Рішення № 9576650, 12.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.10                                                                                           Справа№ 20/45

за позовом прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі

позивача Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»

до відповідача закрите акціонерне товариство «Електро»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 50718грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від прокурора – не з’явився

від позивача - Кіндрат Б.І.. –представник, довіреність в матеріалах справи.

від відповідача –Працьовитий А.В., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Прокурор Залізничного району міста Львова звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави :уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»з позовом до закритого акціонерного товариства «Електро»про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання; ціна позову 50718грн., в тому числі 44992,01грн. боргу, 4635,98грн. пені, 931,43грн. інфляційних втарт, 160,5грн. річних.

Право звернення та позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором №278/Л від 01.04.2003р. та додатками №№1, 2, 3 до нього, додатковою угодою від 12.06.2007р. до зазначеного договору, додатком №1 до додаткової угоди, актом про включення системи теплоспоживання, ст.ст.509-510, 526-527, 530, 533, 610-612, 625 Цивільного кодексу України, ст.121 Конституції України, ст.ст.20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.2, 29, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №20/45 від 16.03.2010р. порушено провадження у справі і справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 11год. 00хв. 29.03.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №20/45 від 29.03.2010 року. В судових засіданнях 08.04.2010р. та 28.04.2010р. оголошувались перерви.

Представникам учасників оголошено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надходило.

Згідно розпорядження голови господарського суду Львівської області від 11.05.2010р., у зв’язку з відрядженням судді Манюка П.Т. справи, призначені для розгляду суддею Манюком П.Т. на 12.05.2010р. передано для подальшого розгляду судді Фартушку Т.Б. Розпорядження оголошено в судовому засіданні.

Прокурор в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник Позивача в судове засідання з’явився.

В судовому засіданні представником Позивача подано довідку №39.998 від 11.05.2010р., відповідно до якої залишок основного боргу Відповідача становить 988,81грн., пеня – 4635,98грн., 3% річних –160,5грн., інфляційні нарахування –931,43грн.

Також, протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; копію довідки з ЄДРПОУ серії АА №293319; копію акту звірки взаємних розрахунків, супровідного листа №25/1-408 від 24.01.2010р. та поштової квитанції.

Представник Відповідача в судове засідання з’явився, основну суму боргу визнав, просив зменшити розмір пені до 465грн.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано копії наступних документів: довіреності на право здійснення представництва; платіжних доручень №34 від 17.03.2009р. на суму 21025,38грн., №41 від 02.04.2009р. на суму 22977,82грн., №42 від 06.05.2009р. на суму 2621,76грн. та №50 від 19.10.2009р. на суму 1072,95грн.; свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №760648.

08.04.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив Відповідача, в якому Відповіджач просить у позові відмовити. Відзив мотивовано тим, що згідно платіжних доручень №34 від 17.03.2009р. на суму 21025,38грн., №41 від 02.04.2009р. на суму 22977,82грн., №42 від 06.05.2009р. на суму 2621,76грн., а всього –на загальну суму 46624,96грн. Таким чином, вжито належних заходів до погашення заборгованості та виконано зобов’язання щодо оплати послуг. Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.614 Цивільного кодексу України, Відповідач вважає нарахування штрафних санкцій безпідставним, оскільки належні дії по виконанню грошового зобов’язання ним вжиті.

12.05.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання представника Відповідача про зменшення розміру неустойки у зв’язку з тим, що оплату боргу Відповідачем здійснено через банк «Надра», який даних коштів вчасно Позивачу не перерахував. Відповідно, вина Відповідача у даному випадку відсутня. Відповідач просить зменшити розмір пені до 465грн. До клопотання додано довідку про фінансове становище Відповідача, яку Відповідач просить взяти до уваги при вирішенні клопотання.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 44992,01грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Згідно п.1.1 Статуту Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(далі –Підприємство), Підприємство створене Львівською міською радою ухвалою від 21.01.1999 року №118 та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, яке є представником власника –територіальної громади міста Львова і є органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство.

Відповідно до п.1 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №278/Л від 01.04.2003 року (далі –Договір), укладеного між Відповідачем (Споживач) та Позивачем (Постачальник), Позивач зобов’язувався постачати Відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов’язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору, Відповідач зобов’язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором

Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; Споживач до 150го числа місяця, наступного за звітним, оплачує Енергопостачальній організації (Позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії.

Згідно акту включення системи теплопостачання від 22.10.2009 року, Позивачем включено Відповідачу теплопостачання за адресою м.Львів, вул.Пимоненка, 3.

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного за період з 01.02.2009р. по 01.02.2010р., борг Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 05.03.2010р. становив 44992,01грн.

