Рішення № 9579109, 22.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22.04.2010 справа № 5020-12/032 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства “Залізничне торгове об’єднання”

(просп. Кірова , 1, м. Сімферополь, 95011),

до Товариство з обмеженою відповідальністю “Купуй Сам”

(вул. Велика Морська, 31, кв. 17, м. Севастополь, 99011)

(вул. Кошевого, 4, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 10581,44 грн.,

за участю представників:

позивача –не з’явився;          

відповідача –не з’явився.

Приватне підприємство “Залізничне торгове об’єднання” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Купуй Сам” про стягнення 10581,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань щодо своєчасної оплати отриманого від Позивача товару за договором поставки від 30.01.2009.

Представник позивача в судовому засіданні 15.04.2010 надав суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10642,02 грн., у тому числі: 9561,17 грн. –заборгованість за поставлений товар, 363,58 грн. –пеню, 717,27 грн. –індекс інфляції»/а.с. 55/.

Позивач та Відповідач явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Вимоги ухвал суду від 10.02.2010, 15.03.2010, 06.04.2010, 15.04.2010 не виконали.

          Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника Відповідача за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

                                         ВСТАНОВИВ:

          30.01.2010 між Приватним підприємством “Залізничне торгове об’єднання” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Купуй Сам” (Покупець) укладений договір поставки без номеру (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов’язується систематично поставляти та передавати у власність Покупця продукти харчування (далі Товар), а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору /а.с. 9/

          Розділом 3 Договору передбачені наступні умови поставки товару: товар має бути поставлений Покупцю протягом 2-х календарних днів з моменту отримання Заявки від Покупця, не враховуючи день надання заявки.; заявка складається Покупцем у 2-ох примірниках й підписується уповноваженими представниками Покупця та Постачальника, в окремих випадках Заявка передається телефонограмою; Асортимент та вартість товару, а також умови поставок відображуються сторонами у Специфікації (Додаток №1), яка є невід’ємною частиною цього договору.

Ціна товару та порядок розрахунків визначені наступні: ціни на товар визначаються в ході переговорів сторін, Але у будь-якому разі не повинні перевищувати ціни при аналогічній поставці іншим покупцям (пункт 5.1 Договору); Покупець перераховує Постачальнику кошти за поставлений Товар через 21 (двадцять один) день після поставки товару (пункт 5.3 Договору), Моментом реалізації Товару за цим Договором вважається момент отримання товару кінцевим споживачем (пункт 5.4. Договору); товар, перееданий Постачальником є власністю Покупця у момент передачі та оформлення накладних (пункт 6.1 Договору).

          За умовою пункту 7.1 Договору порядок розрахунків визначається у додатку, який є невід’ємною частиною цього Договору.

          Набрання Договором сили визначено сторонами з моменту його підписання, дія –до 31.12.2009. У разі, якщо за 10 днів до закінчення дії цього договору жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати його, договір пролонгується автоматично, із збереженням своєї сили на наступний період часу на тих самих умовах (пункти 6.9, 6.10 Договору).

          На виконання умов Договору Позивач здійснив поставку Відповідачу товару на суму 13255,35 грн., що підтверджується Актом звірення взаємних розрахунків станом на 31.10.2009 /а.с. 14/.

Відповідач, у свою чергу, вартість отриманого товару оплатив не повністю, внаслідок чого утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 9561,17 грн., про свідчить вищевказаний Акт звірення взаємних розрахунків /а.с. 14/.

          З метою врегулювання питання погашення заборгованості за поставлений товар, Позивачем 30.11.2009 на адресу відповідача направлена претензія від 30.11.2009 за вих. №561 /а.с.11/. Направлення претензії підтверджується фіскальним чеком відділення зв’язку від 30.11.2009 №8417 /а.с.12/.

Несплата Відповідачем вказаної вище суми заборгованості з’явилась підставою для звернення Позивача до суду із відповідною позовною заявою.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, суд дійшов висновку, що позовні підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання Відповідачем зобов’язань за Договором поставки щодо своєчасної оплати отриманого Товару.

          Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

                    Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

                    За приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Виходячи з положень частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду належний доказ виконання ним зобов’язань за договором поставки від 30.01.2009, а Відповідач, на спростування наявності заборгованості за Договором жодного доказу не надав.

За таких обставин позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 9561,17 грн., є обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню.

Поряд з основною сумою заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 363,58 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що пеня є грошовою сумою яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.6 Договору від 30.01.2010 передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань за цим Договором винна сторона виплачує штраф іншій стороні у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення.

Заявлена до стягнення сума пені відповідає здійсненому Позивачем розрахунку /а.с.57/, й визнається судом вірною.

Також Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 717,27 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок інфляційних втрат /а.с.58/ суд визнав його вірним, а вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 717,27 грн., такою, що підлягає задоволенню.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

Приймаючи до уваги той факт, що Позивачем при поданні позову державне мито внесене не повністю –недоплата склала 0,81 грн., й при поданні уточнених вимог також –недоплата склала 0,61 грн., судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1,42 грн. (0,81 грн. + 0,61 грн.) підлягають стягненню до державного бюджету саме з Позивача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Приватного підприємства “Залізничне торгове об’єднання” (просп. Кірова , 1, м. Сімферополь, 95011, ідентифікаційний код 36228464, р/р №26002060828110 у КРУ КБ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436) на користь Державного бюджету України (одержувач –державний бюджет Ленінського району м. Севастополя, р/р №31113095700007, банк одержувача –ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509, ідентифікаційний код 24035598, код платежу 22090200) державне мито у розмірі 1,42 грн. (одна грн. 42 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Купуй Сам” (вул. Велика Морська, 31, кв. 17, м. Севастополь, 99011; вул. Кошевого, 4, м. Севастополь, 99011,

ідентифікаційний код 33712602, р/р №26009041880000 у Севастопольському відділені АКІБ «Укрсиббанк», МФО 384588, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства “Залізничне торгове об’єднання” (просп. Кірова , 1, м. Сімферополь, 95011, ідентифікаційний код 36228464, р/р №26002060828110 у КРУ КБ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436) суму заборгованості у розмірі 10 642,02 грн. (десять тисяч шістсот сорок дві грн. 02 коп.), з яких: 9 651,17 грн. - основна заборгованість, 363,58 грн. –пеня, 717,27 –інфляційні втрати, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 106,42 грн. (сто шість грн. 42 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно до вимог

ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України і підписано 23.04.2010