Рішення № 9579136, 26.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

26.04.2010 справа № 5020-12/049 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Харченка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99001)

до Приватного підприємства “Чеширський кіт”

(вул. Челюскінців, 52, м. Севастополь, 99018)

про повернення майна та стягнення 8579,90 грн.,

за участю представників:

позивача –Ігнатенко В.В., довіреність б/н від 11.01.2010;

відповідача - не з’явився.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі –Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства “Чеширський кіт” (далі - Відповідач) про повернення майна та стягнення неустойки у розмірі 8 579,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не поверненням Відповідачем об’єкта оренди після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна №359-05 від 30.08.2006.

В судовому засіданні 26.04.2010 представник Позивача заявлені вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання 06.04.2010, 26.04.2010 не з’явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дати, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявок суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

          Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представника Відповідача у дане судове засідання не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника Позивача суд

                                                   ВСТАНОВИВ:          

          30.08.2006 між територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діяв Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством “Чеширський кіт” (Орендар) укладений договір оренди №359-05 (далі – Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду вбудовані приміщення з І-1 по І-8 загальною площею 96,90 кв. м., з двома входами, у підвалі житлового будинку під №16 (шістнадцять) по вул. Леніна в місті Севастополі. Орендовані приміщення будуть використовуватися для розміщення пункту громадського харчування –(кафе української кухні) без реалізації товарів підакцизної групи /а.с. 10/.

На виконання умов договору №359-05 від 30.08.2006 Позивач передав Відповідачу об’єкт оренди, про що складений акт приймання-передачі орендованого майна /а.с. 13/.

          Строк дії договору визначений сторонами з моменту підписання до 17.10.2009 (пункт 7.1 Договору).

Пунктом 4.12 Договору на Орендаря покладений обов’язок повернути орендоване майно при припинені дії цього Договору в належному стані з урахуванням його зносу.

Після закінчення строку дії договору оренди Позивач направив на адресу Відповідача лист 02.11.2009 за вих. №4706 з вимогою про повернення об’єкта оренди /а.с.14/. Направлення листа підтверджується Описом вкладення у цінний лист від 04.11.2009 та фіскальним чеком від 04.11.2009 №3305 /а.с. 14, оборотна сторінка/.

Як стверджує Позивач, до теперішнього часу Відповідач об’єкт оренди не повернув, передбачену статтею 785 Цивільного кодексу України неустойку за час прострочення повернення об’єкта оренди не сплатив.

Дана обставина обумовила звернення Позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання (частина третя статті 283 Господарського кодексу України).

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України, надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Відповідно до пункту 6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 №02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності", державні та комунальні підприємства мають право звертатися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів передбачене примусове виконання обов’язку в натурі.

З наведеною нормою кореспондує стаття 20 Господарського кодексу України, частина друга якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих суб’єктів присудження до виконання обов’язку в натурі.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.12 Договору на Орендаря покладений обов’язок повернути орендоване майно при припинені дії цього Договору в належному стані з урахуванням його зносу.

З огляду на наведені положення чинного законодавства України та Договору оренди №359-05 від 30.08.2006 вимога про зобов’язання Відповідача повернути (звільнити) орендоване майно –приміщення з І-1 по І-8 загальною площею 96,90 кв. м., з двома входами, у підвалі житлового будинку під №16 (шістнадцять) по вул. Леніна в місті Севастополі, є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Поряд з вимогою про зобов’язання Відповідача повернути орендоване майно Позивач просить стягнути з Відповідача неустойку у розмірі 8 579,90 грн.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Орендар зобов’язаний не пізніше 20 числа поточного місяця щомісяця перераховувати орендну плату з урахуванням індексу інфляції у розмірі 562,74 грн.

За розрахунком Позивача розмір орендної плати склав: у жовтні 2009 року –425,07 грн., у листопаді 2009 року –949,71 грн., у грудні 2009 року –960,15 грн., у січні 2010 року –968,79 грн., у лютому 2010 року –995,23 грн.

Перевіривши розрахунок суми неустойки /а.с. 9, оборотна сторінка/, здійснений Позивачем суд визнає його вірним, а заявлену вимогу про стягнення неустойки у розмірі 8579,90 грн., обґрунтованою. За таких обставин вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Приватного підприємства “Чеширський кіт”(вул. Челюскінців, 52, м. Севастополь, 99018, ідентифікаційний код 33093867, відомості про відкриті у банківських установах розрахункові рахунки відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044) неустойку у розмірі 8 579,90 грн. (вісім тисяч п’ятьсот сімдесят дев’ять грн. 90 коп.), з яких: 8 322,54 грн. - 97% до місцевого бюджету м. Севастополя, р/р 33213870700001 у ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509, ідентифікаційний код 23895637, код платежу 22080400; 257,36 грн. - 3% до місцевого бюджету м. Севастополя, р/р 31516933700001 у ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509, ідентифікаційний код 23895637, код платежу 50110007;

а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 187,00 грн. (сто вісімдесят сім грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.), на реквізити –р/р №37188003000416 у ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509, ідентифікаційний код 23895637, код платежу 25750044.

          3. Зобов’язати Приватне підприємство “Чеширський кіт” (вул. Челюскінців, 52, м. Севастополь, 99018, ідентифікаційний код 33093867) протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повернути (звільнити) Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) орендоване за договором оренди №359-05 від 30.08.2006 майно - приміщення з І-1 по І-8 загальною площею 96,90 кв. м., з двома входами, у підвалі житлового будинку під №16 (шістнадцять) по вул. Леніна в місті Севастополі, шляхом складання та підписання акта приймання-передачі.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно до вимог

ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України і підписано 26.04.2010