Рішення № 9577233, 18.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.10 Справа№ 15/54

за позовною заявою суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Дрогобич

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-буд", м.Трускавець

про стягнення 118 020, 83 грн.

Суддя Т.Костів

при секретарі Ю.Качур

Представники

Від позивача: ОСОБА_2 - представник, ОСОБА_1

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позов заявлено суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, м.Дрогобич до товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-буд", м.Трускавець про стягнення 118 020, 83 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 13.04.2010 р. Цією ж ухвалою зобов'язано сторони долучити ряд документів необхідних для вирішення спору. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 13.04.2010 року та 29.04.2010 року.

Представникам позивача роз'яснювались їхні права та обов'язки згідно зі ст.22 ГПК України.

Позивач подав уточнення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 115 624, 10 грн., а саме: 88 675, 37 грн. основного боргу, 5 100, 55 грн. пені, 3 867, 87 грн. трьох процентів річних та 17 980, 31 грн. інфляційних витрат.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підств, викладених у позовній заяві та уточненні позовних вимог. Ствердили, зокрема, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару від 09.06.2008 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти, а відповідач приймати та оплачувати товар. Крім того, позивачем надавались відповідачу послуги автокрана. Проте, відповідач оплату за отриманий товар та послуги автокрана здійснив частково, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 88 675, 37 грн.. За неналежне виконання умов договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 5 100, 55 грн.. Окрім цього, позивач нарахував відповідачу три проценти річних в розмірі 3 867, 87 грн. та інфляційні витрати в ромірі 17 980, 31 грн.. Просять позов задоволити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів та відзиву на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Враховуючи ту обставину, що у випадку зайнятості представника, сторона вправі призначити іншого пердставника для участі у справі, суд наголошує відповідачу на обов'язку, передбаченому ст. 22 ГПК України добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, подані докази в їх сукупності, заслухавши представників позивача суд встановив наступне.

Між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-буд" укладено договір поставки товару від 09.06.2008 року (далі - договір). Відповідно до умов договору позивач зобов'язався поставляти товар, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати товар на умовах договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 110 800, 39 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000272 від 28.06.2008 року на суму 35 116, 75 грн., № РН-0000417 від 29.08.2008 року на суму 35 385, 00 грн. та № РН-0000473 від 30.09.2008 року на суму 40 298, 64 грн.. Зазначені накладні підписані представниками та посвідчені печатками сторін. Жодних зауважень чи претензій щодо якості та кількості товару відповідач не заявляв. Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач, оплату за отриманий товар здійснив частково в розмірі 34 125, 02 грн.. Внаслідок таких дій відповідача у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 76 675, 37 грн..

Крім того, позивач надав відповідачу посередницькі послуги автокрана на загальну суму 12 000, 00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000003 від 31.07.2008 року на суму 1 920, 00 грн., № ОУ-0000009 від 29.08.2008 року на суму 4 800, 00 грн. та № ОУ-0000010 від 30.09.2008 року на суму 5 280, 00 грн.. Проте, відповідач оплату за отримані від позивача посередницькі послуги не здійснив.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 88 675, 37 грн..

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію вих.№ 05/02 від 10.02.2009 року з вимогою погасити заборгованість, проте відповідач залишив дану претензію без відповіді.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу фінансові та штрафні санкції у вигляді трьох процентів річних в розмірі 3 867, 87 грн. та інфляційні витрати в розмірі 17 980, 31 грн., а також, пеню в розмірі 5 100, 55 грн..

Однак, суд вважає необгрунтованим розмір нарахованих позивачем штрафних та фінансових санкцій щодо відповідача за порушення грошових зобов'язань.

У відповідності до п.6.1. договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в порядку 100 % від суми попередньо виставленого рахунку авансом протягом 3-х днів від дати отримання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 29.05.2008 року виставлено відповідачу рахунок-фактура № СФ-0000084 на суму 35 116, 75 грн., у відповідності до якого відповідачем 02.06.2008 року проведено перший платіж в сумі 2 125, 02 грн.. Договір поставки товару укладено 09.06.2008 року, відтак, договірні зобов'язання між позивачем та відповідачем виникли з моменту укладення договору. Незважаючи на те, що рахунок-фактура № СФ-0000084 виставлено до укладення договору, з видаткової накладної № РН-0000272 від 28.06.2008 року, яка є невід'ємною частиною договору, випливає, що сторони погодили врахувати виставлення рахунку-фактури та здійснення перерахунку коштів, у відповідності до нього, як виконання зобов'язань за договором. Отже, нарахування фінансових санкцій за порушення грошових зобов'язань, які випливають з рахунку-фактури № СФ-0000084 відбувається з моменту підписання стронами договору до моменту звернення до суду, тобто з 09.06.2008 року по 24.03.2010 року. Стосовно решти поставленого товару, то баручи до уваги ту обставину, що рахунки відповідачу завчасно не виставлялися, поставка позивачем товару відбувалася на його страх та ризик. У видаткових накладних № РН-0000417 від 29.08.2008 року та № РН-0000473 від 30.09.2008 року не зазначено терміну, в який повинна відбутися оплата за товар, відтак, обов'язок сплатити вартість товару у відповідача виник з моменту пред'явлення претензії, а відповідно право позивача на нарахування фінансових санкцій виникло через сім днів з моменту пред'ялення такої претензії, тобто з 18.02.2009 року.

Щодо нарахування фінансових санкцій за порушення грошового зобов'язання по оплаті за надані послуги автокрана, слід зазначити, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000003 від 31.07.2008 року, № ОУ-0000009 від 29.08.2008 року та № ОУ-0000010 від 30.09.2008 року також не зазначено терміну, в який відповідач повинен здійснити оплату отриманих послуг. Таким чином, нарахування фінансових санкцій у вигляді трьох процентів річних та інфляційних витрат розпочитається з моменту порушення грошового зобов'язання, а саме - через сім днів з моменту пред'явлення позивачем претензії - з 18.02.2009 року.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 7 ГПК України передбачано, що претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд вважає обрунтованим нарахування трьох процентів річних в розмірі 1 667, 62 грн. та інфляційних витрат в розмірі 15 956, 85 грн.. В задоволенні позовних вимог щодо решти нарахованих позивачем фінансових санкцій слід відмовити.

Стосовно нарахованої позивачем пені в розмірі 5 100, 55 грн., суд дійшов висновку, що в задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, з договору поставки товару від 09.06.2008 року не вбачається, що сторони дійшли згоди щодо розміру пені. Крім того, в договорі взагалі не визначено такого виду відповідальності як пеня, хоча законодавством передбачено обов'язкове обумовлення в договорі такого роду штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 88 675, 37 грн., трьох процентів річних в розмірі 1 667, 62 грн. та інфляційних витрат в розмірі 15 956, 85 грн. обгрунтовані, доведені матеріалами справи і підлягають до задоволення. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 434, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009, № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258" визначено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн., а відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача лише 216, 98 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 12, 22, 33, 35, 43, 49, 75, 82, 84, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-буд" (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Василя Стуса, 11/47, код ЄДРПОУ 33923597) на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) 88 675, 37 грн. основного боргу, 1 667, 62 грн. трьох процентів річних, 15 956, 85 грн. інфляційних витрат, 1 063, 05 грн. державного мита та 216, 98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя