Рішення № 9577225, 13.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.10                                                                                           Справа№ 17/44

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТзОВ “Енергозберігаючі технології ”, с. Зарічне

до відповідача: ТзОВ “Будівельна компанія “Верховина”, м. Львів

про: стягнення 88 416,33 грн.

Представники:

Від позивача: Кротов В.Є. –представник (Довіреність № 181 від 19.03.2010р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ “Енергозберігаючі технології ”, с. Зарічне до ТзОВ “Будівельна компанія “Верховина”, м. Львів про стягнення 88 416,33 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2010р. вказана позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду на 14.04.2010р.

За клопотанням відповідача Ухвалою суду від 14.04.2010р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання 13.05.2010р. з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

Як зазначається у позовній заяві позивач на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей згідно Видаткових накладних № РН-1017/01 від 17.10.2008р.; № РН-1024/08 від 24.10.2008р.; № РН-1120/01 від 20.11.2008р. та № РН-1120/02 від 20.11.2008р. передав відповідачу товар на загальну суму 101 862,53 грн. В судовому засіданні судом оглянуто оригінали Видаткових накладних № РН-1017/01 від 17.10.2008р. та № РН-1024/08 від 24.10.2008р, а також Довіреності № 5 від 17.10.2008р. Оригіналів накладних № РН-1120/01 від 20.11.2008р. та № РН-1120/02 від 20.11.2008р. позивач в порушення вимог ухвали суду для огляду суду не представив.

Згідно виписки із банківського рахунку позивача 10.11.2008р. ТзОВ “Будівельна компанія “Верховина” в якості оплати за будівельні матеріали згідно Накладної № 1017/01 від 17.10.2008р. перераховано 15 000,00 грн. Як стверджує позивач, решти вартості поставленого товару відповідач не оплатив.

15.02.2010р. позивач направив на адресу ТзОВ “Будівельна компанія “Верховина” Претензію –вимогу № 1 від 09.02.2010р., відповідно до якої просив відповідача в семиденний строк з моменту її отримання сплатити забогованість за поставлений товар в сумі 86 862,53 грн. Претензію позивача відповідач отримав 18.02.2010р., що підтверджується представленим суду повідомленням про вручення поштового відправлення № 03195872.

Однак, вказана претензія залишена ТзОВ “Будівельна компанія “Верховина” без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення ТзОВ “Енергозберігаючі технології” до суду про стягнення суми передоплати в примусовому порядку.

За порушення строків оплати товару позивач, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 1 375,32 грн. інфляційних нарахувань та 178,48 грн. 3 % річних.

Загальна сума позовних вимог становить 88 416,33 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом. Згідно ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Факт прийняття відповідачем до виконання замовлення підтверджується підписом його повноважного представника в графі “Отримав” на видаткових накладних, а також частковою оплатою отриманого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, 15.02.2010р. позивач направив ТзОВ “Будівельна компанія “Верховина” Претензію –вимогу № 2 від 09.02.2010р., із проханням в семиденний строк з моменту її отримання сплатити забогованість за поставлений товар в сумі 86 862,53 грн. Проте викладеної у вищевказаній претензії вимоги відповідач не виконав та товару у повному обсязі не оплатив.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що позивач на вимогу Ухвали суду від 28.03.2010р. не надав для огляду оригіналів Видаткових накладних № РН-1120/01 від 20.11.2008р. на суму 550,80 грн. та № РН-1120/02 від 20.11.2008р. на суму 21 025,20 грн., а також Довіреності № 11 від 20.11.2008р., позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений згідно вказаних документів товар суд залишає без розгляду у відповідності до п. 5 ст 81 ГПК України.

В частині стягнення 65 286,53 грн. боргу позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм позивачем підставно заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних. Однак, з огляду на те, що наданими позивачем оригіналами документів підтверджено лише частину суми основного боргу інфляційні втрати та 3 % річних підлягають стягненню частково.

Згідно здійсненого судом перерахунку до стягнення з відповідача підлягає 756,73 грн. інфляційних втрат (індекс інфляції у лютому 2010р. становив 101,9, у березні 2010р. –100,9) та 134,15 грн. 3% річних.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 181, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з ТзОВ “Будівельна компанія “Верховина” (79000, м. Львів, вул. Козельницька, 4. Код ЄДРПОУ 32893792) на користь ТзОВ “Енергозберігаючі технології” (81795, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Зарічне. Код ЄДРПОУ 20808038) 65 286,53 грн. боргу, 756,73 грн. інфляційних втрат, 134,15 грн. 3% річних, всього –66 177,41 грн.; 661,77 грн. державного мита та 176,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті частині вимог позов залишити без розгляду.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя