Рішення № 9579141, 22.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22.04.2010 справа № 5020-11/079 За позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „АВТО-КОМПЛЕКТ”

          (99029, м.Севастополь, вул.Шабаліна, 19-А)

до:           Приватного підприємства „Динко”

          (99000, м.Севастополь, вул.Ів.Голубця, буд.45, кв.42)

про           стягнення заборгованості у розмірі 9969,15 грн.,

          Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Сафронова О.О., довіреність № 267 від 19.09.2009, ТОВ „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Авто-комплект”,

відповідача - П’ятенко О.В., довіреність б/н від 13.04.2010, ТОВ „Динко”

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „АВТО-КОМПЛЕКТ” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства „Динко” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 9969,15 грн., з яких: основна заборгованість –6413,35 грн., пеня –1108,17 грн., 3% річних –162,17 грн., збитки від інфляції –786,53 грн., штраф -1498,93 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором №27 від 23.11.2009.

Ухвалою суду від 08.04.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/079.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 21.04.2010 подав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі та припинення провадження у справі тих підстав, що відповідач у майбутньому погасить наявну заборгованість.

У судовому засіданні оголошувалась перерва для витребування додаткових доказів по справі.

Після перерви представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „АВТО-КОМПЛЕКТ” (Виконавець) та приватним підприємством „Динко” (Замовник) укладений договір № 27 (далі - Договір) (а.с. 9).

Відповідно до розділу 1 Договору замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконати за дорученням замовника роботу з ремонту, технічного, сервісного, гарантійного обслуговування автомобілів та здати її результат замовнику.

Згідно з пунктами 1.2-1.3 Договору Замовник зобов’язується прийняти результат роботи та платити ремонт автомобіля, а також оплатити запчастини відповідно замови-

наряду які призначені для ремонту автомобіля, відповідно до пункту 2.1 Договору.

Послуги вважаються виконаними після підписання замови-наряду замовником або його повноважним представником (пункт 1.4 Договору).

Позивачем зобов’язання за Договором виконані належним чином, про що свідчить замова-наряд № Зн0000986 від 23.11.2009 (а.с.10).

Проте, за твердженням позивача, зобов’язання з оплати наданих послуг відповідачем виконані частково, у зв’язку з чим станом на момент вирішення спору у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 6413,35 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.1 Договору оплата за даним Договором здійснюється на підставі попередньої оплати вартості послуг та запчастин за рахунками. Перерахування частини грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця здійснюється до початку виконання робіт. Залишкова частина сплачується за фактом виконаних робіт протягом 3 банківських днів з моменту підписання замови-наряду.

Відповідно до замови-наряду відповідач прийняв роботи позивача 23.11.2009.

Докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 6413,35 грн. відсутні.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 162,17 грн. за період з 26.11.2009 по 01.03.2010 та збитки від інфляції у розмірі 786,53 грн. за період з листопада 2009 по березень 2010 року.

Перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 3% річних, здійснені позивачем, суд дійшов висновку, що вони відповідають чинному законодавству, у зв’язку з чим позовні вимоги у цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Відповідно до пункту 4.2 Договору у випадку порушення строків оплати відповідно до пункту 2.1 Договору замовник зобов’язаний сплатити виконавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також пеню, нараховану відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені, за весь час прострочення платежу від суми боргу за кожен день прострочення.

Крім того, згідно з пунктом 4.3 Договору у випадку прострочення платежу більш ніж 30 днів з замовника додатково стягується штраф у розмірі 7% від простроченої суми.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня за період з 26.11.2009 по 31.03.2010 у розмірі 1108,17 грн. та штраф у розмірі 1498,93 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно стягнення з відповідача штрафу, судом встановлено, що відповідачем дійсно допущене прострочення платежу за Договором більш ніж на 30 днів, у зв’язку з чим позовні вимоги у частині стягнення з останнього штрафу у розмірі 1498,93 грн. також підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 75, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Динко” (99000, м.Севастополь, вул.Ів.Голубця, буд.45, кв.42, код ЄДРПОУ 30328523, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „АВТО-КОМПЛЕКТ” (99029, м.Севастополь, вул.Шабаліна, 19-А, код ЄДРПОУ 23662883, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 6413,35 грн., пеню у розмірі 1108,17 грн., 3% річних у розмірі 162,17 грн., збитки від інфляції у розмірі 786,53 грн., штраф у розмірі 1498,93 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя           В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

та підписано 26.04.2010.