Рішення № 9578726, 26.05.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" травня 2010 р. Справа № 10/145

За позовом Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави, в особі –Аграрного

фонду –Державної спеціалізованої бюджетної установи м.Київ

до відповідача Приватного підприємства, що повністю належить іноземному

інвестору «Овас-Цукор»с.Бабин Гощанський район Рівненська область

про стягнення 21 000 000 грн. 00 коп. збитків

Суддя Грязнов В.В.

Представники сторін:

від позивача-           Богуцький В.С., директор (довір.№38 від 03.06.2009р.);

від відповідача- Арсонова Г.М., представник (довір.№161 від 02.04.2010р.);

від органу прокуратури- Гіліс І.В. (посвідчення №88 від 25.11.2002р.).

Представники сторін не заявили клопотаннь про технічну фіксацію судового процесу.

Для підготовки повного тексту рішення в судовому засіданні оголошувалась перерва з 19 по 26 травня 2010р.

Суть спору: Прокурор в інтересах держави, в особі Аграрного фонду звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача-Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «Овас-Цукор»збитків в сумі 9 599 250 грн. 00 коп., завданих втратою цукру, переданого на зберігання згідно укладеного дого-вору №21 від 09.12.2008р.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор зазначив, зокрема таке.

Між Аграрним фондом та Приватним підприємством, що повністю належить іноземному інвестору «Овас-Цукор»17.12.2008р. укладено біржовий контракт №614 АБ, згідно якого продавець продав, а покупець ку-пив цукор (з цукрових буряків), ДСТУ 4623.2006 упакований в поліетиленові мішки з поліетиленовими або полі-пропіленовими мішками-вкладками в кількості 3000 тон вартістю 9599250 грн. (разом з ПДВ).

Крім того, сторони 09.12.2008р. уклали договір складського зберігання цукру №21, згідно якого поклаже-давець-Аграрний фонд передав, а зберігач-ПП «Овас-Цукор»прийняв на відповідальне зберігання 3000 тон цук-ру (з цукрових буряків), який відповідає ДСТУ 4623.2006 і упакований в поліетиленові мішки з поліетиленови-ми або поліпропіленовими мішками-вкладками вартістю 9599250 грн.(разом з ПДВ).

Проте, 11.08.2009р. під час комісійної перевірки за участю представників Аграрного фонду –цукру, що перебував на зберіганні в кількості 3 000 тон –на підприємстві Відповідача не виявлено, про що складено акт.

Покликаючись на стст.950, 951 ЦК України, Прокурор зазначає, що за таких обставин зберігач-Відпові-дач зобов’язаний відшкодувати Позивачу збитки у розмірі вартості цукру, що перебував на відповідальному зберіганні, яка складає 9599250 грн.(т.1, арк.справи 2-5).

Відповідач-Приватне підприємство, що повністю належить іноземному інвестору «Овас-Цукор»в судо-вому засіданні 20.10.2009р. повідомив про повне погашення ним заборгованості, що ствердив платіжним дору-ченням №282 від 09.10.2009р. на суму 9599250 грн. 00 коп.(т.1, арк.справи 59).

Разом з тим, Відповідач подав заяву про припинення провадження у справі в частині 9 599 250 грн. 00 коп. збитків, завданих втратою товару (цукру), переданого на зберігання згідно укладеного договору №21 від 09 грудня 2008р. на підставі п.11 ст.80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору.(арк.справи 58).

Заяву підтримав представник органу прокуратури.

Оскільки, заяву було подано до прийняття рішення по справі –вона прийнята судом до розгляду.

Дана справа вже розглядалась господарським судом.

Так, господарський суд Рівненської області ухвалою від 20.09.2009р. на підставі вищезазначеної заяви та поданого Відповідачем доказу сплати, за п.11 ст.80 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору –при-пинив провадження у справі, поклавши на Відповідача судові витрати.

При цьому, заяву про уточнення розміру позовних вимог №41-07/57 від 16 жовтня 2009р. повернув без розгляду Позивачу-Аграрному фонду.(т.1, арк.справи 62-63).

Не погоджуючись з даною ухвалою Аграрний фонд оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2010р. –ухвалу місцевого суду від 20.09.2009р. скасовано, а справу №10/145 –скеровано на новий розгляд господарському суду Рівненської області.

Скасовуючти дану ухвалу, колегія Львівського апеляційного господарського суду зауважила, що у разі, коли позивач на підставі ч.4 ст.22 ГПК України, до прийняття рішення у справі збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми –господарський суд повинен стягнути з позивача суму недопла-ченого державного мита в доход державного бюджету. Водночас, норми ГПК України –не вказують на те, що суд не приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог, якщо до заяви не додано документа, що підтвер-джує сплату державного мита.

Крім того, питання про повернення позовної заяви (в даному випадку –заяви про уточнення позовних вимог) не передбачено вирішувати в мотивувальній частині ухвали про припинення провадження у справі.(т.1, арк.справи 125-127).

Під час нового розгляду, Позивач-Аграрний фонд у судовому засіданні 19.05.2010р. надав «уточнення розміру позовних вимог», що існують на сьогоднішній день.

Позивач зазначив, що при пред’явленні Заступником прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Аграрного фонду позову до ПП «Овас-цукор»–збитки було нараховані з розрахунку 3 199,75 грн. за тон-ну, що складало первісну вартість цукру і до стягнення заявлено лише 9 599 250,00 грн., а після порушення про-вадження у справі ПП «Овас-цукор»погасило дану суму збитків платіжним дорученням від 09.10.2009 № 282.

Але в той час, на виконання постанови Кабінету міністрів України від 13.06.2009р. №588 «Деякі питання реалізації цукру з державного продовольчого резерву»та наказу Мінагрополітики від 17.06.2009р. №416 «Про затвердження ціни реалізації цукру з державного продовольчого резерву»–Аграрний фонд здійснював реаліза-цію цукру з державного інтервенційного фонду за ціною закупівлі з урахуванням витрат, пов’язаних із збері-ганням цукру, яка становила 3500 грн./тонну (разом з ПДВ).

Тому, на думку Позивача від реалізації 3 000,0 тонн цукру він міг отримати 10 500 000,00 грн. (3 000,0 т х 3 500,0 грн/т) і відповідно до ч.1 ст.225 ГК України Аграрний фонд не одержав прибуток в сумі 900 750,00 грн., на який мав право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.(10 500 000,00 грн - 9 599 250,0 грн).

Крім того, покликаючись на ч.6 ст.225 ГК України та п.2 Порядку визначення розміру збитків від розкра-дання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету міністрів Укра-раїни від 22.01.1996р. №116, яким встановлено механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, зни-щення (псування) матеріальних цінностей, - Позивач нарахував загальну суму збитків 21 000 000,00 грн.(10 500000 грн (вартість цукру) х 2).

Враховуючи, що Відповідач погасив 9 599 250,00 грн збитків, завданих нестачею цукру державного ін-тервенційного фонду, Позивач вважає, що сума, яка підлягає до стягнення складає 11 400 750,00 грн.(т.1,арк.спра-ви 138-140; т.2, арк.справи 24-26).

Представник органу прокуратури дану заяву не підтримав.

Проте, оскільки заяву було подано до прийняття рішення по справі, її зміст відомий Відповідачу –вона прийнята судом до розгляду.

          Відповідач надав відзив на зазначену заяву, яким повністю заперечив додаткові вимоги як безпідставні.

          Так, Відповідач зауважив, хоч постанови Кабінету міністрів України також є актами цивільного законо-давства, проте якщо постанова Кабінету міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому за-кону, то відповідно до пункту 4 ст.4 ЦК України,– застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншо-го закону.

Відповідач вважає, що господарські відносини між позивачем та відповідачем щодо складського збері-гання цукру регулюються актами цивільного законодавства. І саме Цивільний кодекс України містить норми що-до відповідальності зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі.(ст.ст.950, 951 ЦК України)

Відповідно до ч.1 ст.951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкод-женням речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості. Керуючись вказаною нормою, сторони, укладаю-чи договір складського зберігання цукру №21 від 09.12.2008р., визначили це положення щодо відшкодування збитків від втрати цукру у розмірі його первісної вартості, у пункті 6.3. договору.

На думку Відповідача, Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псуван-ня) матеріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 22.01.1996р. №116, не мо-же бути застосований до відносин між позивачем та відповідачем щодо складського зберігання цукру, оскільки він суперечить положенням стст. 22, 951 Цивільного кодексу України і застосовується у випадках, коли збитки завдані працівниками, що перебувають в трудових відносинах з підприємством (постанова Вищого господарсько-го суду України від 03.09.2009р.; постанова Пленуму Верховного суду України від 29.12.1992 №14; Рішення гос-подарського суду Харківської області від 13.10.2008р.).

Таким чином, враховуючи те, що усі збитки в розмірі первісної вартості цукру у сумі 9 599 250,00 грн. були відшкодовані позивачу, просимо суд припинити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.(т.2, арк.справи 1-2).

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

що Аграрний фонд-покупець та Приватне підприємство, що повністю належить іноземному інвестору «Овас-Цу-кор»-продавець (надалі в тексті –ПП «Овас-Цукор») в особі брокерів сторін 17.12.2008р. уклали біржовий конт-ракт аграрної біржі №614-АБ (надалі в тексті –Контаракт). Згідно пп.1, 2.1-2.2, 4.1-4.4, 5 Контракту продавець продав, а покупець купив цукор (з цукрових буряків), який відповідає ДСТУ 4623.2006, упакований в поліети-ленові мішки з поліетиленовими або полі-пропіленовими мішками-вкладками в кількості 3000 тон вартістю 9599250 грн. (разом з ПДВ). Поставка здійснюється на умовах EXW (Рівненська область Гощанський район с.Бабин, вул.Заводська,1).

          Затвердження Контракту проводиться при наявності оплати коштів на рахунок Аграрної біржі.(п.4.3 Контракту). Контракт підписано брокерами сторін за дорученнями, скріплено відбитками печаток Аграрного фонду та Аграрної біржі. Контракт затверджено Аграрною біржою 29.12.2008р.(т.1, арк.справи 7-8).

На виконання Контракту, 17.12.2008р. продавець передав, а покупець прийняв цукор (з цукрових буряків), який відповідає ДСТУ 4623.2006 і упакований в поліетиленові мішки з поліетиленовими або поліпропіленовими мішками-вкладками в кількості 3000 тон вартістю 9599250 грн. (разом з ПДВ), що стверджується Актом пере-давання-приймання, підписаним директором ПП «Овас-Цукор»та уповноваженою особою Аграрного фонду, скріпленого відбитками печаток сторін.(т.1, арк.справи 10).

Платіжним дорученням №10316 від 29.12.2008р. Аграрний фонд перерахував на рахунок ПП «Овас-Цукор»9 5999 250 грн., що стверджується матеріалми справи.(т.1, арк.справи 41-зворот).

Сторони 09.12.2008р. уклали договір складського зберігання цукру №21 (надалі в тексті –Договір збері-гання), згідно якого Аграрний фонд-поклажодавець передав, а ПП «Овас-Цукор»-зберігач приймає на зберігання 3000 тон цукру (з цукрових буряків), який відповідає ДСТУ 4623.2006 і упакований в поліетиленові мішки з поліетиленовими або поліпропіленовими мішками-вкладками вартістю 9599250 грн.(разом з ПДВ). Поклажеда-вець сплачує за зберігання цукру 12 грн. 50 коп. за одну тону в місяць на підставі актів виконаних робіт підписа-них сторонами та скріплених відбитками печаток.(п.п. 4.2-4.4 Договору). Строк зберігання цукру –«до запитан-ня». Договір чинний до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.(п.п.5.1, 8.1 Договору). Договір підписа-но генеральним директором Аграрного фонду та директором ПП «Овас-Цукор», скріплено відбитками печаток товариств.(арк.справи 11-13).

Додатковим договором від 14.04.2009р. сторони уточнили юридичні адреси учасників Договору зберіган-ня, в решті Договір збкрігання залишено без змін. Додаткову угоду підписано представником Аграрного фонду та директором ПП «Овас-Цукор», скріплено відбитками печаток товариств.(т.1, арк.справи 9).

Інших змін та доповнень сторони до Договору зберігання не вносили.

