Рішення № 9578748, 22.03.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22.03.2010 справа № 5020-5/008 За позовом: Приватного підприємства „Трейд” (99011, м. Севастополь, Головпоштамт, а/с 45; 99804, м. Севастополь, смт. Кача, вул. Первомайська, 10)

до Приватного підприємства „Еллада-Дринк” (99011, м. Севастополь, Головпоштамт, а/с 57; 99013, м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15);

Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” Севастопольський регіональний корпоративний центр Кримського корпоративного центру Кримського регіонального департаменту АКІБ „Укрсиббанк” (61005, м. Харків, пр. Московський, 60)

про визнання недійсним договору поруки № 30/06/06-2/1-П від 30.06.2006, та договору про надання поручительских послуг від 30.06.2006

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач (ПП „Трейд”) - П`янікін Василь Васильович, юрисконсульт, довіреність б/н від 12.02.2010, ;

Відповідач (ПП „Еллада-Дринк”) - не з’явився,

Відповідач (АКІБ „УкрСиббанк” Севастопольський регіональний корпоративний центр Кримського корпоративного центру Кримського регіонального департаменту АКІБ „Укрсиббанк”) - не з’явився.

Суть спору:

Позивач, Приватне підприємство „Трейд”, звернувся до суду з позовом до відповідачів, Приватного підприємства „Еллада-Дринк” (Відповідач 1), Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” Севастопольський регіональний корпоративний центр Кримського корпоративного центру Кримського регіонального департаменту АКІБ „Укрсиббанк” (Відповідач 2), про визнання недійсним договору поруки № 30/06/06-2/1-П від 30.06.2006, та договору про надання поручительских послуг від 30.06.2006.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні договори не відповідають вимогам статтям 203, 215 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача - Приватного підприємства „Еллада-Дринк” в судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку.

Представник відповідача - Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” Севастопольський регіональний корпоративний центр Кримського корпоративного центру Кримського регіонального департаменту АКІБ „Укрсиббанк” в судове засідання також не з’явився, проте звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Судом до уваги зазначене клопотання позивача не приймається, а причина нез’явлення не вважається поважною на підставі того, що Господарській процесуальний кодекс України не зв’язує представництво підприємства у суді з конкретною особою, а хвороба представника установи не перешкоджає керівнику установи надати довіреність на представлення інтересів установи іншої особі.

Представник позивача наполягав на розгляді справи за відсутністю представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представників відповідачів.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

30.06.2006 Позивач уклав з Відповідачем 1 та Відповідачем 2 договір поруки №30/06/06-2/1-П. Предметом цього договору є то, що Поручитель (Відповідач 1) зобов'язується відповідати за виконання Приватним підприємством «Трейд»(Боржник) усіх його зобов'язань перед Кредитором (Відповідачем 2), що виникли з Кредитного договору №30/06/06-2 від 30.06.2006 (далі - основний договір), укладеного між Кредитором та Боржником, існуючих в теперішній час, та тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Крім того, до укладання даного договору, сторони - Позивач та Відповідач 1, врегулювали свої відносини згідно договору про надання поручительських послуг від 30.06.2006

Предметом цього договору є то, що в порядку та на умовах, визначних цим Договором, Виконавець (ПП «Еллада - Дринк», Відповідач 1) зобов'язується за завданням Замовника (ПП «Трейд», Позивач) протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату поручительські послуги, які включають в себе оформлення та підписання Договору поручительства за Замовника за виконання ним усіх його зобов'язань перед Кредитором (АКІБ «УкрСиббанк», Відповідач 2), що будуть виникати з Кредитного договору №30/06/06-2 від 30.06.2006, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Розглянувши матеріали справи, надані документи, заслухавши представника позивача, вивчивши усі обставини справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, при цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Статтею 203 ЦК України, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину у відповідності зі статтею 215 Цивільного кодексу України.

Однією з зазначених вимог є обов’язок особи, яка вчиняє правочин, мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України).

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлені Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", пунктом 5 статті 1 якого передбачено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

До фінансових послуг згідно статті 4 Закону належать, зокрема, надання гарантій та поручительств.

Статтею 5 Закону передбачено, що право на здійснення операцій надання фінансових послуг надане фінансовим установам, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 7 Закону передбачено, що особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Враховуючи умови спірних договорів, а саме то, що згідно п. 3.1. Договору про надання поручительських послуг від 30.06.2006 передбачена винагорода, а також викладені вище норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що вищезгадані договори за своєю правовою природою є договорами з надання фінансових послуг.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції (частина 4 згаданої норми). Таким нормативно –правовим актом є Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 22.01.2004 № 21.

Такий самій позиції дотримується і Державний комітет України по питанням регуляторної політики та підприємництва, тому що своїм листом № 2-221/1528 від 19.03.2002 він висловив позицію відносно віднесення поруки до фінансових послуг, та вказав —«якщо в договорі поруки передбачена винагорода, то така послуга може вважатися за фінансову, тому що виконується умова прибутковості, що є однією з ознак фінансової послуги, як це вказано в пункті 5 статей 1 Закону України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг".

Оскільки, Відповідач 1 не є фінансовою установою згідно з Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", то він не мав цивільної дієздатності для укладення спірного договору, що відповідно до приписів частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно п. 2.1. вищезгаданого Договору поруки, Кредитор (Відповідач 2) не вправі без згоди Поручителя (Відповідачі 1) змінювати умови кредитного договору з Позичальником (Позивачем), у наслідок яких збільшується обсяг відповідальності Поручителя. Під згодою розуміється як візування змін в Кредитному договорі поручителем , так і отримання згоди шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та інше. Однак, не дивлячись на те, що Позивачем з Відповідачем 2 було укладено три додаткових угоди про зміну Кредитного договору від 16.04.2007, від 20.05.2008 та від 28.05.2008, згоди Поручителя на це не отримувалось, що є порушенням договору.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодекс України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 цього Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 цієї самої норми).

При таких обставинах, суд вважає, що у момент укладення спірних договорів відповідач допустив порушення вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання їх недійсними.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Така сама позиці викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2006 по справі № 17/55пд.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір поруки №30/06/06-2/1-П від 30 червня 2006 року, укладений між Приватним підприємством «Еллада - Дринк»(м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15, ЄДРПОУ 30195093), Приватним підприємством „Трейд" (м. Севастополь, с. Кача,вул. Першотравнева, 10, ЄДРПОУ 32412758) та Акціонерним комерційним інноваційним банком „Укрсиббанк" (м. Харків, пр. Московський, 60, ЄДРПОУ 09807750).

3.          Визнати недійсним договір про надання поручительських послуг від 30 червня 2006 року, укладений між Приватним підприємством „Трейд" (м. Севастополь, с. Кача, вул. Першотравнева, 10, ЄДРПОУ 32412758) та Приватнім підприємством «Еллада - Дринк»(м. Севастополь, вул. Надії Краєвої, 15, ЄДРПОУ 30195093).

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

23.03.2010