Рішення № 9579140, 19.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

19.04.2010 справа № 5020-7/119-11/253 За позовом:          Фонду державного майна України

          (01133, м.Київ, вул.Кутузова, 18/9)

в особі           Регіонального відділення Фонду державного майна України          в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

          (99008, м. Севастополь, майдан Повсталих, 6)

до:          Приватного підприємства „Фирма „Инавтосервис”

          (99022, м. Севастополь, вул. Кілен-балка, 2-25)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Севгаз”

          (99041, м. Севастополь, вул. Гранатна, 1)

про          витребування майна з чужого незаконного володіння,

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Сазонов О.В., довіреність № 7 від 12.01.2010, Фонд державного майна України в особі РВ Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі;

відповідача - не з’явився, ПП „Фирма „Инавтосервис";

третьої особи - Гладишев М.М., довіреність б/н від 01.04.2010, ТОВ „Севгаз”.

СУТЬ СПОРУ:

Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Федерального державного унітарного підприємства „13 судноремонтний завод Чорноморського Флоту” Міністерства Оборони Російської Федерації про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання передати державне майно.

Ухвалою суду від 01.04.2008 порушено провадження по справі №5020-7/119, до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватне підприємство „Фирма „Инавтосервис” та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –товариство з обмеженою відповідальністю „Севгаз”.

Ухвалою суду від 04.06.2008 на виконання розпорядження голови господарського суду міста Севастополя № 51 від 02.06.2008 справа 5020-7/119 прийнята до провадження судді Дмитрієва В.Є. із привласненням № 5020-7/119-11/253.

Ухвалою суду від 06.04.2010 приватне підприємство „Фирма „Инавтосервис” виключено з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та залучено до участі у справі у якості іншого відповідача.

Крім того, ухвалою суду від 06.04.2010 вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на реконструкцію, перевлаштування або будь-яку іншу зміну стану або цільового призначення нежитлових приміщень (колишньої їдальні ВСО), розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Гранатна, 1, загальною площею 1573,9 кв.м.

Ухвалою суду від 19.04.2010 провадження у справі у частині позовних вимог до Федерального державного унітарного підприємства „13 судноремонтний завод Чорноморського Флоту” Міністерства Оборони Російської Федерації припинено у зв’язку з відмовою позивача від позову.

У судовому засіданні 19.04.2010 представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, просив витребувати з чужого незаконного володіння приватного підприємства „Фирма „Инавтосервис” державне майно - нежитлове приміщення їдальні з прибудовою, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Гранатна, 1, загальною площею 1573,9 кв.м., шляхом вилучення зазначеного майна на користь позивача. Вказана заява прийнята судом.

Відповідач (Приватне підприємство „Фирма „Инавтосервис”) не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Третя особа (товариство з обмеженою відповідальністю „Севгаз”) у письмових поясненнях по суті спору (том №1, а.с. 85) просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представникам сторін та третьої особи у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.1997 між Севастопольським судноремонтним заводом (в/ч 87069) (з 11.11.2003 –Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації) та Приватним підприємством „Фирма „Инавтосервис” укладено договір оренди з правом викупу нежитлового приміщення за адресою вул. Гранатна, 1, корисною площею 1573,9 м2, для використання в якості станції ремонту та технічного обслуговування автомобілів; строк оренди: до 15.01.2003 (далі за текстом –Договір №б/н від 15.01.1997).

Пунктами 2.3, 6.2, 6.3 цього Договору передбачалось, що у випадку викупу приміщення орендарем орендодавець зобов’язується оформити документацію даного приміщення орендарю; приміщення переходить у власність орендаря, якщо він вніс повністю орендну плату у розмірі вартості зданого на повний амортизаційний строк приміщення; оренда приміщення згідно з договором буде припинена після переходу приміщення у власність орендаря.

24.04.1997 сторони (Севастопольський судноремонтний завод (в/ч 87069) та Приватне підприємство „Фирма „Инавтосервис”) підписали Доповнення №1 до вказаного Договору, яким доповнили Договір пунктами 1-4.

Відповідно до пунктів 1-4 Доповнення, ініціатор угоди –Севастопольський судноремонтний завод зобов’язується передати на баланс учаснику угоди –Приватному підприємству „Фирма „Инавтосервис” нежитлове приміщення по вул. Гранатна, 1, а учасник зобов’язується прийняти на баланс приміщення і в якості розрахунку за нього надати у власність ініціатора угоди товари, перелічені в Додатку №1; при виконанні даного договору грошові розрахунки між сторонами не здійснюються; ініціатор угоди зобов’язується передати приміщення на баланс учасника угоди у 10-денний строк з моменту підписання угоди; учасник угоди зобов’язується протягом чотирьох місяців після прийняття приміщення у власність передати товари у власність ініціатора угоди.

Додатком №1 визначено перелік майна, яке підлягає передачі за об’єкт оренди –нежитлове приміщення: вимикачі –250 шт.; розетки –550 шт.; коробки роздаточні –1600 шт.; світильник круглий –150 шт.; дзвінок електричний –30 шт.; лінолеум на теплій основі –1797 м2; замок врізний з ручками –30 шт.; плитка –70 м2; дошка необрізна 50 мм –3,0 м3; щебінь –100 т; дріт 2x2,5 –6490 м; дріт 2x4 –600 м; кабель 2x2,5 –500 м; кабель 3х10хб –400 м; кабель 4x2,5 –100 м; залізо оцинковане б=0,8 мм –114 листів; електролічильники –30 шт.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006 по справі № 20-7/129, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2007, визнано недійсним договір оренди з правом викупу №б/н від 15.01.1997 та Доповнення №1 до нього від 24.04.1997. Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 в цій частині (визнання недійсними договору та доповнення до нього) залишені без змін.

Крім того, рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.01.2010 по справі № 20-7/129-9/309-3/046 встановлене наступне.

До 1991 року Севастопольський судноремонтний завод (в/ч 87069) відносився до об’єктів союзного підпорядкування, який розміщувався на територій України. Тому цей об’єкт підпадав під дію Закону України "Про підприємства, установи організації союзного підпорядкування, розміщені на території України" від 10.09.1991 №1540-XII (з наступними змінами і доповненнями) та в силу статті 1 цього Закону належав до об’єктів державної власності України.

Як вбачається з абзацу другого пункту 3.1 Статуту Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації (редакція 2003 року) нерухоме майно станом на 28.05.1997 надано підприємству в користування відповідно до Угоди між Російською Федерацією і Україною.

Згідно зі статтею 2 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов’язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, Українська Сторона передає Російській Стороні в оренду земельні ділянки і розміщені на них об’єкти берегової інфраструктури, а також акваторію бухт в м. Севастополі і Феодосійському порту, зазначені відповідно в додатках №2 і №3 та картах №1 і №2 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту. Російська Сторона використовує орендовані земельні ділянки, розміщені на них об’єкти берегової інфраструктури та акваторії бухт відповідно до чинного законодавства України.

В додатку №2 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, підписаної 28.05.1997 значиться військове містечко №481 (на території якого знаходиться їдальня по вул. Гранатна, 1, м. Севастополь).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР" від 21.12.2005 №555-р, функції з управління державним майном, зазначеним в додатках №2 і №3 до Угоди (Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, підписаної 28.05.1997), та майном, яке не включене до цих додатків, але фактично використовується Чорноморським флотом Російської Федерації покладені на Фонд державного майна України.

Отже, нежитлове приміщення їдальні з прибудовою, яке розташоване за адресою: м.Севастополь, вул. Гранатна, 1, загальною площею 1573,9 м2, є власністю Держави України в особі Фонду державного майна України.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, ці факти є преюдиціальними, а тому в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують повторного доведення.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист своїх прав і законних інтересів у спосіб, який визначених даними статтями, та в інший спосіб, передбачений законодавством.

За змістом права власності, унормованого статтею 317 Цивільного кодексу України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Норма статті 387 Цивільного кодексу України встановлює право власника на віндикацію, тобто, витребування свого майна з чужого незаконного володіння. Цей спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, яка незаконно вилучена (вибула) з його володіння.

Право власності позивача на спірне майно встановлене рішенням господарського суду міста Севастополя 19.01.2010 по справі № 20-7/129-9/309-3/046.

З матеріалів справи, зокрема, довідки № 31-15/518 від 19.04.2010 (том справи №2, а.с. 36), та письмових пояснень відповідача (а.с. 20) вбачається, що спірне майно на час вирішення спору знаходиться у володінні відповідача –приватного підприємства „Фирма „Инавтосервис”.

Відповідач (приватне підприємство „Фирма „Инавтосервис”) не є власником спірного майна, вказане майно не передане йому у користування на підставі договору оренди чи іншим чином у порядку, встановленому чинним законодавством України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціна у позовах про витребування майна визначається вартістю майна, що витребується.

Позивач у позовній заяві просив витребувати з чужого незаконного володіння приватного підприємства „Фирма „Инавтосервис” державне майно - нежитлове приміщення їдальні з прибудовою, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Гранатна, 1, загальною площею 1573,9 кв.м., шляхом вилучення зазначеного майна на користь позивача, що фактично є вимогою про витребування майна, тобто, вимогою майнового характеру.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 № 7-93 із позовних заяв майнового характеру, які подаються до господарського суду, розмір держмита складає 1% від суми позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що відповідно до експертного висновку (том справи №2, а.с.38) ринкова вартість спірного майна складає 1686200,00 грн.

Отже, згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, державне мито у розмірі 16862,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача в дохід державного бюджету.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Витребувати з чужого незаконного володіння Приватного підприємства „Фирма „Инавтосервис” (99041, м. Севастополь, вул. Кілен балка, 2, кв. 25; код ЄДРПОУ 20725248, відомості про рахунки в установах банків відсутні) державне майно - нежитлове приміщення їдальні з прибудовою, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Гранатна, 1, загальною площею 1573,9 кв.м., шляхом вилучення зазначеного майна на користь Фонду державного майна України (01133, м.Київ, вул.Кутузова, 18/9, відомості про рахунки в установах банків відсутні) в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (99008, м. Севастополь, майдан Повсталих, 6, код ЄДРПОУ 2067058, відомості про рахунки в установах банків відсутні)

3.          Стягнути з Приватного підприємства „Фирма „Инавтосервис” (99041, м. Севастополь, вул. Кілен балка, 2, кв. 25; код ЄДРПОУ 20725248, відомості про рахунки в установах банків відсутні) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509) державне мито у розмірі 16862,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Приватного підприємства „Фирма „Инавтосервис” (99041, м. Севастополь, вул. Кілен балка, 2, кв. 25; код ЄДРПОУ 20725248, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь державного бюджету Ленінського району м. Севастополя (р/р 31216259700007, банк одержувача –ГУ ДКУ в м. Севастополі, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509, код платежу за бюджетною класифікацією –22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 26.04.2010