Рішення № 9576659, 12.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.10                                                                                           Справа№ 7/33

за позовом приватне підприємство «Хлібодар»

до відповідача відкрите акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс»«Галичина»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 1880,52грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - не з’явився;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Приватне підприємство «Хлібодар»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс»«Галичина»про стягнення заборгованості; ціна позову: 1880,52грн., в тому числі 1164,08грн. основного боргу, 427,39грн. пені, 232,9грн. інфляційних нарахувань, 55,43грн. 3% річних за невиконання зобов’язання. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Відповідно до позовної заяви, 08.04.2008р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір поставки. Відповідач не розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором поставки №29-584 від 08.04.2008р., додатком №1 від 08.04.2008р. до Договору, листом Позивача Відповідачу від 30.04.2008р., претензією Позивача Відповідачу від 26.10.2009р., фіскальними поштовими чеками №3173 та №3174 від 26.10.2009р., листом Позивача в Дрогобицький міськвідділ міліції від 16.03.2010р., квитанцією №5 від 09.04.2008р., накладною №38-М від 09.04.2008р., повідомленням Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області Позивачу №12734 від 08.10.2009р., постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.10.2009р., листом Відповідача начальнику Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області №32/09-046 від 16.04.2009р., розпискою від 09.04.2008р., актом прийому-здачі дихлоретану від 09.04.2008р., розрахунком суми позову, платіжними дорученнями №15 та №16 від 05.02.2010р. з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля та фіскальним поштовим чеком №1309 від 08.02.2010р., ст..ст.525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/33 від 16.02.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 50хв. 09.03.2010р. розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/33 від 09.03.2010р. та від 31.03.2010р.

Представнику Позивача в судовому засіданні 09.03.2010р. оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/33 від 16.02.2010р., 09.03.2010р. та від 31.03.2010р., які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень №5175048 від 18.02.2010р. (Відповідачу) та №5175030 від 20.02.2010р. (Позивачу), та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився. Забезпечив явку в судове засідання 09.03.2010р. та подав заяву про розгляд справи без участі представника Позивача.

Протягом розгляду справи від Позивача надійшли наступні документи.

Так, 04.03.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов лист Позивача, в якому містилось повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України. До листа додано копію довідки органу статистики №356, копію свідоцтва про державну реєстрацію Позивача серії А00 №687756, копію виписки по особовому рахунку Позивача.

Також, 22.03.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов лист Позивача, в якому повідомляється про залишення Відповідачем без розгляду листа Позивача щодо проведення взаємозвірки. До листа додано копію фіскального поштового чеку №3549 від 24.02.2010р. та опису вкладення у цінний лист, копію листа Позивача Відповідачу про скерування акту звірки та документів, доданих до позовної заяви, від 23.02.2010р., копію акту звірки.

Представник Відповідача жодного разу в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

31.03.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла телеграма Відповідача про відкладення розгляду справи (засідання 31.03.2010р.) у зв’язку з відрядженням відповідального по справі.

Також, у зв’язку з невиконанням Відповідачем вимог ухвали господарського суду Львівської області №7/33 від 16.02.2010р. щодо подання довідки про перебування в ЄДРПОУ станом на дату винесення ухвали та відсутністю підтверджуючого статус Відповідача документу в матеріалах справи, 13.03.2010р. судом скеровано відповідний запит в головне управління статистики у Львівській області.

25.03.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла довідка головного управління статистики у Львівській області №18-02/43 від 19.03.2010р. про включення Відповідача в ЄДРПОУ, повну назву, місцезнаходження,та ідентифікаційний код.

Суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 1164,08грн. основного боргу.

Основний борг в розмірі 1164,08грн., відповідно до позовної заяви, складається з 804,8грн. (вартість 530 кг. Товару) та 360грн. (вартість бочок).

08.04.2008р. між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір поставки №29-584 (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, на умовах цього Договору Постачальник зобов’язується поставити та передати Покупцеві у власність продукцію промислово-технічного призначення (далі –Товар), а Покупець зобов’язується прийняти Товар і оплатити його.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Договору, Товар, що поставляється за цим Договором, оплачується за цінами, встановленими у додатках до нього; загальна вартість цього Договору, включаючи вартість доставки тари та упакування, а також необхідних документів, якщо інше не передбачено в додатках, складається з сумарної вартості Товару, що поставляється за цим Договором згідно додатків до нього.

Згідно п.5.3 Договору, розрахунки по цьому Договору здійснюються безготівково, шляхом перерахування Покупцем встановленої ціни на поточний рахунок Постачальника в строк не пізніше трьох банківських днів з дня оформлення в установленному порядку Акту передачі-приймання Товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до Договору.

Відповідно до акту приймання-передачі дихлоретану від 09.04.2008р., ПП «Хлібодар»в особі Сердюкова П.В. на підставі доручення отримало в ВАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів»530кг дихлоретану.

Згідно додатку №1 від 08.04.2008р. до Договору, загальна вартість Товару, що поставляється згідно Договору, становить 699,54грн. Дана вартість визначена за 437кг Товару.

Відповідачем акт приймання-передачі не підписано, незважаючи на скерування такого додатком до претензії від жовтня 2009р. (фіскальні поштові чеки №№3173 та 3174 від 26.10.2009р.). Проте, згідно листа Відповідача №32/09-046 від 16.04.2009р., ним отримано Товар в кількості 437кг. 09.04.2008р.

В березні 2009р. Позивач звернувся до начальника Дрогобиццького міського відділу міліції ГУМВС у Львівській області з проханням провести перевірку одержання Відповідачем Товару.

Відповідно до листа начальника Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області №12734 від 08.10.ю2009р., проведенною перевіркою встановлено, що Відповідачем отримано від Позивача 437кілограм дихлогерану технічного; перевезення вантажу здійснював водій-експедитор ПП «Оберт-плюс»Сердюков П.В.

Наведене підтверджується також даними постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.10.2009р. по матеріалах ЖРЗПЗ №1157/2, де, зокрема, зазначено, що 16.04.2009р. Відповідач повідомив Дрогобицький МВ ГУМВСУ у Львівській області (вих.№32/09-046-копія повідомлення наявна в матеріалах справи) про те, що 09.04.2009р. ним отримано 437кг. Дихлоретану технічного на суму 582,9грн.

З наведенного вбачається те, що Відповідачем отримано від Позивача 437кг. Товару.

Щодо вартості отриманого Товару суд зазначає наступне: згідно повідомлення Відповідача .№32/09-046, вартість отриманого ним Товару в кількості 437кг становить 582,9грн. Проте, згідно додатку №1 від 08.04.2008р. до Договору, підписаного та скріпленого відбитками печатокм Сторін, Сторони домовились, що вартість 437кг Товару становитиме 699,54грн. Будь-яких інших доказів на підтвердження вартості 437кг товару в розмірі 582,9грн. Сторонами не подано та в матеріалах справи такі відсутні.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу за 437кг Товару підлягають до задоволення в розмірі 699,54грн.

Щодо стягнення боргу за отриманий Товар в кількості 66кг. (503-437) суд зазначає наступне.

Згідно акту прийому-передачі дихлоретану від 09.04.2008р., ПП «Хлібодар»в особі Сердюкова П.В., що діяв на підставі довіреності, отримало 503кг від ВАТ «Шосткінський завод хімічних реактивів».

Докази передачі Позивачем Відповідачу 66кг. (чи повних 503кг) Товару в матеріалах справи відсутні та Сторонами не подані.

В ухвалі господарського суду Львівської області №7/33 від 16.02.2010р. (на необхідність виконання якої вказувалось в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/33 від 09.03.2010р. та від 31.03.2010р.), зобов’язувалось Сторони, втому числі Позивача подати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі невиконання Позивачем вимог щодо подання необхідних для вирішення спору матеріалів, та відсутність пояснень Позивача з данного приводу, керуючись п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність залишення позову в частині стягнення залишку боргу в розмірі 105,26грн. (за 66кг Товару) без розгляду.

При цьому суд зазначає, що, відповідно до ч.3 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Щодо стягнення 360грн. боргу (вартість бочок) суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявна квитанція, згідно якої Сердюков П.В. оплатив 384грн. за бочки від імені ПП «Хлібодар»та наявна накладна №38-М від 09.04.2008р. на суму 320грн. за бочки металеві, де вантажоодержувачем є ПП «Хлібодар», квитанція виписана ВАТ «Шостськинський завод хімічних реактивів».

Крім того, наявна розписка Сердюкова П.В. в одержанні від Осипенка В.Г. 360грн. для оплати бочко тари на Шосткінському заводі хімреактивів для дихлоретану, підписана Сердюковим П.В. 09.04.2008р.

Сердюков П.В., згідно вих.№32/09-046, є водієм-експедитором, який перевозив Товар.

