахунком суду складає 51,01 грн. (1,51+6,13+1,72+9,68+1,07+10,06+0,35+9,37+8,82+0,46+0,96+0,88).

З огляду на відсутність клопотання позивача про вихід суду за межі позовних вимог суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в заявленому розмірі, тобто в сумі 50,79 грн.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” підлягають частковому задоволенню в сумі 1685,00 грн., з яких: 1326,61 грн. –основний борг за послуги; 72,15 грн. –заборгованість по збору до Пенсійного фонду України; 4,44 грн. –сума пені; 231,01 грн. –інфляційні збитки; 50,79 грн. –3% річних.

Витрати позивача по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягає державне мито в сумі 101,98 грн. (102,00*1685,00/1685,32) та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,96 грн. (236,00*1685,00/1685,32).

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Імперія-Сіті” (вул. Сімферопольська, буд. 15, м. Севастополь, 99003; ідентифікаційний код 35188066; відомості про поточні рахунки в установах банку відсутні) на користь Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15; ідентифікаційний код 14333937; п/р 26008526 в ВАТ “Райфайзен Банк Аваль”, м. Київ, МФО 300335) заборгованість в сумі 1685,00 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят п’ять грн. 00 коп.), з яких: 1326,61 грн. –основний борг за послуги; 72,15 грн. –заборгованість по збору до Пенсійного фонду України; 4,44 грн. –сума пені; 231,01 грн. –інфляційні збитки; 50,79 грн. –3% річних, а також державне мито в розмірі 101,98 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,96 грн.

3.          В частині стягнення пені в розмірі 0,32 грн. –в позові відмовити.

Суддя           В.О. Головко

Рішення оформлене

згідно з вимогами

статті 84 ГПК України

та підписано 12.05.2010.