Рішення № 9579069, 15.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

15.04.2010 справа № 5020-2/372-3/027 За позовом                               Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство ”Укргазенергосервіс”

(08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49)

до                                        Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Кримтур”

(95017, м. Сімферополь, вул. Шмідта, 9)

за участю                              Регіонального відділення Фонду державного майна

третіх осіб,                               України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

які не заявляють                     (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)

самостійних вимог                    Міністерства палива та енергетики України

на предмет спору,                    (01601, м. Київ, МСП, вул. Хрещатик, 30)

на стороні позивача:

за участю                              Фонду комунального майна Севастопольської міської                                                   Ради

третіх осіб,                              (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

які не заявляють                    Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації

самостійних вимог                     та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна”

на предмет спору,                    Севастопольської міської Ради          

на стороні відповідача:          (99001, м. Севастополь, вул. Папаніна, 1-а)

про визнання відсутності права відповідача на користування і володіння нерухомим майном та визнання права власності на це нерухоме майно за державою;

за зустрічним позовом           Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Кримтур”

до відповідача:                     Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство ”Укргазенергосервіс”,

про визнання відсутності права власності на нерухоме майно за державою та визнання права власності на об’єкти нерухомості за позивачем.

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач за первісним позовом (ДП „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство „Укргазенергосервіс”) –Очеретна Л.О., представник, довіреність ВМК № 357798 від 24.12.2009;

відповідач за первісним позовом (Кримське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях „Кримтур”) –Роденко Н.О., старший юрисконсульт, довіреність № 416/01-р від 20.01.2009;

третя особа (Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі) –Косарев О.М., головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 32 від 26.02.2010;

третя особа (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради) –явку уповноважених представників не забезпечила;

третя особа (КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна”) –явку уповноважених представників не забезпечила;

третя особа (Міністерство палива та енергетики України) –явку уповноважених представників не забезпечила.

Суть спору:

Дочірня компанія „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство ”Укргазенергосервіс” (далі – ДК „Укртрансгаз”) звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Кримтур” (ЗАТ „Кримтур”), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м. Севастополі, про визнання відсутності у Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Кримтур” права володіння та користування двома двохповерховими котеджами у спареному варіанті, що знаходяться на території ТОК ім. О.В. Мокроусова у м. Севастополі (с. Учкуївка) та обліковуються відповідачем під номерами 21, 22, 23, 24; визнання права власності на зазначене нерухоме майно за Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України на праві повного господарського відання Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”.

17.11.2008 ЗАТ „Кримтур” звернулось до суду із зустрічним позовом до ДК „Укртрансгаз”, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради та комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради про визнання відсутності права власності на нерухоме майно за державою, визнання права власності на спірні об’єкти нерухомості за позивачем та зобов’язання БТІ здійснити реєстрацію цього права.

Ухвалою від 19.11.2008 зустрічна позовна заява прийнята для спільного розгляду з первісним позовом у справі №5020-2/372.

Ухвалою суду від 03.12.2008 провадження у справі за зустрічним позовом Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям „Кримтур” в частині позовних вимог до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради та комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради припинено.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Кримтур” залучені Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради та комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.01.2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2009, у задоволені первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено: за Кримським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях „Кримтур” визнано право власності на нерухоме майно –житлові будиночки (котеджі типу „шалаш”) №№21, 22, 23, 24, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Челюскінців, 115, на території туристично-оздоровчого комплексу ім. О.В. Мокроусова.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2009 касаційна скарга ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство ”Укргазенергосервіс” задоволена частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 21.01.2009 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2009 скасовані, справа передана до господарського суду міста Севастополя на новий розгляд.

Ухвалою від 08.02.2010 справа №5020-2/372 прийнята до провадження суддею Головко В.О. з привласненням їй номеру 5020-2/372-3/027.

У постанові Вищого господарського суду України від 16.12.2009 вказано на те, що рішення господарського суду у справі №5020-2/372 стосується прав та обов’язків Міністерства палива та енергетики України, яке не було залучено до участі у справі.

Відповідно до статті 11112 вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою суду від 08.02.2010 Міністерство палива та енергетики України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство ”Укргазенергосервіс”.

У судові засідання треті особи (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради; КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна”; Міністерство палива та енергетики України) жодного разу не з’явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Водночас, Міністерство палива та енергетики України звернулось до суду з клопотанням, де зазначило, що позицію ДП „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство „Укргазенергосервіс” підтримує у повному обсязі та просить розглянути справу за його відсутністю.

Позивач за первісним позовом надав письмові пояснення по суті спору /т. с. 4, арк. с. 6-9/, в яких наполягає на задоволенні судом первісного позову, а саме: просить визнати відсутність у ЗАТ „Кримтур” права володіння та користування двома котеджами двохповерховими у спареному варіанті, що знаходяться на території ТОК ім. О.В. Мокроусова у місті Севастополі (с. Учкуївка), за адресою: м. Севастополь, вул. Челюскінців, 115, та згідно з технічним планом об’єктів, розташованих за вищезазначеною адресою, що визначені КП „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради під літерами: К21, К22, К23, К24; а також, визнати право власності на два котеджі двохповерхові в спареному варіанті, що знаходяться на території ТОК ім. О.В. Мокроусова у місті Севастополі (п. Учкуївка) по вул. Челюскінців, 115, згідно з технічним планом об’єктів, розташованих за вищевказаною адресою, що визначені КП „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради під літерами: К21, К22, К23, К24 (інвентарні номери ДК „Укртрансгаз”: 10007102 та 1000710) за Державою Україна в особі Міністерства палива та енергетики на праві повного господарського відання Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані існуванням підстав вважати, що спірне нерухоме майно належить до державного майна. На думку позивача за первісним позовом, такими підставами є: накази ДП „Укргазенергосервіс” щодо відряджень працівників на проведення робіт по спірному майну (ремонтно-будівельних робіт, робіт щодо прийняття спірного майна в експлуатацію, доставка матеріалів для будівництва); постанова від 26.07.2008 про відмову у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ЗАТ „Кримтур”; договорами №2 від 01.01.1998 та №1 від 30.04.1998, що укладені між сторонами спору; довідкою з ЄДРПОУ, яка підтверджує державну форму власності ДК „Укртрансгаз”; правонаступництвом ДК „Укртрансгаз” майнових прав і обов’язків ДП „Укргазенергосервіс”. На підставі чого позивач за первісним позовом, посилаючись на статті 328, 331 Цивільного кодексу України /т. с. 4, арк. с. 9/ вважає, що відповідач за первісним позовом безпідставно та незаконно користується державним майном –спірними котеджами.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наявністю у ЗАТ „Кримтур” права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані спірні об’єкти нерухомості, та облік цього майна на балансі товариства.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд –

ВСТАНОВИВ:

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.1998 року №1173 „Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу” наказом Національної акціонерної компанії „Нафтогаз Україна” та Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від 06.11.1998 /т. с. 1, арк. с. 47-49/ діяльність акціонерного товариства „Укргазпром” з 01.01.1999 була припинена у зв’язку з його реорганізацією шляхом поділу та приєднання до дочірніх компаній Національної компанії „Нафтогаз України”. Зокрема, до дочірньої компанії „Укртрансгаз” приєднано дочірнє підприємство „Укргазенергосервіс” з позбавленням його статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 8 наказу Національної акціонерної компанії „Нафтогаз Україна” та Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України правонаступником усіх майнових прав та обов’язків акціонерного товариства „Укргазпром” і реорганізованих підприємств, що входять до його складу, є відповідні дочірні компанії НАК „Нафтогаз України”, зокрема –ДК „Укртрансгаз”.

До цього ж, за твердженням ДК „Укртрансгаз” зусиллями дочірнього підприємства „Укргазенергосервис” акціонерного товариства „Укргазпром” протягом 1988-1989 років за державні кошти були побудовані два котеджі двохповерхові в спареному варіанті, що розташовані у місті Севастополі (с. Учкуївка) (далі –спірне майно).

За даними бухгалтерського обліку позивача за первісним позовом (довідка /т. с. 1, арк. с. 83/ 01.05.1989 два котеджі були прийняті на баланс підприємства під інвентарними номерами 10007102 та 100071103. Залишкова балансова вартість котеджів станом на 01.09.2005 становить 91487,38 грн.

20.09.2005 уповноваженою комісією ДК „Укртрансгаз” було встановлено, що спірні котеджі безпідставно використовуються ЗАТ „Кримтур”, про що був складений акт /т. с. 1, арк. с. 55/.

Постановою ДСБЕЗ Управління МВС України у м. Севастополі від 26.07.2008 у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ЗАТ „Кримтур” щодо постановки на бухгалтерський баланс товариства спірного нерухомого майна відмовлено у зв’язку з відсутністю в їх діях складу злочину /т. с. 1, арк. с. 15-20/.

24.03.2006 ДК „Укртрансгаз” звернулась до ЗАТ „Кримтур” з претензією №661/01 /т. с. 1, арк. с. 50-51/ про усунення перешкод у користуванні державним майном –двома спареними котеджами у м. Севастополі.

В свою чергу, ЗАТ „Кримтур” залишило претензію позивача за первісним позовом без задоволення (відзив на претензію /т. с. 1, арк. с. 53-54/), вказуючи на те, що товариство є користувачем земельної ділянки, на якій розташовані спірні котеджі, що і стало причиною для звернення позивача за первісним позовом до суду.

Суд вважає первісні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги –обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України називає одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визнання права.

З наведеною нормою узгоджується стаття 20 Господарського кодексу України, частина друга якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих суб’єктів визнання наявності або відсутності прав.

Стаття 328 Цивільного кодексу України закріплює підстави набуття права власності. Так, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 321 цього ж кодексу передбачає, що право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 Цивільного кодексу України).

Позивач за первісним позовом вважає себе особою, яка створила річ зі своїх матеріалів, а тому, на його думку, є власником цієї річчі (спірних котеджів) /т. с. 4, арк. с. 9/.

Проте, матеріалами справи не підтверджено, що позивач за первісним позовом створив спірні котеджі, оскільки ДК „Укртрансгаз” не надано належних, в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів, а саме –первинних бухгалтерських документів, які б могли підтвердити його витрати на будівництво спірного нерухомого майна. Витяги з наказів про відрядження працівників підприємства до міста Севастополя для проведення робіт на ТОК ім. О.В. Мокроусова не є належними доказами.

Суд визнав спірне майно самочинним будівництвом, зважаючи на наступне.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Так, частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України унормовано, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача чи у відповідача за первісним позовом відповідного дозволу та наявність належно затвердженого проекту будівництва спірного нерухомого майна.

За загальним правилом статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

З аналізу вказаних положень вбачається, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об’єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що ЗАТ „Кримтур” є законним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно, та несе всі витрати на утримання спірних котеджів, в тому числі витрати по сплаті земельного податку.

Так, рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради депутатів від 04.09.1962 „Про відведення земельних ділянок під будівництво організаціям та підприємствам міста” (протокол №19) /т. с. 2. арк. с. 21-22/ Севастопольській туристичній базі профспілок була відведена земельна ділянка площею 7,5 га в районі Учкуївського пляжу під розширення туристичної бази.

На підставі постанови Верховної Ради Кримської АРСР №238-1 від 26.12.1991, постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок Криму №П-19-1Г від 18.01.1992, рішення Київського виконкому міста Сімферополя №27 від 28.01.1992 на базі туристично-екскурсійних підприємств Кримської Республіканської ради по туризму та екскурсіях створено Кримське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях „Кримтур”. Туристський готель ім. О.В. Мокроусова увійшла до його складу як дочірнє підприємство.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 05.05.1981 за №6/359 дочірньому підприємству Кримського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Кримтур” туристському готелі ім. О.В. Мокроусова виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою /т. с. 2, арк. с. 15-18, т. с. 4, арк. с. 15-18/ площею 11,2295 га, що розташована за адресою: м. Севастополь, с. Учкуївка, для обслуговування будівель і споруд господарського комплексу з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення (зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №815).

Як вбачається з довідки №307 від 20.01.2009 комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно: будиночки (котеджі) №№21, 22, 23 та 24, розташоване на території ТОК імені О.В. Мокроусова за адресою: м. Севастополь, вул. Челюскінців, 115 не проводилась /т. с. 2. арк. с. 122/.

Статтею 182 Цивільного Кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 (із змінами і доповненнями), реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об’єкти.

19.09.2007 КП „БТІ та ДРОНМ” Севастопольської міської Ради проведено технічну інвентаризацію домоволодіння №115 по вул. Челюскінців у м. Севастополі (ТОК ім. О.В.Мокроусова). До зведеного оціночного акту технічної інвентаризації увійшло спірне нерухоме майно: два котеджі двохповерхові в спареному варіанті, що визначені КП „БТІ та ДРОНМ” Севастопольської міської Ради під літерами №№К21, К22, К23, К24.

27.06.2008 ЗАТ „Кримтур” звернулось до КП „БТІ і ДРОНМ” Севастопольської міської Ради із заявою про здійснення державної реєстрації права власності ЗАТ „Кримтур” на котеджі №№1-24, 31-38, 41, 45-53 (у тому числі спірне нерухоме майно), які розташовані на території туристсько-оздоровчого комплексу ім. А.В. Мокроусова, за адресою: м. Севастополь, вул. Челюскінців, 115.

25.07.2008 КП „БТІ і ДРОНМ” Севастопольської міської Раді повідомило ЗАТ „Кримтур” про неможливість реєстрації права власності на вказане нерухоме майно у зв’язку з ненаданням заявником правовстановлювальних документів на нерухоме майно /т. с. 2, арк. с. 19/.

Договір №2 від 01.01.1998 про оренду майна /т. с. 1, арк. с. 56-57/, на який посилається ДК „Укртрансгаз” як на доказ визнання його власником спірного майна, не може бути прийнятий судом, оскільки вказаний договір не містить характеристики орендованого нерухомого майна та місця розташування. Тому відсутні докази того, що нерухоме майно вказане у договорі №2 від 01.01.1998, є саме тим майном, про визнання права власності на яке заявлено позов.

Сам по собі договір оренди не може бути і доказом самого факту наявності права власності Орендодавця на орендоване майно без відповідних правовстановлювальних документів.

Наведене свідчить про те, що ЗАТ „Кримтур” є законним користувачем земельної ділянки, на якій розташовані спірні котеджі.

Відповідно до частини першої статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема: самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України та частини другої статті 377 Цивільного кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, право власності на нерухоме майно напряму пов’язано з правом користування земельною ділянкою, на якій розташоване це нерухоме майно. Визнання за особою права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці іншої особи, може призвести до порушення прав останньої у володінні і користуванні нею цією земельною ділянкою, що суперечить діючому законодавству та Конституції України.

Статтею 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, рішення суду про право власності на об’єкт незавершеного будівництва.

За викладених обставин, суд вважає позовні вимоги ЗАТ „Кримтур” про визнання права власності на спірне нерухоме майно обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а позовні вимоги ДК „Укртрансгаз” про визнання право власності на два котеджі двохповерхові в спареному варіанті, що знаходяться на території ТОК ім. О.В. Мокроусова у місті Севастополі (п. Учкуївка) по вул. Челюскінців, 115, згідно з технічним планом об’єктів, розташованих за вищевказаною адресою, що визначені КП „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради під літерами: К21, К22, К23, К24 за Державою в особі Міністерства палива та енергетики на праві повного господарського відання Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” суд визнає такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 №7-93 із позовних заяв майнового характеру, які подаються до господарського суду, розмір держмита складає 1% від суми позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, які подаються до господарського суду, розмір держмита складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ДК „Укртрансгаз” заявлено вимоги про визнання права власності, що є вимогою немайнового характеру, а тому держмито має бути сплачено у сумі 85,00 грн., що становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з платіжним дорученням №PR12147Q від 19.08.2008 позивачем при подачі позову сплачено державного мита у розмірі 915,00 грн., що перевищує встановлений розмір державного мита при зверненні з відповідним позовом до господарського суду на 830,00 грн.

Таким чином, надмірно сплачена ДК „Укртрансгаз” сума державного мита в розмірі 830,00 грн. підлягає поверненню з державного бюджету позивачу.

Витрати ЗАТ „Кримтур” по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на ДК „Укртрансгаз”.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, Господарського процесуального кодексу України суд –

В И Р І Ш И В :

1.          В первісному позові дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство ”Укргазенергосервіс” відмовити повністю.

2.          Зустрічний позов Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Кримтур” задовольнити повністю.

3.          Визнати за Кримським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях „Кримтур”(95017, м. Сімферополь, вул. Шмідта, 9, код ЄДРПОУ 02648828) право власності на нерухоме майно –житлові будиночки (котеджі типу „шалаш”) №№21, 22, 23, 24, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Челюскінців, 115, на території туристично-оздоровчого комплексу ім. О.В. Мокроусова.

4.          Повернути дочірній компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство ”Укргазенергосервіс” (08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49, код ЄДРПОУ 00156127) з державного бюджету надмірно сплачене державне мито у сумі 830,00 грн. (вісімсот тридцять грн. 00 коп.) за платіжним дорученням №PR12147Q від 19.08.2008 (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

5.          Стягнути з дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство ”Укргазенергосервіс” (08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49, код ЄДРПОУ 00156127) на користь Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Кримтур”(95017, м. Сімферополь, вул. Шмідта, 9, код ЄДРПОУ 02648828) державне мито у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 21.04.2010.