Осипенком В.Г., як вбачається з розписки, передано 360грн. особисто Сердюкову П.В.

В матеріалах справи відсутні та Сторонами не подано доказів того, що дані кошти (чи бочки на цю ж вартість) отримані згідно Договору Відповідачем.

В ухвалі господарського суду Львівської області №7/33 від 16.02.2010р. (на необхідність виконання якої вказувалось в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/33 від 09.03.2010р. та від 31.03.2010р.), зобов’язувалось Сторони, втому числі Позивача подати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі невиконання Позивачем вимог щодо подання необхідних для вирішення спору матеріалів, та відсутність пояснень Позивача з данного приводу, керуючись п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність залишення позову в частині стягнення боргу в розмірі 360гр. без розгляду.

При цьому суд зазначає, що, відповідно до ч.3 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 1164,08грн. основного боргу підлягають до задоволення в розмірі 699,54грн., в частині стягнення 465,26грн. (105,26+360) основного боргу позов слід залишити без розгляду.

Щодо стягнення 427,39грн. пені.

До позовної заяви Позивачем додано розрахунок пені, вихідними даними для якого є сума боргу (1164,8грн.), період прострочення (з 01.05.2008р. по 31.11.2009р. –579днів), дані ставок НБУ за відповідні періоди.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, згідно п.5.3 Договору, розрахунки по цьому Договору здійснюються безготівково, шляхом перерахування Покупцем встановленої ціни на поточний рахунок Постачальника в строк не пізніше трьох банківських днів з дня оформлення в установленному порядку Акту передачі-приймання Товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до Договору.

Відповідачем акт приймання-передачі не підписано, незважаючи на скерування такого додатком до претензії від жовтня 2009р. (фіскальні поштові чеки №№3173 та 3174 від 26.10.2009р.). Проте, згідно листа Відповідача №32/09-046 від 16.04.2009р., ним отримано Товар в кількості 437кг. 09.04.2008р.

Відповідно до додатку №1 від 08.04.2008р. до Договору, кількість Товару, що поставлявся Позивачем Відповідачу згідно Договору складала 437грн.

Згідно п.7.4 Договору, у випадку прострочення Покупцем термінів оплати за поставлений Товар, згідно цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику на його вимогу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови Національного банку України (НБУ) від 12.06.2009 N 343, розмір облікової ставки НБУ з 16.06.2009р. становив 11,0000%, згідно Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468, розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі доводів мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 83,11грн., в стягненні 344,28грн. пені слід відмовити.

Щодо стягнення 55,43грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 232,9грн. інфляційних нарахувань.

Позивачем додано до позовної заяви розрахунок 3% річних, проведений за період з 01.05.2008р. по 01.12.2009р., вихідними даними для якого є відсотки річних –3%, сума боргу –1164,8грн. Відповідно до проведеного розрахунку, сума 3% річних становить 55,43грн.

Також, до позовної заяви додано розрахунок інфляційних втрат, проведений за період з 01.05.2008р. по 01.12.2009р., вихідними даними для якого є сума боргу –1164,8грн., індекси інфляції за відповідний період. Згідно проведеного розрахунку, сума інфляційних нарахувань становить 232,9грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені доводи мотивувальної частини щодо стягнення основного боргу, пені (в тому числі щодо основного боргу та дати виникнення боргу), суд приходить до висновку, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають 3% річних в розмірі 33,29грн., в частині стягнення 22,14грн. 3% річних слід відмовити; інфляційні нарахування підлягають стягненню в розмірі 158,21грн., в стягненні 74,69грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

12.04.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.04.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, п.5 ч.1,3 ст. 81, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», договором поставки №29-584 від 08.04.2008р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс»«Галичина»(82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська,82, ідентифікаційний код 00152388) на користь приватного підприємства «Хлібодар»(15563, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Количівка, вул. Садова,3, ідентифікаційний код 22829785) 699грн. 54коп. основного боргу, 83грн. 11коп. пені, 33грн. 29коп. 3% річних за невиконання зобов’язання, 158грн. 21коп. інфляційних нарахувань, 53грн. 04коп. державного мита, 122грн. 72коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В частині стягнення пені в розмірі 344грн. 28коп, 3% річних –22грн. 14коп та 74грн. 69коп. інфляційних нарахувань відмовити.

4. В частині стягнення боргу в розмірі 465,26грн. позов залишити без розгляду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя