Рішення № 9578872, 06.04.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

06.04.2010 справа № 5020-11/046 За позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальні дистриб’юторські системи”

(04053, м.Київ, вул.Воровського, 4)

(04050, м.Київ, вул.Артема, 103, літер „А”)

до           Дочірнього підприємства „Діора” Товариства з обмеженою відповідальністю „Ларк”

(99703, м.Севастополь, Сімферопольське шосе, 24-А)

(99703, м.Севастополь, Сімферопольське шосе, 24)

про           стягнення заборгованості у розмірі 6409,40 грн.

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Божко О.М., довіреність № 38/26-06 від 13.01.2010, ТОВ „Універсальні дистриб’юторські системи”;

відповідача - не з’явився, ДП „Діора” ТОВ „Ларк”.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсальні дистриб’юторські системи” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Дочірнього підприємства „Діора” Товариства з обмеженою відповідальністю „Ларк” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 6409,40 грн., з яких: 4676,64 грн. – основна заборгованість, 159,00 грн. - збитки від інфляції, 557,25 грн. –пеня, 81,18 грн. –3% річних, 935,33 грн. –штраф.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого за договором поставки № 452/534 від 08.07.2009 товару.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.02.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/046.

У судовому засіданні представник позивача виклав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 32).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „за закінченням терміну зберігання”, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Крім того, до початку судового засідання до господарського суду міста Севастополя звернулося товариство з обмеженою відповідальністю „Ларк” з клопотанням про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (а.с. 33).

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання.

Відповідно до частин першої-третьої статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Проте, товариство з обмеженою відповідальністю „Ларк” не надало суду будь-яких доказів в обґрунтування клопотання про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача а саме у підтвердження того, що рішення суду по даній справі може вплинути на його права або обов’язки.

За таких обставин, суд вважає клопотання товариства з обмеженою відповідальністю „Ларк” таким, що не підлягає задоволенню.

Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2009 між дочірнім підприємством „Діора” товариства з обмеженою відповідальністю „Ларк” (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальні дистриб’юторські системи” (Продавець) було укладено договір поставки № 452/534 (далі –Договір) (а.с. 8).

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої, далі за текстом Договору іменовані як продукція та/або товар, в асортименті, партіями відповідно до накладних, за умовами даного Договору.

Згідно з пунктом 1.4 Договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до кінця року, зазначеного у преамбулі даного Договору, а у частині взаєморозрахунків –до повного їх проведення. Якщо жодна зі сторін Договору за 30 днів до закінчення чергового строку його дії не повідомить іншу сторону про відсутність бажання продовжити дію Договору, то він вважається автоматично продовженим на аналогічний строк на тих же умовах.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 12493,92 грн., що підтверджується наступними витратними накладними (а.с. 9-11, 21-22, 29):

-          № РН-54-002583 від 09.07.2009,

-          № РН-54-003467 від 23.07.2009,

-          № РН-54-004344 від 06.08.2009,

-          № РН-54-004774 від 13.08.2009,

-          № РН-54-005244 від 20.08.2009.

Листом від 01.08.2009 відповідач повідомив позивача про перелік осіб, які уповноважені отримувати товарно-матеріальні цінності від товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальні дистриб’юторські системи” без видання довіреності (а.с.13, зворот).

Таким чином, факт отримання продукції відповідачем підтверджується підписами відповідних уповноважених матеріально-відповідальних осіб відповідача на витратних накладних.

За твердженням позивача, зобов’язання з постачання товару виконувались ним належним чином та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно, а по накладним №№ РН-54-004774 від 13.08.2009 та РН-54-005244 від 20.08.2009 - не у повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість останнього перед позивачем склала 4676,64 грн., що підтверджується також актом звірення взаєморозрахунків станом на 20.01.2010, підписаним відповідачем (а.с. 12, зворот).

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2.4 Договору покупець зобов’язується оплачувати придбану за даним Договором партію продукції не пізніше 7-ми календарних днів з дати її отримання (дати складання накладної).

Станом на момент вирішення спору докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 4676,64 грн. відсутні.

З урахуванням викладеного, а також того, що відповідачем визнається наявна заборгованість, про що свідчить акт звірення взаєморозрахунків, підписаний відповідачем (а.с. 12, зворот), суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 3.3 Договору у випадку недотримання строків оплати продукції, зазначених у пункті 2.4 даного Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У випадку, якщо прострочення оплати складає більше ніж 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов’язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії товару, оплата якого прострочена.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня у розмірі 557,25 грн. за період з 15.07.2009 по 26.01.2010 та штраф у розмірі 935,33 грн..

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, з урахуванням того, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач дійсно допустив порушення строків оплати за Договором, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за несвоєчасну оплату за Договором за період з липня 2009 по грудень 2009 у розмірі 159,00 грн. та 3% річних за період з 09.07.2009 по 26.01.2010 у розмірі 81,18 грн.

Перевіривши розрахунок збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства „Діора” Товариства з обмеженою відповідальністю „Ларк” (99703, м.Севастополь, Сімферопольське шосе, 24-А, код ЄДРПОУ 23196833, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальні дистриб’юторські системи” (04053, м.Київ, вул.Воровського, 4; 04050, м.Київ, вул.Артема, 103, літер „А”, код ЄДРПОУ 36411407, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 4676,64 грн., збитки від інфляції у розмірі 159,00 грн., пеню у розмірі 557,25 грн., 3% річних у розмірі 81,18 грн., штраф у розмірі 935,33 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 12.04.2010