Рішення № 9578908, 08.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

08.04.2010 справа № 5020-7/058-10/090

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Юріної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

Військової частини А 4424

(вул. Дибенко, 1-А, м. Севастопоь, 99028; Вархолі І.М. - вул. Крестовського, 35, кв. 39,

м. Севастополь, 99000)

до Приватного підприємства “ВВК Юг”

(вул. Хрустальова, 25/ 24 , м. Севастополь, 99055)

(вул. М. Крилова, 17/17 , м. Севастополь, 99014)

про стягнення 3783,47 грн., у тому числі: 1625,00 грн. –основний борг, 329,88 грн. –пеня, 113,75 грн. –штраф, 1687,73 грн. –інфляційних втрат, 27,11 –3% річних,

за участю представників сторін:

позивача –Вархоли І.М., довіреність б/н від 15.10.2009;

відповідача – не з’явився.

03.02.2010 Військова частина А 4424, звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Приватного підприємства “ВВК Юг” про стягнення 3783,47 грн., у тому числі: 1625,00 грн. –основний борг, 329,88 грн. –пеня, 113,75 грн. –штраф, 1687,73 грн. –інфляційних втрат, 27,11 –3% річних.

           Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору №211 від 30.01.2009, а саме, обов’язку щодо внесення плати за надання послуг з буксирування.

                    Позивач у судовому засіданні 08.04.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 22.03.2010, 04.03.2010, 08.02.2010 у судові засідання 18.02.2010, 04.03.2010, 22.03.2010, 08.04.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно –31.03.2010 (повідомлення про вручення поштового відправлення №11802815 від 23.02.2010 /а.с.65/).

Відповідач отримав копію позовної заяви з додатком, що підтверджується фіскальним чеком №4267 від 15.12.2010 /а.с.4/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          30.01.2009 між Військовою частиною А 4424 (Виконавець) та Приватним підприємством “ВВК Юг” (Замовник) був укладений договір №211 «Про надання послуг з буксирування»/а.с.28-30/ (далі –Договір), відповідно до умов якого Судновласник за обумовлену плату, згідно заявки Замовника, надає послугу з буксирування РБ «Красноперекопськ»(далі –Судно) Замовнику (пункт 1.1 Договору).

          Строк дії договору встановлений з моменту підписання і до 28 лютого 2009 року (пункт 5.1 Договору).

          Відповідно до розділу 4 "Розмір та порядок оплати" укладеного Договору, Замовник сплачує Судновласнику плату згідно рахунків Судновласника у розмірі 100% після виконання робіт у триденний термін після надання рахунку Судновласником. Після виконання робіт передбачених заявкою Замовника, обов’язково складається акт виконаних робіт, надається наряд (ордер), в якому вказується фактично затрачений час робіт, а судно надає витяг із судового журналу, де вказано розхід паливно-мастильних матеріалів та витрачений час для виконання буксировочної операції. Судновласник надає Замовнику рахунок на оплату послуг (пункти 4.1, 4.2 Договору).

          Згідно з пунктом 4.3 Договору сторони домовились встановити тарифну ставку у розмірі 650,00 грн. за годину. У робочу добу з 22.00 до 06.00 тарифна ставка збільшується на 25% (пункт 4.4 Договору).

          Відповідач надав заявку про надання Судна Позивача для перешвартовки судна Відповідача теплоходу «Бентос»від причалу №93 до причалу №159 /а.с.36/.

          Згідно ордеру №650 від 09.02.2009 Судном Позивача було здійснено перешвартовку судна Відповідача теплоходу «Бентос»від причалу №93 до причалу №159 (початок робіт о 11 год 25 хв., закінчення робіт о 13 год. 40 хв., час робіт 02 год. 15 хв.).

Позивачем був виставлений Відповідачу рахунок на оплату наданих послуг №1581 від 09.02.2009 на загальну суму 1625,00 грн. /а.с.32/, який отриманий представником відповідача 16.02.2010 та зроблена виписка із судового журналу /а.с.52/.

          Факт виконання Позивачем своїх зобов’язань за договором підтверджується актом виконаних робіт від 30.01.2009 /а.с.51/ на загальну суму 1625,00 грн.

          Тобто, відповідно до умов пункту 4.1 Договору Відповідач повинен був провести остаточний розрахунок за Договором не пізніше 20.02.2009, але Відповідач свої зобов’язання з оплати наданих послуг не виконав.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача за вих. №450 направлена претензія від 10.09.2009 /а.с.7/ про сплату заборгованості, яка отримана Відповідачем 03.10.2009, що підтверджується підписом представника Відповідача.

          Несплата зазначеної заборгованості з’явилась підставою для звернення Позивача до суду з вимогою сплати основного боргу пені за кожен день прострочення та штрафу.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

                    Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

                    Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

                    Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

                    Згідно з пунктом 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

                    Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Відповідач підписав акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2009/а.с.69/, тим самим підтвердив заборгованість перед позивачем у розмірі 1625,00 грн.

                    З огляду на наведене, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 1625,00 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 1687,73 грн. за період з 20.02.2009 по 10.09.2009, 3% річних в розмірі 27,11 грн. за період з 20.02.2009 по 10.09.2009, пеню в розмірі 329,88 грн. за період з 20.02.2009 по 10.09.2009 та штраф у розмірі 113,75 грн.

                    В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

                    Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язання за договором сторони несуть відповідальність, передбачену господарським кодексом України.

                    Відповідно до статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Проте, Позивачем не враховано положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, пеня нарахована ним за період з 20.02.2009 по 19.08.2009 включно (181 днень).

Згідно з вказаними нормами пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача від простроченої заборгованості по процентам, складає ( 1625,00 грн. х 0,1% х 181= 294,13 грн.)

                    Таким чином, заявлені Позивачем позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, в розмірі 294,13 грн.

                    Штраф у розмірі 1625,00 грн. х 7% = 113,75 грн. розрахований Позивачем вірно та підлягає стягненню з відповідача.

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача інфляційних втрат визнаний судом невірним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат не відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

                    Згідно з вказаними нормами інфляційні втрати, яка підлягають стягненню з Відповідача, складають 84,47 грн.:

1625,00 грн. х (101.4% х 100.9% х 101.5% х 100.5% х 101.1% х 99.9% х 99.8%) = 1709,47 грн., інфляційне збільшення за період з 20.02.2009 по 10.01.2010 склало: 1709,47 грн. –1625 грн. = 84,47 грн.).

Отже, заявлені Позивачем позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, в розмірі 84,47 грн.

Розрахунок Позивача 3% річних визнаний судом правильним (1625 грн. х 3% х (203 днів /365 днів) = 27,11 грн.).

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 27,11 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Приватного підприємства “ВВК Юг(вул. М. Крилова, 17, кв.17 , м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 23011696, з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Військової частини А 4424 (вул. Дибенко, 1-А, м. Севастополь, 99028, ідентифікаційний код 24291870, р/р 35223009000515, Управління Державного казначейства України в м. Севастополь, МФО 824509) заборгованість в сумі 2144,46 грн. (дві сто сорок чотири грн. 46 коп.), з яких: 1625,00 грн. –основний борг, 84,47 грн. - інфляційних втрат, 27,11 грн. –3% річних, 294,13 грн. –пеня, 113,75 грн. –штраф, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 57,81 грн. (п’ятдесят сім грн. 81 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 133,76 грн. (сто тридцять три грн. 76 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 13.04.2010.