На виконання Договору зберігання, 17.12.2008р. поклажедавець передав, а покупець прийняв цукор (з цукрових буряків), який відповідає ДСТУ 4623.2006 і упакований в поліетиленові мішки з поліетиленовими або поліпропіленовими мішками-вкладками в кількості 3000 тон вартістю 9599250 грн. (разом з ПДВ), що стверд-жується Актом передавання-приймання згідно договору складського зберігання, підписаним директором ПП «Овас-Цукор»та уповноваженою особою Аграрного фонду, скріпленого відбитками печаток сторін.(т1, арк.спра-ви 13).

Платіжним дорученням №282 від 09.10.2009р. ПП «Овас-Цукор»перерахувало на рахунок Аграрного фонду 9 5999 250 грн., що стверджується матеріалми справи.(т.1, арк.справи 59).

Враховуючи, що первісну суму збитків було нараховано з розрахунку 3 199,75 грн. за 1 тону цукру, а у другій половині 2009 року реалізація цукру з державного інтервенційного фонду за ціною закупівлі з урахуван-ням витрат, пов’язаних із зберіганням цукру складала 3 500 грн./тонну (разом з ПДВ) –Аграрний фонд нараху-вав неодержаний прибуток в сумі 900 750,00 грн. (10 500 000,00 грн. - 9 599 250,0 грн).

Крім того, покликаючись на ч.6 ст.225 ГК України та п.2 Порядку визначення розміру збитків від розкра-дання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету міністрів Укра-раїни від 22.01.1996р. №116, яким встановлено механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, зни-щення (псування) матеріальних цінностей, - Позивач нарахував збитки, загальна сума яких складає 21 000 000,00 грн.(10 500000 грн. (вартість цукру) х 2).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, встановивши обс-тавини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що в частині первісних вимог –провадження у спра-ві необхідно припинити, а в частині збільшених вимог –в задоволенні позову відмовити виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини; цивільні права та обов’язки виникають також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.509 ЦК України,– зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника вико-нання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного ко-дексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділово-го обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

В силу вимог ст.944, ч.1 ст.949 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажедавця користуватись річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі і зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У відповідності до вимог ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Збитками, згідно чч. 2, 3 ст.22 ЦК України, - є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкод-женням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було пору-шене (упущена вигода).

Вбачається, що п.6.3 Договору зберігання сторони узгодили, що збитки, завдані поклажожавцю втратами від псування та нестачі цукру відшкодовуються зберігачем в розмірі його первісної вартості.(т.1, арк.справи 12, 44). Тому, перерахування Відповідачем платіжним дорученням №282 від 09.10.2009р. на рахунок Аграрного фон-ду 9 599 250 грн. 00 коп. відшкодування вартості 3000 тон цукру –суд розцінює як повне відшкодування збитків, завданих нестачею в розмірі його (цукру) первісної вартості, як то передбачено Договором зберігання, що стверд-жується матеріалами справи.

Господарський суд дійшов висновку, що на момент вирішення справи в суді,– в частині стягнення завда-них збитків відсутній спір між Позивачем і Відповідачем щодо стягнення завданих збитків, тому на підставі п.11 ст.80 ГПК України –провадження у даній справі в частині стягнення 9 599 250 грн. 00 коп. підлягає припинен-ню.

Разом з тим, упущеною вигодою є ті втрати, яких фактично зазнала особа внаслідок порушення цивільного права та інтересу, тобто ті доходи, які особа могла б отримати, якби неуправнена сторона не порушила її прав.

При обчиленні розміру упущеної вигоди має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов’язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, –покладається на потерпілого.

Згідно приписів ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується креди-тором. Тобто, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, а їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачене законом або договором.

Слід зазначити, що неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) –це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можли-вість отримання потерпілим суб’єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Проте, вбачається, що дані обставини в сукупності впливають на оцінку нарахованих Позивачем-Аграрним фондом неотриманих доходів в сумі 900 750,00 грн., оскільки, згідно Договору зберігання –сума відшкодування має відповідати первісній ціні цукру, тому обчислення неотриманих доходів (упущеної вигоди) грунтується на безпідстав-них міркуваннях та припущеннях Позивача, оскільки чинним Договором зберігання розмір збитків обмежено первіс-ною ціною цукру.

На підставі ст.33 ГПК України в частині стягнення 900 750 грн. 00 коп. неодержаних доходів в задово-ленні позову необхідно відмовити.

