Рішення № 9577298, 18.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.10                                                                                           Справа№ 9/37

Господарський суд Львівської області в складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ, в особі відособленого підрозділу: Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз», м. Борислав Львівської області,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярослав ЛТД», смт. Городище, Самбірського району, Львівської області,

Про: стягнення заборгованості за оренду основних фондів, яке знаходиться на балансі НГВУ «Бориславнафтогаз»в сумі 28388 грн. 70 коп. основного боргу, 4170 грн. 61 коп. пені та судові витрати.

За участю представників:

Від позивача: Гавдьо М.Т. –п/к,

Від відповідача: не прибув,

Представнику роз»яснено права і обов»язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді (ст. 20 ГПК України). Заяв та клопотань про відвід судді і секретаря судових засідань не заявлено. Представник не наполягає на фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ, в особі відособленого підрозділу: Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз», м. Борислав Львівської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярослав ЛТД», смт. Городище, Самбірського району, Львівської області, про стягнення заборгованості за оренду основних фондів, яке знаходиться на балансі НГВУ «Бориславнафтогаз» у розмірі 32559,31 грн., в т.ч. 28388 грн. 70 коп. основного боргу, 4170 грн. 61 коп. пені та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.03.2010р порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 25.03.2010р., про що сторони, під розписку, були належним чином повідомлені: Позивач –15.03.2010р. рекомендованою поштою за № 5133477, відособлений підрозділ: Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз»- 11.03.10р. рекомендованою поштою за № 5133480, Відповідач –12.03.10р. рекомендованою поштою № 5133493 ( докази –в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 25.03.2010р. розгляд справи відкладено на 08.04.2010р., 08.04.10р. на 27.04.10р., 27.04.10р. на 18.05.10р., про що сторони, були повідомлені в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої Наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідачем сплачено основний борг та судові витрати за даним спором, не сплачено лише пені, подав докази про погашення відповідачем основного боргу та судових витрат.

Відповідач, без поважних причин, повноважного представника не направив, вимог ухвал господарського суду від 04.03.10р., від 25.03.10р., від 08.04.10р. та від 27.04.10р. не виконав, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про розгляд господарським судом справи № 9/37: під розписку –12.03.10р. рекомендованою поштою № 5133493 ( докази –в матеріалах справи), усі наступні рази - в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої Наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

Справа розглядається в порядку передбаченому статтею 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Позивач: Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта», місцезнаходження: м. Київ, Шевченківський район, пров. Нестеровський, 3-5, є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 00135390, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АБ № 176830.

Відособлений підрозділ: Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз», вул. Карпатська Брама, 26, м. Борислав Львівської області, без права юридичної особи, головне підприємство: Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта», м. Київ, йому присвоєно код ЄДРПОУ 00136544, що підтверджується довідкою № 6251, діє на підставі Положення про Нафтогазовидобувне управління «Бориславнафтогаз»ВАТ «Укрнафта»(нова редакція», яке затверджено 05.06.2003р. юридичною особою, та на підставі доручення № юр-589/д від 07.12.2009р. виданої юридичною особою керівнику відособленого підрозділу.

Позовна заява подана та підписана начальником управління І.Б. Михайлишин на підставі доручення № юр-589/д від 07.12.2009р. виданої юридичною особою керівнику управління ( докази в матеріалах справи).

При цьому суд бере до уваги, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ і стягнення здійснюється судом на користь юридичної особи.

Як вбачається із матеріалів даної справи, 07 лютого 2000 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1/03-11/7 про оренду основних фондів з додатками (далі за текстом –Договір).

При розгляді даного спору, до правовідносин, які виникли на час укладення цього договору 07.02.2000р. до 01.01.2004р., суд керувався приписами Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963р.) /далі –за текстом –ЦК УРСР/, а з 01.01.2004р. приписами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України /далі –за текстом –ЦК України та ГК України/, оскільки правовідносини за цим договором, що виникли до набрання чинності ЦК України та ГК України продовжують існувати на даний час, відповідно до частини другої статті 4, статті 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договору, та відповідно до частини другої ст. 4 Розділу 1Х Прикінцевих положень ГК України, якою передбачено, що до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов»язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

За основними ознаками визначення договору, зазначений вище договір є договором майнового найму (оренди) у сфері господарювання.

Статтею 256 ЦК УРСР в редакції 1963р., яка була чинною на час укладення договору передбачалося, що за договором майнового найму наймодавець зобов»язується надати наймачу майно в тимчасове користування.

Аналогічна вимога викладена у статті 283 Господарського кодексу України, якою визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності та у статті 759 ЦК України, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На виконання умов Договору № 1/03-11/7 про оренду основних фондів, укладеного 07 лютого 2000 р. між позивачем та відповідачем, позивач (за договором –орендодавець) зобов»язувався передати, а Орендар (відповідач) прийняти у строкове платне володіння та користування основні фонди (Орендоване майно), які знаходяться на балансі НГВУ «Бориславнафтогаз», балансовою вартістю 451793,00 грн. (п. 1.1. договору), перелік орендованого майна відповідно до п. 1.2. яке передається в оренду, визначається у акті приймання-передачі.

Розмір орендних платежів та порядок оплати передбачено у розділі 3 договору, та входить до обов»язку орендаря п. 4.4. договору.

За несвоєчасне внесення орендарем орендної плати він сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу ( п. 9.3. договору).

Договір діє з дня його підписання сторонами до 1 січня 2010р. (п. 11.1. договору), у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору або зміну умов договору протягом трьох місяців до дня закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на аналогічний строк і на зазначених в цьому договорі фінансових та інших умовах, без укладення будь-якого іншого письмового доповнення ( п.11.6. договору).

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 01.01.2010р., як і час судового розгляду, вказаний договір не розірвано, не припинено, документів, відповідно до п. 11.6. договору представником позивача суду не представлено, отже договір є продовженим на аналогічний строк і на зазначених в цьому договорі фінансових та інших умовах, без укладення будь-якого іншого письмового доповнення ( п.11.6. договору).

Позивач свої зобов»язання за даним договором виконав, відповідач в порушення умов цього договору своєчасно за орендоване майно не розрахувався, заборгував позивачу 28388 грн. 70 коп., що підтверджується розрахунком суми боргу, рахунками на оплату № Ор./13** від 28.11.08р., № Ор./13** від 31.12.08р., № Ор./13** від 31.01.09р., № Ор./13** від 27.02.09р., № Ор./13** від 31.03.09р., № Ор./13** від 30.04.09р., № Ор./13** від 29.05.09р., № Ор./13** від 30.06.09р., № Ор./13** від 31.08.09р., № Ор./13** від 30.09.09р., № Ор./13** від 30.11.09р., № Ор./13** від 31.12.09р., що послужило підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку позивач направив відповідачу 05.01.2010р. претензію за № 04-1п, яка залишена відповідачем без реагування.

Як вбачається із поданих позивачем доказів, лише на стадії судового провадження відповідач повністю погасив основний борг та сплатив судові витрати, що підтверджується платіжним дорученням № @ 2 PL947887 від 11.05.2010р., листом переданим позивачу відповідачем факсограмою № 0323620905 від 14.05.2010р., платіжним дорученням № кр57320 від 09.04.2010р., платіжним дорученням № кр51594 від 30.03.2010р., платіжним дорученням № кр40238 від 12.03.2010р. (докази –в матеріалах справи).

Стаття 173 ГК України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Стаття 174 ГК України передбачає підстави виникнення господарських зобов'язань, однією з яких є наявність господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 175 ГК України чітко визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Статтею 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов”язаний виконати свій обов”язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов”язання чи звичаїв ділового обороту ( ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч.1 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, договір є обов”язковим до виконання сторонами.

Слід також зазначити, що позивачем не пропущено загального трирічного строку позовної давності, який передбачено ст. 257 ЦК України, на звернення з позовом до суду про стягнення боргу в сумі 28388,70 грн., оскільки зазначений борг виник за період з 01.11.2008р., позов подано до господарського суду 04.03.2010р. за вхідним № 1404.

Разом з тим, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4170 грн. 61 коп., яка нарахована відповідно до п. 9.3. договору.

Пунктом 9.3. договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення орендарем орендної плати він сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов»язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України), в нашому випадку, п. 9.3 Договору оренди.

Розмір пені передбачений статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»в редакції ЗУ від 10.01.2002р. № 2921-111, частиною 2 статті 343 ГК України.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивачем пеня нарахована в сумі 4170 грн. 61 коп. за 343 дні прострочення платежу, періодами, тобто за кожним рахунком окремо.

Перевіривши нарахування пені, суд прийшов до висновку, що пеня, по-перше, нарахована з порушенням частини 6 статті 232 ГК України, по-друге, з порушенням спеціального строку позовної давності, визначений п. 1 частини 2 статті 258 ЦК України, один рік, а також позивачем невірно визначено основний борг за кожним рахунком, який був неоплачений відповідачем за спірний період.

Так, позов подано до суду 04.03.2010р. (вхідний № 1404), отже, за період з 01.11.08р. по 04.03.2009р. позивачем пропущено річний строк спеціальної позовної давності передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України на звернення з позовом до суду про стягнення пені за періоди: згідно рахунку № Ор./13** від 28.11.08р., за період з 01.11. - 28.11.08р. на пеню в сумі 181,22 грн., згідно рахунку № Ор./13** від 31.12.08р., за період з 01.12.08р. по 31.12.08р. на пеню в сумі 226,56 грн., згідно рахунку № Ор./13** від 31.01.09р., за період з 01.01.09р. по 31.01.09р. на пеню в сумі 252,48 грн., згідно рахунку № Ор./13** від 27.02.09р., за період з 01.02. по 27.02.09р. в сумі 242,48 грн., тому в цій частині вимоги позивача в частині стягнення пені до задоволення не підлягають.

Розрахунок пені за період з 04.03.09р. по час подачі позивачем позову, в межах річного строку позовної давності та в межах шестимісячного строку, з дати коли у позивача виникло право на її нарахування по кожному рахунку окремо, за формулою: сума боргу * ставка НБУ / 365 * кількість днів прострочення.

Так, станом на 04.03.2009р. борг відповідача перед позивачем з орендної плати складав 1271 грн. 66 коп. згідно рахунку № Ор./13** від 27.02.09р., відповідач частково борг погасив в сумі 2000,00 коп. лише 24.03.09р., отже за період з 04.03.09р. по 24.03.09р. = 20 днів прострочення платежу, облікова ставка НБУ = 12% х 2 = 24% : 100% = 0,24, (1271,66 грн. боргу з орендної плати : 365 середньостатистичну кількість днів року = 3,48 х 0,24 = 0,84 х 20 днів прострочення платежу = 16,80 грн.), пеня = 16,80 грн.

Позивачем за період з 24.03.09р. по 01.05.09р. –пеня не нараховувалася.

За рахунком № Ор./13** від 30.04.09р., право на нарахування пені у позивача виникло з 01.05.09р. по 29.05.09р. від суми боргу орендного платежу 4327, 30 грн., а не від 10685,62 грн., як зазначив позивач, ставка НБУ = 12% х 2 = 24% : 100% = 0,24, (4327,30 грн. боргу : 365 = 11,86 грн. х 0,24 = 2,85 грн. х 29 днів прострочення = 82,65 грн.), пеня 82,65 грн.;

За рахунком № Ор./13** від 29.05.09р., право на нарахування пені у позивача виникло з 01.06.09р. і нарахована за 29 днів у два етапи, так як змінювалася облікова ставка НБУ, з 01.06.09р. по 14.06.09р. = 14 днів прострочення, облікова ставка НБУ = 12% х 2 = 24% : 100% = 0,24, борг з орендного платежу за цей період = 4327, 30 грн., пеня = 39,90 грн., з 15.06.09р. ставка НБУ–11% х 2 : 100% = 0,22, за період з 15.06.09р. по 30.06.09р. –15 днів прострочення, пеня = 39,15 грн., разом розмір пені за цей період складає 79,05 грн. (39.90 + 39.15).

Згідно рахунку № Ор./13** від 30.06.09р., право на нарахування пені у позивача виникло з 01.07.09р., облікова ставка НБУ = 11%, сума боргу з орендного платежу за цей період = 4327,30 грн., за період з 01.07.09р. по 11.08.09р. –42 дні прострочення, пеня = 109,62 грн.; за період з 12.08.09р. по 31.08.09р. облікова ставка НБУ = 10,25%, подвійна = 20,50% : 100% = 0,21; борг = 4327,30 грн., пеня = 44,82 грн. Разом за цим рахунком пеня складатиме суму 154,44 грн. (109.62 + 44.82).

Згідно рахунку № Ор./13** від 31.08.09р., право на нарахування пені у позивача виникло з 01.09.09р. від суми боргу з орендного платежу 2173,70 грн., а не від 24545,04 грн., облікова ставка НБУ = 10,25% х 2 : 100% = 0,21, за 30 днів прострочення пеня = 37,50 грн.

Згідно рахунку № Ор./13** від 30.09.09р., борг = 3031,12 грн., облікова ставка НБУ –10,25% х 2 : 100% = 0,21, право на нарахування пені у позивача виникло з 01.10.09р. по 30.11.09р. = 60 днів прострочення, пеня = 104,40 грн. (3031,12 : 365 х 0,21 х 60);

Згідно рахунку № Ор./13** від 30.11.09р., борг 1395,84 грн., період з 01.12.09р. по 31.12.09р. = 30 днів прострочення, облікова ставка НБУ - 10,25% х 2 : 100% = 0,21, пеня = 24,00 грн. (1395,84 : 365 х 0,21 х 30);

Згідно рахунку № Ор./13** від 31.12.09р., борг з орендного платежу за цей час = 2447,82 грн., а не 28388,70 грн. як зазначив позивач, облікова ставка НБУ = 10,25% х 2 : 100% = 0,21, період за який нараховується пеня за 30 днів, з 01.01.10р. по 31.01.2010р., пеня = 42.30 грн., а не по 31.12.2010р., як зазначив позивач у розрахунку, так як станом на час подання позову - 31.12.2010р. - ще не наступило.

Загальний розмір пені складатиме суму 541 грн. 14 коп. (16,80 грн. + 82,65 грн. + 79,05 грн. + 154,44 грн. + 37,50 грн. + 104,40 грн. + 24,00 грн. + 42.30 грн. ), а не 4170,61 грн., як зазначив позивач у позовній заяві та розрахунку.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані докази, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що за обставин, які склалися на даний час та підтверджуються матеріалами справи, оцінку яким надано у цьому рішенні, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 2, 3, 4, 4-3 –4-7, 12, 15, 22, 27, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 75, 69, 77, пунктом 1-1 частини першої статті 80, статтями 82 –85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги позивача задовільнити частково.

2. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 28 388 грн. 70 коп. основного боргу, 325 грн. 60 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які оплачені відповідачем, провадження у справі припинити за відсутністю в цій частині предмета спору, згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярослав ЛТД»( п. і. 81400, смт. Городище, Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ 22378555) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»( місто Київ, провулок Нестерівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) 541 грн. 14 коп. пені.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.С.Данко

Рішення у справі прийнято, оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, та підписано 18.05.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки визначені ст. 91 –93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя