Рішення № 9577425, 07.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.10 Справа № 31/137

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРІС», м. Львів

про:спонукання до примусового виконання обовязку виплати частки учасника у статутному фонді товариства

Суддя Артимович В.М.

При секретарі Митник М.Б.

Представники:

від позивача:ОСОБА_1учасник; ОСОБА_2 представник

від відповідача:не зявився. Позивачу та його представнику розяснено права і обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. Відводів складу суду не заявлено.

У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторона подала відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1, Львів, надалі позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮРІС", м. Львів, надалі відповідач, про зобов'язання відповідача виплатити позивачеві вартість частини майна товариства, яка про порційна частці позивача у статутному капіталі в розмірі 28 відсотків статутного капіталу відповідача. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням загальних зборів учасників відповідача від 21.02.2004 р. позивача було виключено з числа учасників відповідача та всупереч нормам ст. 148 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», п. 3.9 статуту відповідача розрахунку із позивачем шляхом виплати вартості частки не проведено.

Ухвалою суду від 29.04.2008 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 27.05.2008 р.

27.05.2008 р. позивач звернувся до суду із нормативним обґрунтуванням необхідності вжиття заходів забезпечення позову та нормативним обґрунтуванням необхідності проведення експертної оцінки.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на відсутності порушення права позивача, оскільки, на думку відповідача, відповідач не відмовив позивачеві у виплаті частки.

Ухвалою від 27.05.2008 р. судом вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві до набрання рі шенням суду законної сили вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо відчуження будь-яким способом, зокрема шляхом продажу, дарування, застави, іпотеки, міни, передачі до статутних фондів інших господарських товариств нерухомого майна відповідача.

Ухвалою суду від 25.06.2009 р. судом призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Щербаню С.І. При цьому на вирішення судової економічної експертизи поставлено наступні питання: яка ринкова вартість частини майна ТзОВ «Юріс», пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 28 % у статутному фонді (капіталі) ТзОВ «Юріс», станом на 21.02.2004 р. підлягає виплаті ОСОБА_1 у звязку з виключенням з числа учасників; який розмір прибутку отримало ТзОВ «Юріс»за період із 01.01.2004 р. по 21.02.2004 р.; яка частка прибутку, отримана ТзОВ «Юріс»за період із 01.01.2004 р. по 21.02.2004 р. і пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 28 % у статутному фонді (капіталі) ТзОВ «Юріс», підлягає виплаті ОСОБА_1 у звязку з виключенням з числа учасників?

На адресу суду 23.03.2010 р. судовим експертом Щербанем С.І. повернуто матеріали справи та висновок судово-економічної експертизи № 2-09 від 22.03.2010 р. у даній справі.

Ухвалою суду від 25.03.2010 р. провадження у даній справі поновлено та призначено її розгляд на 14.04.2010 р.

12.04.2010 р. на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути із відповідача вартість частки в сумі 245084,00 грн., інфляційні витрати в сумі 55095,00 грн. та три проценти річних в сумі 44115,12 грн.

На підставі клопотань відповідача розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Через канцелярію суду 07.05.2010 р. поступило клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою представника відповідача та перебуванням адвоката у відпустці.

В судове засідання 07.05.2010 р. прибув позивач та його представник, які заперечили щодо відкладення розгляду справи, та просили суд позов задоволити повністю. Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його безпідставним і необґрунтованим, оскільки відповідачем не додано будь-яких доказів відрядження чи перебування на лікарняному його представника, у звязку з чим в його задоволенні слід відмовити. Крім того, судове засідання уже відкладалось судом саме за клопотанням відповідача. В судове засідання представник відповідача повторно не з'явився, відзиву на подану заяву про уточнення позовних вимог суду не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 07.05.2010 р. за згодою позивача та його представника оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 12.05.2010р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 був засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юріс»з 27.01.1996 р., тобто з моменту створення та державної реєстрації відповідача. Відповідно до п. 3.5 статуту відповідача позивачу належала частка у розмірі 28 відсотків статутного фонду відповідача, що складає 7487,28 грн.

Рішенням загальних зборів учасників відповідача, оформлених протоколом від 21.02.2004 р., позивача було виключено з числа учасників відповідача та звільнено з посади директора.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29.12.2006 р. у справі № 2-47/06 за по зовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Юріс" про визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача від 21.02.2004 р. про виключення з числа учасників ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову. Постановою Львівського апеляцій ного господарського суду від 30.05.2007 р. рішення Франківського районного суду м. Львова залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вищим господарським судом України постановою від 29.11.2007 р. залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 р. Ухвалою Верховного суду України від 13.03.2008р. відмолено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України.

У відповідності до ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Пунктом 3.9 статуту відповідача передбачено, що настання відповідних майнових наслідків у звязку з виключенням учасника з товариства відбувається на умовах і в порядку, передбаченому чинним законодавстом.

Проаналізувавши зазначені вище норми, суд дійшов висновку щодо підставності й обґрунтованості доводів позивача про існування у відповідача обовязку виплатити позивачеві вартість частини майна товариства, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі, в строк до 12 місяців з дня виходу, тобто до 21.02.2005 р.

Проте, відповідач всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України, згідно яких кожна сторона за допомогою належних і допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не подав доказів виплати позивачеві вартості частини майна товариства, пропорційної частці позивача у статутному капіталі. Вказане в свою чергу спростовує твердження відповідача, наведені у відзиві, про непорушення відповідачем прав позивача.

Висновком судово-економічної експертизи № 2-09 від 22.03.2010 р. у даній справі підтверджується, що вартість частини майна відповідача, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі, станом на 21.02.2004 р. складає 245084,00 грн. Також у вказаному висновку експерт Щербань С.І. зазначає про відсутність у відповідача прибутку, який би підлягав розподілу між учасниками.

Отже, в врахуванням вищенаведеного позовна вимога позивача про виплату йому вартості частини майна, пропорційної частці у статутному капіталі, в сумі 245084,00 грн. є підставною й обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання. Інфляційні нарахування це частина грошового зобовязання боржника, яке не залежить від його волі; стягнення інфляційних є правом кредитора, встановленим Законом. Три відсотки річних - це частина грошового зобовязання боржника, як спеціальна відповідальність перед кредитором за порушення грошового зобовязання; стягнення трьох відсотків річних є правом кредитора, встановленим Законом. Тобто, щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних застосовується позовна давність та ж, що і до суми основного боргу. Проте, в даному випадку, суд вважає підставним стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за строк, що перевищує три роки, оскільки згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В той же час нарахування позивачем інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за період із квітня 2004 р. по лютий 2005 р. суперечить нормі ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», так як обовязок у відповідача виплатити позивачеві вартість частини майна товариства, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі, виник у відповідача лише 21.02.2005 р., а не в квітні 2004 р., як помилково вважає позивач.

Відтак, суд перерахувавши інфляційні нарахування за період із березня 2005 р. по лютий 2010 р. та три проценти річних із 21.02.2005 р. по 21.02.2010 р., виходячи з принципів змагальності сторін та диспозитивності, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 55095,00 грн. слід задоволити повністю, а три проценти річних підлягають стягненню в сумі 36964,04 грн.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач доказів оплати боргу не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 21, 32, 33, 34, 43, 49, 68, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1, м. Львів, задоволити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРІС»(79023, м. Львів, вул. Чернівецька, 21; код ЄДРПОУ 19336961) на користь ОСОБА_1 (79000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) вартість частини майна товариства, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі в сумі 245084,00 грн., три проценти річних в сумі 36964,04 грн., інфляційні витрати в сумі 55095,00 грн., 3371,73 грн. сплаченого державного мита та 115,56 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 71,27 грн. сплаченого державного мита та 2,44 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.

5. Після набрання рішенням законної сили скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали суду від 27.05.2008 р. у даній справі.

6. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Суддя