Рішення № 9578912, 13.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

13.04.2010 справа № 5020-11/058 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда”

(49083, м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, буд.1)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99057, АДРЕСА_1)

про стягнення 1595,01 грн.

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Смоляр М.П., довіреність б/н від 15.03.2010, ТОВ „Торговий дім „Арда”;

відповідач - не зявився, ФОП ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1595,01 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.03.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/058.

У судовому засіданні представник позивача виклав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового звязку з позначками „за закінченням терміну зберігання”, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, відповідно до пункту 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18.03.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався у звязку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поставки № 385-SV (далі Договір) (а.с. 7-9).

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник зобовязується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невідємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 8.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2010, а у частині невиконаних зобовязань до їх повного виконання.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 11563,95 грн., що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, які долучені до матеріалів справи (а.с. 10-11).

За твердженням позивача, зобовязання з постачання товару виконувались ним належним чином та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не у повному обсязі, у звязку з чим заборгованість останнього перед позивачем склала 1263,95 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.2 Договору покупець зобовязаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 14-ти календарних днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за 7 календарних днів.

Станом на момент вирішення спору докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 1263,95 грн. відсутні.

З урахуванням викладеного, а також того, що відповідачем визнається наявна заборгованість, про що свідчить акт звірення взаєморозрахунків, підписаний відповідачем (а.с. 26), суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня у розмірі 223,46 грн. за період з 08.04.2009 по 02.02.2010.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, відповідно до пункту 6.5 Договору у випадку порушення покупцем строків, визначених у пункті 4.2 Договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. Сторони домовилися про те, що неустойка за порушення покупцем строків вказаних у пункті 4.2 Договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобовязань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Таким чином, сторонами у Договорі передбачений інший період нарахування пені, ніж встановлений пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за несвоєчасну оплату за Договором за період з квітня по листопад 2009 року включно у розмірі 76,43 грн. та 3% річних за період з 08.04.2009 по 02.02.2010 у розмірі 31,17 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Проте розрахунок збитків від інфляції, здійснений позивачем, на думку суду має певні недоліки, у звязку з чим позовні вимоги у цій частини підлягають частковому задоволенню у розмірі 64,46 грн. за наступним розрахунком:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

квітень 2009 - листопад 20091263.951.05164.461328.41 Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99057, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” (49083, м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, буд.1, код ЄДРПОУ 32232867, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 1263,95 грн., збитки від інфляції у розмірі 64,46 грн., пеню у розмірі 223,46 грн., 3% річних у розмірі 31,17 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 101,23 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 234,23 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 14.04.2010