Рішення № 9578974, 13.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

13.04.2010 справа № 5020-10/048 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют»

(вул. Дзегунського, 19, м. Севастополь, 99001)

до Приватного підприємства Фірма «Авіс»

(вул. Хрустальова, 42А, м. Севастополь, 99040)

(вул. Музики, 58, кв.41, м. Севастополь, 99007)

про стягнення заборгованості в сумі 2604,24 грн., з яких: 2080,00 грн. –основний борг, 334,15 грн. –пеня, 142,32 грн. –інфляційні втрати, 47,77 грн. –3% річних,

за участю представників:

позивача –Товаченка О.В., довіреність №36 від 02.04.2010;

відповідача –не з’явився.

04.03.2010 Товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства Фірма «Авіс»(далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2604,24 грн., з яких: 2080,00 грн. – основний борг, 334,15 грн. –пеня, 142,32 грн. –інфляційні втрати, 47,77 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач порушив умови договору оренди №26 від 24.12.2008 –не сплатив орендні платежі за квітень та травень 2009 року, у зв’язку з чим за ним виникла заборгованість у сумі 2080,00 грн. та до часу звернення до суду в добровільному порядку не погашена.

Відповідач у судове засідання 13.04.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно –29.03.2010 (повідомлення про вручення поштового відправлення №11811245 від 26.03.2010 /а.с.31/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2008 між Товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют»(Орендодавець) та Приватним підприємством Фірмою «Авіс»(Орендар) був укладений договір оренди №26 (далі –Договір) житлової площі у гуртожитку/а.с.8/, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець зобов’язується передати Орендарю в строкове платне користування чотири койко-місця у гуртожитку «Романтик»за адресою: вул. Горпищенко, 44, м. Севастополь, для тимчасового проживання, без права прописки, а також забезпечити житло необхідним інвентарем та комунальними послугами.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору Орендар зобов’язується своєчасно проводити оплату у відповідності до умов даного Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору Орендар зобов’язаний проводити до 5 числа місяця, наступного за звітним, орендну плату в сумі 1040,00 грн. (одна тисяча сорок грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 173,33 грн. Вказана ціна є звичайною.

Відповідно до пункту 5.1 Договору він набирає чинності з 01 січня 2009 року та діє до 31 березня 2010 року, але в будь якому випадку до виконання сторонами грошових зобов’язань за Договором.

Додатковою угодою №1 від 01.04.2010 до Договору строк дії договору продовжено до 30.06.2009.

Майно було передано в оренду Приватному підприємству Фірмі «Авіс»за актом приймання-передачі від 01.01.2009, підписаним обома сторонами /а.с.9/.

Актом приймання-передачі від 31.05.2009 /а.с.11/ орендоване майно повернуто Позивачу.

30.04.2009 сторонами був підписаний акт прийомки-здачі наданих послуг на суму 1040,00 грн. /а.с.12/, також, 25.05.2009 сторонами був підписаний акт прийомки-здачі наданих послуг на суму 1040,00 грн./а.с.13/.

                    Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Відповідачем не виконаний в повному обсязі обов’язок щодо сплати орендних платежів за період з квітня по травень 2009 року.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у загальній сумі 2080,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення Відповідачем умов договору №26 від 24.12.2008, у зв’язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» про стягнення з Приватного підприємства Фірма «Авіс»заборгованості у сумі 2080,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати по орендній платі за квітень 2009 року у розмірі 73,76 грн. за періоди з травня 2009 року по січень 2010 року, 3% річних у розмірі 25,21 грн., 177,99 грн., пені за період з 06.05.2009 по 24.02.2010 року та інфляційні втрати по орендній платі за травень у розмірі 68,56 грн. за період з червня 2009 року по січень 2010 року, 3% річних в розмірі 22,56 грн., 156,16 грн. пені за період з 06.06.2009 по 24.02.2010.

                    В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Пунктом 3.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за користування майном Замовник сплачує Підряднику за кожен день прострочки пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який виплачується пеня від суми простроченого платежу.

Відповідно до умов пункту 3.3 Договору, остаточний розрахунок за Договором повинен бути виконаний Відповідачем не пізніше 05.05.2009 по орендній платі за квітень 2009 року та не пізніше 05.06.2009 по орендній платі за травень 2009 року.

Обчислюючи розмір пені /а.с.22/, Позивач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР, (стаття 3).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 177,99 грн. по орендній платі за квітень 2009 року та 156,16 грн. підлягають по орендній платі за травень 2009 року задоволенню в повному обсязі.

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача інфляційних втрат /а.с.22/ визнаний судом правильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

Розрахунок Позивача 3% річних /а.с.22/ визнаний судом правильним ( 1040,00 грн. х 3% х (295 днів /365 днів = 25,11 грн., 1040,00 грн. х 3% х (264 дня /365 днів = 22,56 грн.).

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 47,77 грн., інфляційних втрат у розмірі 142,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок другої сторони, а при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Таким чином, витати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Фірма «Авіс»(99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 19-б, ідентифікаційний код 22257411, р/р 26000001012052 в ВАТ «Перший інвестиційний Банк», МФО 300506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют»(вул. Дзегунського, 19, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 30711648, р/р 26006954587161 в КФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Феодосія, МФО 324010) заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди №26 від 24.12.2008 в розмірі 2604,24 грн. (дві тисячі шістсот чотири грн.. 24 коп.), з яких: 2080,00 грн. –основний борг, 334,15 грн. –пеня, 142,32 грн. –інфляційні втрати, 47,77 грн. –3% річних, а також державне мито в розмірі 102 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                     О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 19.04.2010