Рішення № 9579054, 20.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

20.04.2010 справа № 5020-4/049 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (99014, АДРЕСА_1)

до Виробничо-будівельного кооперативу “Опора” (99014, м. Севастополь, вул. Правди, будинок 10),(99059, м. Севастополь, вул. Гер. Сталінграду, 39, кв. 70,)

про стягнення заборгованості,

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

Позивач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_3) - ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 19.03.2010;

Відповідач (Виробничо - будівельний кооператив “ОПОРА”) не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Виробничо будівельного кооперативу “Опора” про стягнення 1756,54 грн. заборгованості, яка утворилась за поставлений та несвоєчасно оплачений товар на підставі договору купівлі-продажу № 3 від 05.01.2009 року. Позивач також просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 29560,02 грн., 3% річних 40,00 грн., а також індекс інфляції в розмірі 117,73 грн.

Ухвалою суду від 11.03.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження по справі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи позовних вимог.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив. Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням Виробничо-будівельного кооперативу “Опора” є: 99014, м.Севастополь, вул. Правди, 10.

Поштова кореспонденція Виробничо-будівельному кооперативу “Опора”, яка направлялась судом на адресу: 99014, м.Севастополь, вул. Правди, 10 та м.Севастополь, вул.Гер.Сталінграду, 39 кв. 70 поверталась на адресу суду з відмітками пошти про неможливість вручення у звязку з «закінченням терміну зберігання»та «за зазначеною адресою не проживає».

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі викладеного суд вважає наленим сповіщення відповідача у даній справі про час та місце судового розгляду та визнав можливим розглянути справу по суті позовних вимог за відсутності представника Виробничо-будівельного кооперативу “Опора”.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2009 року між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (Продавець) та Виробничо будівельним кооперативом “Опора” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 3 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, Продавець зобовязується передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити крепіж (метізи), світлотехніку в асортименті, в кількості та ціні згідно накладної (а.с.7-8).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Договору, якість Товару, який поставляєтьмя по даному Договору, відповідає умовам, стандартам і характеристикам, які встанволені в ГОСТах і ТУ, чинних на Україні. Загальна сума договору визначається письмовими заявками Покупця і складає не більше 1000000 (одного мільойна) гривень.

Пунктом 4.1 Договору передбачено обов`язок Продавця передати Покупцеві Товар, якість якого відповідає стандартам і технічним умовам, передбаченим даним Договором, видати належні супровідні документи (видаткову накладну та інше).

Пунктом 4.2 Договору Покупець прийняв на себе обов`язок прийняти Товар, поставлений Продавцем у відповіданості з умовами Договору, здійснити повну оплату за Товар на умовах, передбачених пунктом 2.1 даного договору.

Позивач зазначає, що на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу № 3 від 05.01.2009 відповідачеві було поставлено товар, вартість якого не оплачена та на момент розгляду справи існує заборгованість.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України також встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання договору купівлі-продажу № 3 від 05.01.2009 суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та користь Виробничо будівельного кооперативу “Опора” було поставлено товар на підставі:

- видаткової накладної № РН-0000006 від 12.01.2009 року на суму 200,00 грн.;

- видаткової накладної № РН-0000173 від 08.05.2009 рку на суму 444,12 грн.;

- видаткової накладної № РН-0000176 від 12.05.2009 року на суму 250,96 грн.;

- видаткової накладної № РН-0000181 від 19.05.2009 року на суму 634,02 грн.;

- видаткової накладної № РН-0000191 від 29.05.2009 року на суму 107,02 грн.;

- видаткової накладної № РН-0000205 від 11.06.2009 року на суму 120,00 грн. (а.с.9-14).

На вказаних видаткових накладних в графі «прийнято»міститься відмітка про прийняття товару. В матеріалах справи є наявним акт звірки взаємних рохрахунків, підписаний та скріплений печатками обох сторін, із змісту якого вбачається факт існування у відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 1756,54 грн. (а.с.15).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, пунктами 2.1, 2.5 Договору встановлено, що Покупець зобов`язаний здійснити оплату Продавцеві за поставлений Товар згідно рахунку-фактури (видаткової накладної) протягом 20 (двадцяти) календарних днів, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Розрахунки між сторонами по даному Договору здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця.

Судом встановлено, що між сторонами у справі додаткових угод стосовно строків оплати поставленого товару не укладалось, реквізити позивача для оплати відповідачем поставленого товару зазначені в самому договорі Розділ 11.

Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати отриманого ним товару, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 1756,54 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату згідно з пунктом 2.1 даного Договору, Покупець сплачує неустойку в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Позивачем до позову надано розрахунок неустойки, зробленої виходячи з розміру неустойки (1% від суми заборгованості за кожен день прострочення по кожній видатковій накладній окремо) та виходячи з кількості днів прострочення також по кожній видатковій накладній окремо.

В той же час, суд не може визнати вірним такий розрахунок з огляду на статті 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно з якими, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, по кожній видатковій накладній період, за який підлягає стягненню пеня, обмежується строком у шість місяців.

Судом встановлено, що в період з 30.04.2008 по 15.06.2009 діяла облікова ставка НБУ в розмірі 12 % (Постанова НБУ від 21.04.2008 № 107 та Лист НБУ від 16.02.2009 № 14/011-778-2395), в період з 15.06. по 12.08.2009 діяла облікова ставка НБУ в розмірі 11 % (Постанова НБУ від 12.06.2009 № 343), а з 12.08.2009 є чинною облікова ставка в розмірі 10,25 % (Постанова НБУ від 10.08.2009 № 468).

Перерахувавши розмір пені по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням чинних на момент прострочення облікових ставок НБУ та виходячи з граничного строку наразування пені у шість місяців, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача пені в сумі 195,94 грн., яка розраховувалась наступним чином : Облікова ставка НБУ, чинна в період прострочення Х 2 / 365 Х кількість днів прострочення по кожній накладній окремо) Х суму заборгованості по кожній накладній.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з Виробничо будівельного кооперативу “Опора” неустойки підлягають частковому задоволенню в сумі 195,94 грн.

Позивач, посилаючись на положення статті 625 Цивільного кодексу України,просить суд стягнути з Виробничо будівельного кооперативу “Опора” індекс інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції, суд, з урахуванням Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97Р «Рекомендації відносно застосування індексів інфляції про розгляді судових справ», приходить до висновку, що індекс інфляції, який підлягає стягненню на користь позивача складає 117,73 грн.

Розрахунок 3 % річних за весь час прострочення в сумі 40,00 грн., здійснений позивачем, суд вважає вірним та також підлягаючим стягненню.

На підставі викладеного, позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню: 1756,54 грн. основної заборгованості, 195,94 грн. пені, 117,73 грн. - індекс інфляції та 40,00 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничо-будівельного кооперативу “Опора” (99014, м. Севастополь, вул. Правди, будинок 10),(99059, м. Севастополь, вул. Гер. Сталінграду, 39, кв. 70; іденифікаційний код 23010685) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (99014, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1756,54 (тисяча сімсот п`ятдесят шість гривень, 54 коп.) грн. основної заборгованості, 195,94 (сто дев`яносто п`ять гривень, 94 коп.) грн. пені, 117,73 (сто сімнадцять гривень, 73 коп.) грн. - індекс інфляції та 40,00 (сорок гривень) грн. 3% річних.

3. Стягнути з Виробничо-будівельного кооперативу “Опора” (99014, м. Севастополь, вул. Правди, будинок 10),(99059, м. Севастополь, вул. Гер. Сталінграду, 39, кв. 70; іденифікаційний код 23010685) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (99014, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті держмита в сумі 21,08 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 15,81 грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог

ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України і підписано 21.04.2010.