Рішення № 9578930, 12.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

12.04.2010 справа № 5020-5/028

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Торговий дім „ГЕСС і Ко” (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 11),

до: Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт” (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5),

про визнання недійсним дісбурсментських рахунків

за зустрічним позовом: Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт” (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5),

до: Закритого акціонерного товариства „Торговий дім „ГЕСС і Ко” (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 11),

про стягнення 122249,72 доларів США. та 1787,25 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Від позивача: (за первісним позовом) - Книга Софія Аркадіївна - юрисконсульт, довіреність № 4 від 10.01.2010;

Від відповідача: (за первісним позовом) - Ісаєва Надія Олександрівна, юрисконсульт, довіреність № ДВ-03 від 11.01.2010.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Торговий дім „ГЕСС і Ко”, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт”, про визнання недійсним дисбурсментського рахунку № 170 від 15.02.2010.

Позов мотивований тим, що відповідач неправомірно застосував до відповідача підвищені тарифи при нарахуванні портових зборів та наданні послуг порту.

Позивач також звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рахунку.

Підстав для забезпечення позову суд не вбачає, так як позивач недотримався вимог статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

У ході розгляду справи відповідач заявив зустрічний позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Торговий дім „ГЕСС і Ко” 64 658,06 доларів США у якості портових зборів та вартості послуг порту.

Даний позов мотивований несплатою відповідачем (за зустрічним позовом) виставлених дисбурсментських рахунків № 170 від 15.02.2010 та № 249 від 28.02.2010

22.03.2010 позивач (за первісним позовом) надав суду заяву № 79 від 19.03.2010 про уточнення позовних вимог, в якій змінив предмет позову та просив суд визнати недійсними дисбурсментські рахунки № 170 від 15.02.2010 на суму 41194,39 доларів США та № 249 від 28.02.2010 на суму 23463,67 доларів США, посилаючись на неправомірне виставлення відповідачем (за первісним позовом) цих рахунків із застосуванням підвищених тарифів при нарахуванні портових зборів та наданні послуг порту.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.04.2010, представник позивача (за зустрічним позовом) надав суду заяву № 2516 від 30.03.2010 про збільшення зустрічних позовних вимог, в якій позивач (за зустрічним позовом) просив суд стягнути з відповідача (за зустрічним позовом) 122249,72 доларів США та 1787,25 грн. в якості портових зборів та вартості послуг порту, посилаючись на те, що судно відповідача продовжує стояти у порту, у зв’язку з чим відповідач продовжує користуватись послугами порту, проте, не сплачує портових зборів та вартості наданих послуг.

Відповідач за зустрічним позовом збільшені позовні вимоги визнав частково на суму 8240,63 доларів США та 1787,25 грн.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі Угоди по судноплавному менеджменту від 24.12.2009, укладеної між ЗАТ „Торговий дім „ГЕСС і Ко” і підприємством „MULTIGRADE LTD” (SIERRA LEONE) ЗАТ „Торговий дім „ГЕСС і Ко” є менеджером пасажирського судна т/х «Принцеса Елена».

У числі функцій по управлінню судном, визначених пунктом 1.4 Угоди, ЗАТ „Торговий дім „ГЕСС і Ко” здійснює агентування судна і фрахтове управління. Державне підприємство „Севастопольський морський торговельний порт”, є транспортним підприємством, призначеним для обслуговування судів, пасажирів і вантажів на відведених порту територіях (стаття 73 Кодексу торговельного мореплавства України).

Згідно зі статтею 76 Кодексу торговельного мореплавства України, морський порт забезпечує навантаження, розвантаження та обслуговування суден у порядку черговості їх приходу в порт.Обслуговування лінійних суден здійснюється згідно з оголошеним розкладом ліній.

Т/х «Принцеса Елена»здійснює рейси на регулярній пасажирській лінії Севастополь-Стамбул-Севастополь.

Після прибуття з порту Стамбул судно було поставлено під розвантаження на причал № 143, що належить відповідачу. Розвантаження судна була закінчено 31.01.2010.

Постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори” № 1544 від 12.10.2000 визначено, що портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором.

Розміри портових зборів та застосування знижок до них також встановлені вказаною Постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори”.

Згідно встановленої Положенням «Про портові збори»класифікації т/х «Принцеса Елена»відноситься до судів групи «Б»- пасажирські судна, включаючи швидкісні судна на підводних крилах та пороми, що заходять у порти для виконання вантажопасажирських операцій, криголами, які не належать порту та не орендовані ним.

Для оплати портових зборів і наданих судну під час стоянки в порту послуг відповідачем був пред'явлений ЗАТ «ТД «Гесс і Ко»дисбурсментский рахунок № 170 від 15.02.2010, на загальну суму 41 194,39 доларів США, та рахунок № 249 від 28.02.2010 на суму 23463,67 доларів США, які позивач за первісним позовом просить визнати недійсними.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги за первісним позовом такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України. Одним із таких способів, як указано у пункті 10 частини першої названої вище статті, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина друга статті 20 Господарського кодексу України, серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Відповідно до пункту 1 роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 (далі - Роз’яснення) нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта, якому вони адресовані.

Відповідно до пункту 6.2 Роз’яснень, не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, різного роду листи, інформації, роз’яснення, тощо, так як не мають обов’язкового характеру для виконання.

Юридичним актом є офіційний документ державного чи іншого органу (посадової особи), прийнятий у межах його компетенції, зазначеній законом, який має точні зазначені зовнішні реквізити і породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, який направлений на регулювання громадських відносин, має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин, розповсюджує свою дію на зазначений час, територію, круг суб’єктів.

Таким чином, у суду відсутні підставі для задоволення первісного позову.

Позовні вимоги за зустрічним позовом суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково, при цьому суд виходить з наступного.

Як зазначалося вище, для оплати портових зборів і наданих судну під час стоянки в порту послуг відповідачем був пред'явлений ЗАТ «ТД «Гесс і Ко»дисбурсментский рахунок № 170 від 15.02.2010, на загальну суму 41 194,39 доларів США, рахунок № 249 від 28.02.2010 на суму 23463,67 доларів США, рахунок № 365/1 від 31.03.2010 на суму 2439,60 доларів США, рахунок № 81/1 від 27.01.2010 на суму 479,52 доларів США, рахунок № 365 від 31.03.2010 на суму 53186,77 доларів США, рахунок № 81 від 27.01.2010 на суму 1485,77 доларів США.

Із застосуванням відповідачем по первісному позову до судна «Принцеса Елена»тарифу, передбаченого п.27 Положення «Про портові збори»у пред'явлених до оплати дисбурсментских рахунків, суд не погоджується з наступних підстав.

Пунктом 27 Положення «Про портові збори»передбачено, що із суден груп «А»та «Б»після закінчення вантажних (пасажирських) операцій за простій біля вантажного (пасажирського) причалу з причин, що залежать від судна або судновласника, причальний збір справляється з моменту закінчення навантаження-розвантаження та закріплення вантажу за 1 куб. метр об'єму судна за такими ставками:

0,0164 долара США за годину- із суден у закордонному плаванні;

0,00164 долара США за годину- із суден у каботажному плаванні.

Відповідно до пункту 28 Положення «Про портові збори»: для відстою або закінчення операцій з обслуговування судна за вимогою капітана судна (судновласника) порт зобов'язаний надати судну вільний причал або місце якірної стоянки на рейді.

В даному випадку, після закінчення розвантаження судна, 02.02.2010 ЗАТ «ТД «Гесс і Ко»була подана відповідачу заявка на постановку судна на вільний причал. Під різними приводами перешвартування судна на інший причал відповідачем не проводилася. Повторно заявка на перешвартовання судна була подана відповідачу 05.02.2010, і лише 08.02.2010 судно було переставлено кормою до того ж причалу № 143 (до цього судно стояло лагом).

Таким чином, оскільки відповідач не надав після розвантаження судна вільний причал для відстою судна, що він був зобов'язаний зробити в силу пункту 28 Положення «Про портові збори», то у відповідача немає підстав ставити у вину позивача за первісним позовом простій судна біля вантажного (пасажирського) причалу після завершення вантажних операцій, і, отже, відсутня підстава для застосування підвищеного тарифу, встановленого пунктом 27 Положення «Про портові збори».

Відповідач не надав суду доказів того, що причал № 143, на якому стояв т/х «Принцеса Елена»в періодах, за які нараховується тариф в підвищеному розмірі, був необхідний для здійснення вантажопасажирських операцій іншого судна. Необхідності у відповідача в надання даного причалу для вантажопасажирських операцій будь-якого іншого судна в даний період не виникало. Тобто, причал № 143 весь цей час залишався вільним.

Т/х «Принцеса Елена»в періоді, за який позивач по зустрічному позову нараховує причальний збір, керуючись п. 27 Положення «Про портові збори», тобто в підвищеному штрафному розмірі, знаходився не в простої, а у відстої. Простій судна припускає, що судно знаходиться на причалі, на якому проводиться вивантаження (вантаження) судна понад нормативно встановлених для цієї мети терміни і внаслідок цього заважає іншому судну стати на даний причал для здійснення вантажопасажирських операцій, чого в даному випадку не було. У відстої судно може знаходитися у випадках, коли із будь-яких причин відкладається рейс судна і на цей період судно повинне бути відшвартоване у вільного причалу.

Твердження позивача, що порту не передавалася заявка про надання іншого причалу не відповідають дійсності. Порту передавалося декілька заявок на перешвартовку судна, про що свідчить надана суду довідка, підписана головним диспетчером Севастопольського морського порту. Якби причал № 143 не був би вільним, заявка ЗАТ «ТД «Гесс і Ко»на постановку т/х «Принцеса Елена»кормою до причалу не була би виконана. У такому разі порт би заявив, що це зробити неможливо, оскільки причал № 143 необхідний для вантажопасажирських операцій іншого судна.

Таким чином, порт дозволив стоянку т/х «Принцеса Олена»у вільного причалу № 143 і підстав для нарахування причального збору за підвищеним штрафним тарифом у позивача немає.

Крім того, відповідачем по зустрічному позову наданий витяг із судового журналу т/х «Принцеса Елена»за 01.02.2010 та за 08.02.2010 в підтвердження того, що капітаном судна подавалася заявка диспетчеру потру на перешвартування судна для відстою після закінчення розвантаження судна (а.с.79-81). Діючим законодавством форма або зразок вказаної заявки не встановлена.

Таким чином, з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню 8240,63 доларів США та 1787,25 грн., яки визнані відповідачем за зустрічним позовом.

Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем за зустрічним позовом при поданні заяви про збільшення позовних вимог держане мито сплачене не було.

Стаття 7 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” встановлює порядок сплати державного мита. Державне мито сплачується готівкою, митними марками і шляхом перерахувань з рахунку платника в кредитній установі. З позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті. У разі коли розмір ставок державного мита передбачено в частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, державне мито сплачується в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України.

Таким чином, з позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню в держаний бюджет України 575,92 доларів США та 102,00 грн. державного мита.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 102,00 грн., 82,41 доларів США і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 15,90 грн. покладаються на відповідача за зустрічним позовом пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 46, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.          Зустрічний позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Торговий дім „ГЕСС і Ко” (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 11, код ЄДРПОУ 20710364 відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт” (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, код ЄДРПОУ 01125548, BANK BENEFICIARY:

THE STATE EXPORT-IMPORT BANK OF UKRAINE,

KIEV, UKRAINE, Sevastopol Branch

SWIFT code: EXBSUAUXSEV

Acct. № 36083522

BANK CORRESPONDENT:

SWIFT code: CITI US 33

CITIBANK N.A., NEW YORK, USA

BENEFICIARY:

SE „Sevastopol Commercial seaport”,

5, Nahimova Sg, 99011 Sevastopol, Crimea Ukraine

№ 2600501885154.840) заборгованість в розмірі 8240,63 доларів США, витрати по сплаті державного мита в розмірі 82,41 доларів США.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Торговий дім „ГЕСС і Ко” (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 11, код ЄДРПОУ 20710364 відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт” (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, код ЄДРПОУ 01125548, р/р 26000317478001 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935) заборгованість з розмірі 1787,25 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 15,90 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          В частині позовних вимог Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт” щодо стягнення 114009,09 доларів США, відмовити.

6.          Стягнути з Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт” (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, код ЄДРПОУ 01125548, р/р 26000317478001 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935) в доход Державного бюджету України державне мито в розмірі 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7.          Стягнути з Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт” (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, код ЄДРПОУ 01125548, р/р 26000317478001 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935) в доход Державного бюджету України (Одержувач: Державне казначейство України, Київ, Україна (STATE TREASURE OF UKRAINE, Kyiv, Ukraine) код казначейства: 20055032, бюджетний валютний рахунок одержувача: 2513101284489, Банк одержувача коштів: ВАТ „державний експортно-імпортний банк України”, Київ, Україна (JSC „STATE EXPORT-IMPORT BANK OF UKRAINE”, Kyiv, Ukraine), МФО банка: 322313, корд бюджетної класифікації: 22090200, SWIFT:EXBSUAUX) державне мито в розмірі 575,92 доларів США.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

15.04.2010