Рішення № 9579130, 22.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22.04.2010 справа № 5020-10/058 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Юріної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу за позовом

Прокурора Ленінського району міста Севастополя

(вул. Вороніна, 11, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»

Севастопольської міської Ради

(вул.Павліченко, 2, м.Севастополь, 99001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ГЕВС ЛТД»

(вул. Леніна, 18, м.Севастополь, 99011)

про стягнення 9475,57 грн., у тому числі: 8649,96 грн. –основний борг, 459,76 грн. –пеня, 67,79 грн. –3% річних, 298,06 грн. –інфляційних втрат,

за участю представників сторін:

позивача –Іванова П.П., довіреність №5127 від 14.12.2009;

відповідача – не з’явився;

прокурора –Шульга А.М., посвідчення №574 від 18.11.2008.

          10.03.2010 Прокурор Ленінського району міста Севастополя (далі –Прокурор) в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради (далі –Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ГЕВС ЛТД» (далі –Відповідач) про стягнення 9475,57 грн., у тому числі: 8649,96 грн. –основний борг, 459,76 грн. –пеня, 67,79 грн. –3% річних, 298,06 грн. –інфляційних втрат.

Прокурор у судовому засіданні 22.04.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 06.04.2010 представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що договір №1058 від 31.05.2006 відсутній на їхньому підприємстві.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно –06.04.2010 (повідомлення про час та дату судового засідання від 06.04.2010 за підписом директора Відповідача - Лісника В.Г. /а.с.69/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

В С Т А Н О В И В :

31.05.2006 між сторонами був укладений договір №1058 купівлі-продажу теплової енергії (далі –Договір), у порядку та на умовах, визначених у даному договорі, продавець зобов’язувався передати покупцю теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно і належної якості, а покупець –прийняти та оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.2 Договору тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені протягом строку дії договору, про що продавець має попередити покупця через засоби масової інформації.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по усіх видах теплопостачання, передбачених даним договором, згідно виставленого продавцем рахунку у сумі не меншій від 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерозрахунком за фактично відпущену теплову енергію (пункт 4.6. Договору).

Остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифів, які діють на день одержання теплової енергії. Рахунок вважається одержаним покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неодержання рахунку за розрахунковий місяць (пункт 4.7. Договору).

На виконання умов вказаного договору Позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, у зв’язку з чим Відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури /а.с.13-19/.

Проте, Відповідач, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед Позивачем не виконав, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість перед Позивачем за період з липня 2009 року по січень 2010 року у розмірі 8649,96 грн.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною першою статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем належним чином виконувались прийняті на себе зобов’язання за Договором та надавались послуги з постачання теплової енергії, однак вартість наданих послуг Відповідачем оплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі, через що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ГЕВС ЛТД» перед Позивачем за період з липня 2009 року по січень 2010 року складає 8649,96 грн.

Посилання Відповідача на відсутність Договору на його підприємстві є безпідставними, наданий представником Позивача примирник Договору (оригінал) підписаний обома сторонами та скріпленим печатками підприємств.

Відповідач всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України не надав доказів оплати вартості наданих йому послуг або недійсності Договору, через що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 8649,96 грн. підлягають задоволенню.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 298,06 грн. за період з серпня 2009 року по січень 2010 року, 3% річних в розмірі 67,79 грн. за період з 16.08.2009 по 16.01.2010 та пеню в розмірі 459,76 за період з 16.08.2009 по 16.01.2010.

                    В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Пунктом 6.1 Договору передбачено, що Покупець несе відповідальність у відповідності до Договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію –шляхом уплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла у період, за який виплачується пеня від суми простроченого платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені /а.с.22/, встановив, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 459,76 грн. грн. заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача 3 % річних /а.с.24/ та інфляційних втрат /а.с.23/ визнаний судом правильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 67,79 грн., інфляційних втрат в розмірі 298,06 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з Відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ГЕВС ЛТД»(вул. Леніна, 18, м.Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 20742212, п/р 26009301335430 в СФ ПАТ «Промінвестбанк», МФО 324515 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, код ЄДРПО України 03358357, р/р 2603700017270 в СФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 384986) заборгованість в розмірі 9475,57 грн. (дев’ять тисяч чотириста сімдесят п’ять грн. 57 коп.), у тому числі: 8649,96 грн. –основний борг, 459,76 грн. –пеня, 67,79 грн. –3% річних, 298,06 грн. –інфляційні втрати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ГЕВС ЛТД»(вул. Леніна, 18, м.Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 20742212, п/р 26009301335430 в СФ ПАТ «Промінвестбанк», МФО 324515 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в дохід державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ГЕВС ЛТД»(вул. Леніна, 18, м.Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 20742212, п/р 26009301335430 в СФ ПАТ «Промінвестбанк», МФО 324515 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в дохід державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 331216259700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 23.04. 2010.