З вищезазначених мотивів суд не приймає, як неналежні докази завдання збитків –надані Позивачем у судо-вому засіданні 19.05.2010р. договори реалізації цукру та накладні.(т.2, арк.справи 27-40).

Підтриммуючи вимогу про стягнення з Відповідача на свою користь 21 000 000,00 грн. збитків, Позивач також покликається на Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) мате-ріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 22.01.1996р. №116, згідно якого розмір збитків визначається за відповідною формулою.

Вирішуючи спір в даній частині, господарський суд приймає до уваги наступні обставини.

Згідно ст.4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а ос-новним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Постанови Кабінету Міністрів України також є актами цивільного законодавства, проте якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, то відповідно до пункту 4 ст.4 ЦК України, –застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Матеріалами справи стверджено, що господарські відносини між Позивачем та Відповідачем щодо склад-ського зберігання цукру регулюються актами цивільного законодавства. І саме Цивільний кодекс України містить норми (ст.ст.950, 951 ЦК України) щодо відповідальності зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі.

Відповідно до ч.1 ст.951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкод-женням речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості. Керуючись вказаною нормою, сторони, уклада-ючи договір складського зберігання цукру №21 від 09.12.2008р., визначили це положення щодо відшкодування збитків від втрати цукру у розмірі його первісної вартості, у пункті 6.3. договору.

Таким чином, Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) мате-ріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №116, не може бути застосований до відносин сторін у даній справі щодо складського зберігання цукру, оскільки він суперечить заз-наченим вище положенням Цивільного кодексу України, а застосовується лише у випадках, коли збитки завдані працівниками, що перебувають в трудових відносинах з підприємством і ця правова позиція знайшла своє відоб-раження в постанові Пленуму Верховного суду України від 29.12.1992р. №14 та постанові Вищого господарсь-кого суду України від 03.09.2009р. по справі №01/147/18-40.(т.2, арк.справи 14, 20).

Відповідно до принципів розумності і справедливості відшкодування збитків є засобом відновлення порушено-го майнового права кредитора, але ніяк не джерелом збагачення кредитора.

На підставі ст.33 ГПК України в частині стягнення 11 400 750 грн. 00 коп. збитків в задоволенні позову необхідно відмовити як безпідставному.

Відповідно до ст.44 ГПК України –судові витрати складаються з державного мита,... витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу...інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Державне мито покладається: при задоволенні позову –на відповідача, при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених вимог.(ст.49 ГПК України).

Як зазначалось вище, у судових засіданнях 05 та 19 травня 2010р. представник органу прокуратури не підтримав однакових за змістом заяв Позивача про уточнення розміру позовних вимог №41-07/90 від 30.04.2010 року та №41-07/97 від 19.05.2010р.

При цьому, Позивач реалізував надане ст.22 ГПК України право самостійно підтримувати позовні вимо-ги, обгрунтовані у даних заявах. Проте, звертаючись із заявою про уточнення розміру позовних вимог, якою збі-льшив позовні вимоги до 21000000 грн. 00 коп. –Позивач не подав доказів сплати державного мита у встанов-леному порядку і розмірі.

За вказаних обставин, за результатами розгляду справи господарський суд вбачає підстави для стягнення з Позивача несплачених ним судових витрат.

На Відповідача також покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій –доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 33, 43, 46-49, 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 9599250 грн. збитків припинити.

2. Стягнути з Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «Овас-цукор», яке знаходиться в с.Бабин Гощанського району Рівненської області, вул.Заводська,1 (код ЄДР 32522307) в доход державного бюджету України 25 500грн. 00коп. державного мита.

3. Стягнути з Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «Овас-цукор», яке знаходиться в с.Бабин Гощанського району Рівненської області, вул.Заводська,1 (код ЄДР 32522307) в доход державного бюджету України 236грн. 00коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 900750 грн. неодержаного прибутку.

5. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 11 400750 грн. збитків.

7. Стягнути з Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд», яка знаходить-ся у м.Київ, вул.Б.Грінченко,1 (код ЄДР 33642855) в доход Державного бюджету України 25 500грн. 00коп. державного мита.

8. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Грязнов

Рішення підписане суддею "26" травня 2010 р..