Рішення № 9576970, 06.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.10                                                                                           Справа№ 19/35

За позовом: ВАТ “Львівська фабрика паперово-білових виробів “Бібльос”, м. Львів;

До Відповідача: ПП “Від А до Я”, м.Червоноград, Львівської обл.;

Про: стягнення 2263,87грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: Чабан О.М. - предст. (дов. №205 від 06.04.2010р.);

Відповідача: не з’явився;

Позивачу, який взяв участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача відмовився.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ВАТ “Львівська фабрика паперово-білових виробів “Бібльос”, м. Львів до Відповідача ПП “Від А до Я”, м.Червоноград, Львівської обл. про стягнення 2263,87грн.

Обставини Справи:

Ухвалою суду від 03.03.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 06.04.2010р.

В судове засідання 06.04.2010р. представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, відзиву та документів, витребовуваних ухвалами суду не подав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (ухвала надсилались на адресу Відповідача рекомендованим листом).

Суд, оглянувши подані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, згідно із положеннями ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення Позивача, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, доданих до справи та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

Позивач, перебуваючи у договірних відносинах з відповідачем, передав йому товар, згідно з накладними №1030 від 04.04.2008р., №1031 від 04.04.2008р., №1212 від 24.04.2008р., №1213 від 24.04.2008р., №1242 від 07.05.2008р., № 1243 від 07.05.2008р. За отриманий товар відповідач повинен був розрахуватись на першу вимогу позивача, шляхом перерахування коштів в сумі 2116,15грн. на розрахунковий рахунок позивача.

На усні вимоги позивача відповідач кожного разу обіцяв заплатити на наступний день, однак на момент подання позовної заяви не виконав своїх зобов’язань перед позивачем.

01.09.2009р. рекомендованим листом, відповідачу була пред’явлена письмова вимога про оплату боргу, на яку відповідач не відповів.

Крім суми основного боргу, позивач вимагав стягнути з відповідача втрати від інфляції і 3% річних за користування чужими коштами за період з дня отримання відповідачем письмової вимоги позивача по день звернення до суду з данною позовною заявою.

За період з вересня 2009р. по січень 2010р. індекс інфляції становить 105,6% витрат від інфляції- 118,50грн. Відсотки за користування чужими коштими- 29,22грн.

При винесенні рішення у справі, суд керувався наступним:

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.          

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач при наданих йому правах та можливостях позовні вимоги не заперечив, доказів повернення сплати позивачу суми заборгованості не представив.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про під ставність заявлених позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на те, що спір виник з вини Відповідача, судові витрати а саме, по сплаті державного мита на суму 102,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00грн., згідно із ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

                     ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Від А до Я” (юридична адреса: 80105, Львівська обл., м.Червоноград, пр-кт Шевченка, 15, код ЄДР 31913351) на користь ВАТ “Львівська фабрика паперово-білових виробів “Бібльос” (юридична адреса: 79013, м.Львів, вул.Японська, 7, код ЄДР 02470371) 2116,15грн.- основного боргу, 118,5грн.- інфляційні витрати, 29,22грн.- 3% річних, 102,00грн. - витрат на оплату державного мита, 236,00грн.–витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя