Рішення № 9578961, 12.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

12.04.2010 справа № 5020-5/026

За позовом: Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Про стягнення заборгованості в розмірі 65203,92 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач: (ФКМ СМР) - Сарахман Сергій Олександрович, начальник відділу правового забезпечення, довіреність б/н від 03.01.2010;

Відповідач: (СПД ОСОБА_1.) - ОСОБА_3, представник, довіреність ВММ № 663564 від 09.03.2010.

Суть спору:

Позивач, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, звернувся до суду з позовом до відповідача, субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, про стягнення заборгованості в розмірі 65203,92 грн., з яких: 60606,55 грн. основна заборгованість, 2392,84 грн. пеня, 2204,53 грн. 3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обовязки щодо внесення орендної плати.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради - орендодавець, - та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 орендар - був укладений договір оренди нерухомого майна № 221-02(далі Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно яке знаходиться на балансі РЕП № 11, вбудоване нежитлове приміщення підвального поверху загальною площею 85,2 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Севастополь, вул. Горпіщенка, 41, для організації фітнес клубу.

Строк дії договору встановлений до 24.09.2005.

Протоколом узгодження змін від 31.12.2003 до договору площа орендованих приміщень була встановлена в розмірі 84,0 кв.м.

Протоколом узгодження змін від 29.10.2008 до договору строк дії договору встановлений до 29.04.2013.

В подальшому договір оренди був розірваний по узгодженню сторін, та 02.12.2009 орендоване майно було повернуто орендодавцю на підставі акту прийому-передачі (а.с. 26).

Станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача з орендної плати складає 60606,55 грн. за період 01.02.2006 по 01.12.2009.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Об'єктом оренди можуть бути:

·державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

·нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

·інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Згідно з пункту 3 статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із матеріалів справи позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 60606,55 грн. за період 01.02.2006 по 01.12.2009, але строк позовної давності частково сплинув, тому суд вважає задовольнити вимоги позивача за період з лютого 2006 року по грудень 2009 року в розмірі 57227,55 грн., яка була розрахована позивачем на вимогу суду.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2204,53 грн.

На вимогу суду позивачем був здійснений розрахунок суми 3% річних, який склав 2147,12 грн., перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Згідно з пунктом 3.5. Договору, орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 2392,84 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з відповідача на користь позивач підлягає стягненню 61767,51 грн., з яких: 57227,55 грн. основна заборгованість, 2392,84 грн. пеня, 2147,12 грн. 3% річних.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 617,68 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 223,56 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статями 22, 49, 82 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) заборгованість в розмірі 61767,51 грн., перерахувавши з яких: 97% - 58008,23 грн. на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 33213870700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 2208044, 3% - 3759,28 грн. на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 31516933700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 50110007., витрати по оплати державного мита в розмірі 617,68 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 223,56 грн. перерахувати на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, п/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 25750044

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В частини стягнення заборгованості в розмірі 3436,41 грн. відмовити.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

19.04.2010