Рішення № 9578724, 18.05.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2010 р. Справа № 20/62

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоізол-К»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний Рівне»

про стягнення в сумі 21367 грн. 03 коп..

за участю представників сторін:

позивача: Рябченко В.В. (дов. б/н від 26.04.2010р.);

відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термоізол-К»(надалі –Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний Рівне»(надалі –Відповідач) на свою користь заборгованість за отриманий Відповідачем по договору № 78/09-08РР від 10 вересня 2008 року з наступними додатковими угодами (надалі –Договір; а.с. 7-16) товар в сумі 12 071 (дванадцять тисяч сімдесят одна) грн. 77 коп. та пеню в розмірі 9 295 (дев’ять тисяч двісті дев’яносто п’ять) грн. 26 коп..

Відповідач у відзиві на позов не подав. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 62). Представник Відповідача в судове засідання не з’явився.

Враховуючи усе вищевказане, та те, що Відповідачу надавалося достатньо часу для подачі своїх доводів та заперечень з приводу позову, суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому господарський суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 10 вересня 2008 року сторони уклали Договір, згідно пункту 1.1 якого: Позивач зобов’язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені Договором строки товар у власність Відповідача, а Відповідач зобов’язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах Договору.

В пункті 18.1 Договору сторони обумовили, що Договір набирає чинності з дня його підписання Позивачем та Відповідачем і діє до 31 грудня 2008 року.

2 лютого 2009 року сторони уклали угоду про умови до Договору (а.с. 13) в якому визначили, що строк дії Договору продовжено до 31 грудня 2009 року (пункт 8 даної угоди).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи довіреностей та накладних (а.с. 17-42) в період з 18 вересня 2008 року по 3 листопада 2009 року включно Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 204255 (двісті чотири тисячі двісті п’ятдесят п’ять) грн. 12 коп..

В свою чергу, Відповідач в період дії Договору частково оплатив Позивачу кошти за отриманий товар в сумі 171800 (сто сімдесят тисяч вісімсот) грн. 00 коп..

Згідно пункту 7.1 Договору: строк оплати (строк платежу) визначається в пункті 2 Угоди про умови і вираховується з дня продажу Відповідачем товару споживачу.

Відповідно до пункту 7.1 Додаткової угоди (а.с. 14-16): строк оплати (строк платежу) визначається в пункті 3 Угоди про умови і вираховується або з дня виконання Позивачем зобов’язання з дня поставки товару або з дня продажу Відповідачем товару споживачу.

Згідно укладених між сторонами Угод про умови (а.с. 12-13) строк платежу: 7 (сім) днів з дня продажу.

Згідно пункту 14.6 Додаткової угоди (до її підписання пункт 16.6 Договору): при закритті об’єкту торгівлі Відповідач має право повернути товар Позивачу, відмовитися від оплати такого товару, а позивач за власний рахунок зобов’язаний забрати товар з об’єкту торгівлі та повернути грошову суму за оплачений повернений товар.

У відповідності до пункту 14.6 Додаткової угоди 21 січня 2010 року Відповідач повернув Позивачу товар на загальну суму 20388 (двадцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 02 коп. (накладна повернення постачальнику № 11992 на а.с. 43-44).

Таким чином, різниця між поставленим товаром у порівнянні з оплаченим і поверненим товаром становить 12 067 (дванадцять тисяч сімдесят одна) грн. 10 коп.. Відповідно, з огляду на те, що при поверненні товару Відповідач не повернув Позивачу товар на дану суму, суд приходить до висновку, що даний товар на момент повернення товару (21 січня 2010 року) був реалізований Позивачем споживачам (пункт 7.1 Додаткової угоди та пункт 3 Угоди про умови).

31 березня 2010 року Позивач направив Відповідачу претензію про сплату заборгованості в сумі 12 071 (дванадцять тисяч сімдесят одна) грн. 77 коп. (а.с. 48, доказ направлення на а.с. 47), яка залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на 18 травня 2010 року заборгованість Відповідача перед Позивачем за отриманий товар складає 12 067 (дванадцять тисяч сімдесят одна) грн. 10 коп.. Доказів погашення боргу Відповідач суду не представив.

На основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення 12 071 (дванадцять тисяч сімдесят одна) грн. 77 коп. заборгованості ґрунтуються та підлягають до часткового задоволення в сумі 12 067 (дванадцять тисяч сімдесят одна) грн. 10 коп..

Згідно пункту 17.4 Договору (розділу 15 Додаткової угоди): за порушення строків оплати товару згідно Договору Відповідач на вимогу Позивача сплачує неустойку в розмірі 1 (одного) відсотка від простроченої суми за кожний день прострочки, якщо розмір такої неустойки не обмежено Законом.

Як встановлено статтею 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 551 Цивільного кодексу України: предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

В силу дії абзаців 1, 2 частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України: якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України: штрафні санкції (в силу статті 230 Господарського кодексу України – неустойка, штраф пеня) за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Як встановлено статтею 3 Цивільного кодексу України, однією з засад цивільного законодавства є свобода договору.

Водночас, статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що: у відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ж дії статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Водночас, згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно, сума пені визначена пунктом 17.4 Договору (розділом 15 Додаткової угоди) згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»є обмеженою, а саме: не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до розрахунку суми заборгованості пені (а.с. 49) Позивач нарахував Відповідачу пеню в розмірі 9 295 (дев’ять тисяч двісті дев’яносто п’ять) грн. 26 коп..

У відповідності до вимоги господарського суду, Позивач провів перерахунок пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ (а.с. 64) на суму заборгованості 12 071 (дванадцять тисяч сімдесят одна) грн. 77 коп.. Водночас, як встановлено вище в даному судовому рішенні, реальна сума заборгованості становить 12 067 (дванадцять тисяч сімдесят одна) грн. 10 коп.. Здійснивши перерахунок, судом виведено пеню за один день прострочення, яка відповідає пені виведеній Позивачем у даному розрахунку –6 грн. 78 коп. (точна сума –6, 777… грн., яка заокруглюється до суми вказаної Позивачем). Таким чином, сума пені за період з 21 січня 2010 року по 8 квітня 2010 року становить 522 (п’ятсот двадцять два) грн. 06 коп..

Згідно пункту 17.4 Договору (розділу 15 Додаткової угоди), статті 231, 232 Господарського кодексу України та статтей 546-551, 611 Цивільного кодексу України, статтей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», підлягають частковому задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 9 295 (дев’ять тисяч двісті дев’яносто п’ять) грн. 26 коп. пені, а саме в розмірі 522 (п’ятсот двадцять два) грн. 06 коп..

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Рівне», 33013, м. Рівне, проспект Миру, 11, код 35504757 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоізол-К», 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, код 32660061 –12 067 (дванадцять тисяч сімдесят одна) грн. 10 коп. заборгованості, 522 (п’ятсот двадцять два) грн. 06 коп. пені, 125 (сто двадцять п’ять) грн. 89 коп. витрат по держмиту та 139 (сто тридцять дев’ять) грн. 05 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 25.05.2010р.

Суддя