Рішення № 9579127, 21.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

21.04.2010 справа № 5020-10/029

Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс»Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфткомфорт-ЛК»

(вул. Загородна балка, 3, м. Севастополь, 99008)

до Житлово-будівельного кооперативу №92

(вул. Героїв Бреста, 27, м. Севастополь, 99000)

про стягнення заборгованості в сумі 5274,18 грн., у тому числі: 4751,44 грн. основного боргу, 412,15 грн. інфляційних втрат, 110,59 грн. 3% річних,

за участю представників сторін:

позивача –Михайлової Н.В., довіреність №9 від 18.01.2010;

відповідача – не з’явився.

22.02.2010 Дочірнє підприємство «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс»Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфткомфорт-ЛК»(далі – Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Житлово-будівельного кооперативу №92 (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 8073,46 грн., у тому числі: 7550,72 грн. основного боргу, 412,15 грн. інфляційних втрат, 110,59 грн. 3% річних.

У судовому засіданні 21.04.2010 Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог /а.с.45/, відповідно до якої зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 5274,18 грн., у тому числі: 4751,44 грн. основного боргу, 412,15 грн. інфляційних втрат, 110,59 грн. 3% річних.

           Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем підрядного договору №10 від 23.07.2007, а саме, обов’язку щодо внесення плати за надання послуг з технічного обслуговування, ремонту ліфтів та диспетчерських систем.

                    Позивач у судовому засіданні 21.04.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, згідно заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач у судові засідання 18.03.2010, 06.04.2010, 21.04.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно –27.02.2010, 20.03.2010, 12.04.2010 (повідомлення про вручення поштового відправлення №11625727 від 25.02.2010 /а.с.24/, повідомлення про вручення поштового відправлення №11761680 від 18.03.2010 /а.с.31/, повідомлення про вручення поштового відправлення №9901112055045 від 09.04.2010 /а.с.44/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          23.11.2007 між Дочірнім підприємством «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс»Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфткомфорт-ЛК»(Підрядник) та Житлово-будівельним кооперативом №92 (Замовник) був укладений підрядний договір договору №10 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем /а.с.8-10/ (далі –Договір), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе організацію та виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів та диспетчерських систем на об’єктах Замовника згідно додатку 1. Повне технічне обслуговування включає в себе весь комплекс ремонтних робіт, що забезпечують справність та надійну експлуатацію ліфтів та диспетчерських систем, а також надзор за їх безпечною роботою (пункт 1.1 Договору).

Договором встановлені наступні умови.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що щомісячна оплата робіт згідно Договору визначена по узгодженню сторін і на день його укладення складає 1644,32 грн.

          Відповідно до пункту 6.2 Договору на підставі підписаних актів Замовник самостійно сплачує виконані роботи не пізніше 10-го числа наступного місяця.

Набрання Договором сили визначено сторонами з моменту його підписання обома Сторонами і діє по 31 грудня 2008 року, вважається щорічно продовженим на наступний річний період на тих самих умовах, якщо за місяць до його закінчення не надійшло письмове повідомлення від однієї із сторін про відмову від Договору або його перегляд. (пункт 2.1).

Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний.

          На виконання умов договору Позивач виконав на користь Відповідача роботи, що підтверджується актами приймання виконаних робіт №35 за січень 2009 року /а.с.22/, №86 за лютий 2009 року /а.с.21/, №130 за березень 2009 року /а.с.20/, №174 за квітень 2009 року /а.с.19/, №218 за травень 2009 року /а.с.18/, №262 за червень 2009 року /а.с.17/, №303 за липень 2009 року /а.с.16/, №344 за серпень 2009 року /а.с.15/, №386 за вересень 2009 року /а.с.14/, що підписані представниками сторін без зауважень.

У порушення умов Договору, Відповідач не проводив оплату виконаних робіт за період з січня 2009 року по вересень 2009 року, у зв’язку з чим заборгованість останнього перед Позивачем станом на день вирішення рішення складає 7550,72 грн.

Судом встановлено, що 02.02.2010 та 23.02.2010 Відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу сплачено відповідно 1311,54 грн та 1487,74 грн., що підтверджується Позивачем.

Отже, на день винесення рішення, сума основної заборгованості складає 5274,18 грн. грн.

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору підряду є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення Господарського кодексу України та положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 317 Господарського кодексу України визначено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим (частина перша статті 861 Цивільного кодексу України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина четверта статті 882 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

           З огляду на наведене, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 5274,18 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 412,15 грн. за період з січня 2009 року по жовтень 2010 року, 3% річних в розмірі 110,59 грн. за період з 01.01.2009 по 31.09.2010.          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача інфляційних втрат /а.с.12/ визнаний судом неправильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат не відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

                    Згідно з вказаними нормами інфляційні втрати, які підлягають стягненню з Відповідача, складають 390,18 грн.:

(1644,32 грн. х 102.9% = 1692,00 грн.) –1644,32 грн. = 47,69 грн.

(3231,32 грн. х (101,5 х 101,4%) = 3325,71 грн.) –3231,32 грн. = 94,39 грн.

(4875,64 грн. х 100.9% = 4919,52 грн.) –4875,64 грн. = 43,88 грн.

(4932,96 грн. х 100.5% = 4957,62 грн) –4932,96 грн. = 24,66 грн.

(6577,28 грн. х 101.1% = 6649,63 грн) –6577,28 грн. = 72,35 грн.

(6244,50 грн. х 99,9% = 6238,26 грн) –6244,50 грн. = -6,24 грн.

(7732,24 грн. х 99,8% = 7716,78 грн) –7732,24 грн. = -15,46 грн.

(7550,72 грн. х (100,8 х 100,9%) = 7679,63 грн) –7550,72 грн. = 128,91 грн.

Отже, заявлені Позивачем позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, в розмірі 390,18 грн.

Розрахунок Позивача 3% річних /а.с.13/ визнаний судом правильним.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 110,59 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №92 (вул. Героїв Бреста, 27, м. Севастополь, 99000, ідентифікаційний код 22275080, р/р 26001301289, МФО 324195 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфткомфорт-ЛК»(вул. Загородна балка, 3, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 31763330, р/р 26009159772900 в АТ «УкрСиббанк», м. Сімферополь, МФО 351005) 5252,21 грн. (п’ять тисяч двісті п’ятдесят дві грн. 21 коп.), у тому числі: сума основного боргу –4751,44 грн., 3 % річних –110,59 грн., інфляційні втрати –390,18 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 101,57 грн. (сто одна грн. 57 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,01 грн. (двісті тридцять п’ять грн. 01 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 23.04.2010.