Рішення № 9579159, 23.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

23.04.2010 справа № 5020-11/055 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус”

(49050, м.Дніпропетровськ, пл.Ак.Стародубова, 1, оф.53)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(м.Севастополь, вул.Пляжна, 3)

(99055, АДРЕСА_1)

про стягнення 7138,11 грн.

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_3, довіреність № 2 від 23.03.2010, ТОВ "Кедр еспрессо хаус";

відповідача - ОСОБА_2, НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м.Севастополі 24.12.1999, ФОП ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_4, довіреність ВМІ № 801684 від 03.11.2009, ФОП ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 7138,11 грн., з яких: основна заборгованість 5150,00 грн., 3% річних 201,06 грн., збитки від інфляції 1014,55 грн., штраф 772,50 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обовязки за договором № 441С від 06.11.2007.

Ухвалою суду від 26.02.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/055.

Представник позивача у судовому засіданні 20.04.2010 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні оголошувалась перерва для витребування додаткових доказів по справі. Після перерви представник позивача у судове засідання 23.04.2010 не зявився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність (вх.№ 8630-Д).

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.11.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю „Кедр” (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено Договір № 441С (далі Договір) (а.с. 9-13).

Згідно з пунктом 1.1 Договору продавець продає, а покупець купує обладнання відповідно до ціни, яка зазначається у прайс-листі продавця в накладній, яка є невідємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору обладнання продається продавцем та купується покупцем по ціні 7725,00 грн., що відповідає 1080,42 євро за умовами додатку №1 до Договору, який є невідємною частиною даного Договору.

Згідно з додатковою угодою від 12.08.2008 до Договору (а.с. 15) стороною за Договором замість товариства з обмеженою відповідальністю „Кедр” стало товариство з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус”.

Позивач зобовязання за Договором виконав належним чином, про що свідчить Додаток №2 до Договору (а.с.13) акт приймання передачі обладнання, підписаний покупцем.

Проте, за твердженням позивача, відповідач зобовязання з оплати отриманого обладнання виконував неналежним чином, у звязку з чим станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 5150,00 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою-другою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 4.2.2 Договору покупець зобовязаний своєчасно сплачувати платежі згідно розділу 2 даного Договору.

Відповідно до пункту 2.5 Договору всі платежі, крім першого, здійснюються на підставі графіку виплати платежів та відсотків за користування кредитом (Додаток №1).

Додатком №1 до Договору (а.с. 14) передбачений графік сплати платежів, а саме: покупцю надана розстрочка оплати строком на 10 місяців, по 515,00 грн. на місяць з 15.12.2007 по 15.09.2008 року. При цьому, кожний платіж покупець повинен здійснити не пізніше 15 числа поточного місяця.

Таким чином, строк остаточного розрахунку за Договором настав 15.09.2008.

Докази оплати відповідачем наявної заборгованості у розмірі 5150,00 грн. відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а заявлена сума основної заборгованості у розмірі 5150,00 грн. підлягає стягненню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за несвоєчасну оплату за Договором за період з жовтня 2008 по грудень 2009 включно у розмірі 1014,55 грн. та 3% річних за період з 15.09.2008 по 02.01.2010 у розмірі 201,06 грн.

Перевіривши розрахунок збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктами 4.2.3-4.2.4 Договору передбачений обовязок покупця укласти з продавцем договір купівлі-продажу товарів, які будуть використовуватись покупцем на прийнятому згідно цього договору обладнанні. Крім того, покупець зобовязаний використовувати на обладнанні тільки товар, який купується у Продавця згідно пункту 7.1 Договору.

Відповідно до пункту 6.4 Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобовязань, передбачений пунктами 4.2.3, 4.2.4 Договору покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості обладнання за кожний випадок порушення зобовязань на протязі дії Договору.

За твердженням позивача, відповідач виконав зобовязання, які передбачені пунктами 4.2.3, 4.2.4 Договору, не у повному обсязі, тобто, уклав договір купівлі-продажу товару, проте не придбав каву у вказаному обсязі, чим порушив вимоги пункту 4.2.4 Договору.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 772,50 грн.

Однак, судом встановлено, що відповідно до пункту 7.2 Договору підставою для виявлення порушення покупцем пунктів 4.2.3, 4.2.4 даного Договору є порівняння показників лічильника обладнання згідно з пунктом 5.3 із фактичною поставкою товару продавцем, або безпосереднє виявлення представником покупця факту використання на обладнанні товарів, що не були поставлені продавцем.

Відомості, які передбачені пунктом 7.2 Договору, щодо порівняння показників лічильника обладнання згідно з пунктом 5.3 із фактичною поставкою товару позивачем у матеріалах справи відсутні, як і докази безпосереднього виявлення представником позивача факту використання на обладнанні товарів, що не були поставлені останнім.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем не доведені обставини, на які він посилається як на підставу позовних вимог у частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 772,50 грн., а саме не надано належних та допустимих доказів порушення відповідачем пунктів 4.2.3, 4.2.4 Договору, у звязку з чим позовні вимоги у цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат, повязаних з наданням юридичної допомоги у розмірі 1500,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 02-5/78 від 04.03.1998 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

На підтвердження вказаних вимог позивачем наданий договір № 18/12 від 18.12.2009 про надання послуг, додаткова угода №3 до даного договору від 25.01.2010, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_2 на імя ОСОБА_3 (а.с. 26-28), платіжне доручення на суму 1500,00 грн. (а.с. 42) та довіреність на імя ОСОБА_3 на представництво інтересів відповідача (а.с. 84).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем надані належні та допустимі докази витрат позивача, повязаних з наданням юридичної допомоги у розмірі 1500,00 грн., у звязку з чим позовні вимоги у цій частині є такими, що підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України також покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99055, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус” (49050, м.Дніпропетровськ, пл.Ак.Стародубова, 1, оф.53, код ЄДРПОУ 35737974, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 5150,00 грн., 3% річних у розмірі 201,06 грн., збитки від інфляції у розмірі 1014,55 грн., витрати, повязані з наданням юридичної допомоги у розмірі 1337,67 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 90,96 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 210,46 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 27.04.2010