Рішення № 9579182, 27.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

27.04.2010 справа № 5020-12/030 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Харченка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Камелія-1»до Приватного підприємства «Цеоліт»про стягнення 14 973,00 грн.,

за участю представників - не з’явились.

Приватне сільськогосподарське підприємство «Камелія-1»(далі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства «Цеоліт»(далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 14 973,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу б/н від 12.12.2008 /а.с. 7/ щодо своєчасної оплати за поставлений товар.

01.03.2010 Позивач надав уточнення позовних вимог /а.с. 33/, у якому просить стягнути з відповідача 12945,80 грн., з яких: 9000,00 грн. –основна заборгованість, 3474,80 грн. –пеня, 471,00 грн. –3 % річних /а.с. 33/.

Позивач та Відповідач без поважних причин явку уповноважених представників в судове засідання 27.04.2010 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 19.04.2010 не виконали.

          Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представників сторін не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

                                                   ВСТАНОВИВ:          

          12.12.2008 між приватним підприємством «Цеоліт»(покупець) та приватним сільськогосподарським підприємством «Камелія-1»(продавець) укладений договір купівлі-продажу (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого сторони домовились про те, що продавець зобов’язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти товар й оплатити його вартість в порідку та на умовах передбачених даним договором /а.с. 7/.

          Найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару вказується у накладних, які є невід’ємною частиною цього Договору (пункт 2.3 Договору).

          Розділом 3 Договору передбачений наступний порядок приймання-передачі товару: продавець зобов’язаний передати покупцю товар, який по якості відповідає вимогам нормативних документів, умовам Договору, а також інформації про товар, наданої Продавцем, у кількості відповідно до пункту 2.3 Договору. Товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем по якості, номенклатурі та вартості, після підписання товарної накладної, належним чином уповноваженими представниками сторін (пункти 3.1., 3.4 Договору).

          Ціна та порядок розрахунків за товар визначені сторонами у розділі 4 Договору: оплата за товар здійснюється не пізніше 25 (двадцяти п’яти) календарних днів з моменту поставки товару. Оплата здійснюється шляхом готівкового розрахунку або перерахування грошових коштів на банківські реквізити продавця вказані в даному Договорі (пункти 4.1, 4.2. Договору).

          Відповідальність сторін передбачена розділом 5 Договору: за несвоєчасну або неповну оплату вартості товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної ставки Національного Банку України, діючої у період порушення покупцем своїх обов’язків цим Договором за кожен день прострочення від загальної суми заборгованості. Сплата неустойки не звільняє сторін від виконання своїх зобов’язань по Договору (пункти 5.1, 5.2. Договору).

          Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не вимагала його розірвання, договір вважається продовженим на один календарний рік (пункт 6.1. Договору).

На виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу цибулю на загальну суму 14973,00 грн., у тому числі податок на додану вартість –2495,50 грн., на підтвердження чого надав накладну №8 від 12.12.2008 /а.с. 8/.

Відповідно до умови пункту 2.2 Договору останнім днем виконання зобов’язання є 07.01.2009.

Відповідач, зі свого боку, умови Договору щодо оплати одержаного товару не виконав.

          06.05.2010 Позивач звернувся до Відповідача з претензією №21 від 06.05.2010 про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 14973,00 грн. /а.с. 9/.

          Несплата Відповідачем вказаної заборгованості з’явилась підставою для звернення Позивача до суду із позовом про її стягнення.

          Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором купівлі-продажу.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору купівлі-продажу є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

                    Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

                    Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

                    Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З доданої до позовної заяви накладної №8 від 12.12.2008 /а.с. 8/ вбачається, що ціна товару –14973,00 грн., визначена Позивачем з урахування суми податку на додану вартість у розмірі 2495,50 грн.

Але, доказів того, що він є платником податку на додану вартість, Позивач суду не надав, тобто належним чином не довів існування заборгованості у розмірі 14973,00 грн.

Відповідач, у відповіді (від 27.04.2009 за вих. №20) /а.с. 10/ на претензію Позивача /а.с. 9/, визнав поставку з боку Позивача цибулі на суму 12477,50 грн.

За зазначених обставин суд приймає у якості вірної ціну товару без врахування податку на додану вартість –12477,50 грн.

В уточненні позовних вимог /а.с. 33/ Позивач зазначив про те, що Відповідачем сплачена частина основної заборгованості у розмірах 973,00 грн. та 5000,00 грн.

Таким чином непогашена сума основної заборгованості дорівнює 6504,50 грн. (12477,50 грн. –973,00 грн. –5000,00 грн.).

Саме у такому розмірі підлягає задоволення вимога про стягнення суми основного боргу.

Поряд з основною сумою заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 3474,80 грн. та 3 % річних у розмірі 471,00 грн.

Перевіривши розрахунок Позивача пені та 3 % річних /а.с. 34/ суд вважає його не вірним.

По-перше, розрахунок суми пені здійснений Позивачем без врахування правила частини шостої статті 232 Господарського кодексу України - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Фактично, Позивачем пеня розрахована за період з 01.01.2009 по 28.02.2010, тобто за 1 рік 1 місяць та 17 днів.

По-друге, не зважаючи на вимогу суду, викладену в ухвалі від 16.03.2010, Позивач не надав суду документів, з яких було б можливо встановити у коли саме (дата) Відповідачем здійснене часткове погашення заборгованості у розмірах 973,00 грн. та 5000,00 грн. Відсутність відомостей про дати погашення частини заборгованості взагалі унеможливлює здійснення правильного розрахунку пені та 3 % річних.

З огляду на викладене позовні вимоги вимоги про стягнення пені у розмірі 3474,80 грн. та 3 % річних у розмірі 471,00 грн. задоволенню не підлягають.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Цеоліт” (Севастопольське РТП, Мекензієві гори, м. Севастополь, 99056; вул. Гамарника, 12. кв. 2, м. Севастополь, 99002, ідентифікаційній код 30825495, р/р №260063013411 у СФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Севастополь, МФО 324195, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення суду) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “Камелія-1” (вул. Котовського, 1, смт Любимівка, Каховський р-н, Херсонська обл., 74822; вул. Карла Маркса, 64, м. Каховка, Херсонська обл., 74800, ідентифікаційний код 32989730, р/р 260029959 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 380805) суму заборгованості у розмірі 6504,50 грн. (шість тисяч п’ятсот чотири грн. 50 коп.), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 124,78 грн. (сто двадцять чотири грн. 78 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,57 грн. (сто вісімнадцять грн. 57 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно до вимог

ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України і підписано 28.04.2010