Рішення № 9579156, 27.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

27.04.2010 справа № 5020-5/049 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ред Ноуз” (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, б. 52, кв. 392)

до Приватного підприємства „Цар-риба” (99005, м. Севастополь, вул. Промислова, 7)

про стягнення заборгованості в розмірі 45000,00 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач (ТОВ „Ред Ноуз”) - Гефтман Андрій Володимирович, представник, довіреність б/н від 10.03.2010 ;

Відповідач (ПП „Цар-риба”) - Апресова Наріне Григорівна, представник, довіреність № ц-1 від 11.01.2010.

Суть спору:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Ред Ноуз”, звернувся до суду з позовом до відповідача, приватного підприємства „Цар-риба”, про стягнення заборгованості в розмірі 45000,00 грн., з яких: 40000,00 грн. –основна заборгованість, 5000,00 грн. –витрати пов’язані з правовою допомогою.

В процесі розгляду справи позивач змінив позовні вимоги в частини витрат, пов’язаних з правовою допомогою, та просить їх стягнути в якості збитків.

Відповідач позовні вимоги в частини стягнення основної заборгованості в розмірі 40000,00 грн. визнав в повному обсязі, а в частині стягнення збитків в сумі 5000,00 грн. просить відмовити у зв’язку з тим, що дані витрати не є збитками так як не носять обов’язкового характеру (а.с.107).

Позивач також звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Підстав для забезпечення позову суд не вбачає, так як позивач недотримався вимог статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.04.2010 по 27.04.2010.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи на підставі усної домовленості позивач прийняв на себе зобов’язання по поставці продукції, а відповідач в свою чергу прийняв зобов’язання по її оплаті.

Зобов’язання по поставці товару позивачем виконувались належним чином, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 40000,00 грн. що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами, який долучений до матеріалів справи (а.с.8).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статей 202, 204 цього Кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, фактично між позивачем та відповідачем укладений договір поставки в усній формі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути суму збитків в розмірі 5000,00 грн. за надання правової допомоги.

Дану вимогу позивача суд вважає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач визначив в якості збитків, що підлягають відшкодуванню, витрати на оплату ним правової допомоги, здійсненої СПД Гефман А.В.

Згідно з частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України, до реальних збитків відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За правилами статті 611 Цивільного кодексу України, відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов’язання.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України, збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобов’язання.

Згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов’язання та які знаходяться у причино-наслідковому зв’язку з неправомірною поведінкою боржника.

Отже, необхідною умовою для відшкодування збитків є порушення відповідачем умов зобов’язання, або вчинення господарського правопорушення та причинний зв’язок між таким порушенням зобов’язання та збитками.

Задовольняючи суму основної заборгованості в розмірі 40000,00 грн., суд дійшов висновку про те, що розмір плати за отриману юридичну допомогу, на яку погодився позивач, не пов’язаний із сумою, що її було стягнуто з відповідача на користь позивача за рішенням суду, тобто не перебуває у причинно-наслідковому зв’язку із діями відповідача, пов’язаними з невиплатою цієї суми.

Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Тобто вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16листопада 2000року № 13-рп/2000.

Також, у абзаці другому пункту 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Отже, якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків (а.с.78).

Віднесення до складу збитків витрат на правову допомогу позивача суперечить закону, зокрема положенням статті 225 Цивільного кодексу України, оскільки дані витрати не відносяться до складу збитків.

Така сама позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України, які долучені до матеріалів справи (а.с.87-106).

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 400,00 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 209,78 грн. покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 66, 67, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Цар-риба” (99005, м. Севастополь, вул. Промислова, 7, код ЄДРПОУ 31183178, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ред Ноуз” (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, б. 52, кв. 392, код ЄДРПОУ 22239233, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) заборгованість в сумі 40000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 400,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 209,78 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині стягнення збитків в розмірі 5000,00 грн. відмовити.

Суддя І.В. Євдокімов