Щодо доводів представників Відповідача про те, що відповідно до платіжних доручень згідно платіжних доручень №34 від 17.03.2009р. на суму 21025,38грн., №41 від 02.04.2009р. на суму 22977,82грн., №42 від 06.05.2009р. на суму 2621,76грн. ним оплачено через філію банку «Надра»Позивачу 46624,96грн., проте, ці кошти не надійшли на рахунок Відповідача з вини банку, суд зазначає наступне. Договором, укладеним між Сторонами, передбачено оплату Відповідачем послуг Позивачу. Порядок ж оплати, який обрано Відповідачем (перерахування через філію банку «Надра») договором не обумовлено, і оплата не поставлена в залежність від перерахування коштів банком платника. Як вбачається з Договору, моментом оплати є поступлення коштів до Відповідача, а не перерахування їх в банк платника. Відповідно до усних пояснень представників Сторін, на момент порушення провадження у справі кошти згідно вищенаведених платіжних доручень Позивачу не надійшли. Відповідно, взаєморозрахунки Відповідача з Позивачем не можуть бути поставлені в залежність від взаємовідносин Відповідача з обраним ним банком. Також, суд зазначає, що претензії Відповідача до банку не є складовою позовних вимог у справі, що розглядаються, та можуть бути заявлені Відповідачем до банку поза межами вирішення даного спору.

Згідно довідки Позивача №39.998 від 11.05.2010р., борг Відповідача погашено частково, а саме –02.04.2010р. –21025,38грн., 29.04.2010р. –22977,82грн. Внаслідок чого на момент вирішення спору у Відповідача наявний борг перед Позивачем в розмірі 988,81грн. Наведене усно підтвердив в судовому засіданні представник Відповідача.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов’язків споживача теплової енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача основного боргу підлягають до задоволення в розмірі 988,81грн., в частині стягнення боргу в розмірі 44003,2грн. провадження у справі слід припинити.

Щодо стягнення 160,5грн. 3% річних та 931,43грн. інфляційних втрат.

Прокурором додано до позовної заяви розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання щодо заборгованості з 01.02.2009р. по 01.04.2009р., вихідними даними для якого є дата оплати та розмір заборгованості (15.03.2009р. –21025,39грн., 15.04.2009р. –44003,21грн.), розмір відсотків –3%, кількість днів. Відповідно до проведенного розрахунку, загальна сума 3% річних складає 160,5грн.

Також, до позовної заяви додано розрахунок інфляційних втарт за період з 01.02.2009р. по 01.04.2009р., вихідними даними для якого є розміри заборгованості (21025,39грн., 44003,21грн.), індекси інфляції (101,5% та 101,4% відповідно). Згідно проведенного розрахунку, сума інфляційних втрат становить 931,43грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо проведеного розрахунку 3% річних суд зазначає наступне.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, відповідно до 6.3 Договору, Споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації (Позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії.

Згідно розрахунку основного боргу, доданого до позовної заяви, за лютий 2009р. нараховано до оплати згідно Договору 21025,39грн. Відповідно, враховуючи п.6.3 Договору, датою прострочення сплати 21025,39грн. є 16.03.2010р. Розрахунок 3% річних з суми боргу 21025,39грн. проведено за період 28 днів.

Відповідно до наведеного розрахунку боргу, за березень 2009р. нараховано до оплати згідно Договору 22977,82грн. Враховуючи п.6.3 Договору, датою прострочення сплати 22977,82грн. є 16.04.2010р. розрахунок 3% річних з суми боргу 44003,21грн. (21025,39+22977,82) проведено за період 31день.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 160,5грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Щодо проведеного розрахунку інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Як вбачається з індексів інфляції в наведеному та доданому до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат, розрахунок проведено за період з лютого по березень 2009р. (згідно даних Державного комітету статистики України, індекс інфляції в лютому 2009р. становив 101,5, в березні 2009р. –101,4).

Враховуючи вищенаведені доводи мотивувальної частини рішення щодо розрахунку 3% річних та доданий до позовної заяви розрахунок основного боргу, протягом лютого 2009р. та з 01 по 15 березня 2009р. заборгованість у Відповідача за Договором відсутня, з 16.03.2009р. по 31.03.2009р. існувала заборгованість в розмірі 21025,39грн.

Відповідно, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат за період лютий-березень 2009р. підлягають розрахунку, та, відповідно, стягненню, за період існування боргу (з 16.03.2009р. по 31.03.2009р.) та повинні розраховуватись з суми боргу 21025,39грн. із застосуванням індексу інфляції 101,4.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат підлягають до задоволення в розмірі 151,93грн., в частині стягнення 779,5грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо стягнення 4635,98грн. пені.

До позовної заяви додано розрахунок пені, проведений за період з 16.08.2009р. по 15.02.2010р., вихідними даними для якого є сума платежу –44992,01грн., період прострочення 184дні.

Згідно п.7.2.3 Договору, за несвоєчасне виконання розрахунків Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови Національнгоо банку України від 10.08.2009 N 468, розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%.

Перевіривши правильність проведеного Позивачем розрахунку, суд приходить до висновку, що в розрахунку невірно взято до уваги суму основного боргу за обраний період. Проте, одержаний          розмір пені внаслідок перевірки розрахунку є більшим за позовні вимоги, а тому не може бути взятий судом до уваги як розмір для стягнення, оскільки виходить за межі позовних вимог. Отже, розмір пені, що бере до уваги суд при вирішенні питання щодо стягнення, становить 4635,98грн.

Проте, судом враховано наступне.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень №34 від 17.03.2009р. на суму 21025,38грн. (відмітка банку про зарахування коштів для сплати Позивачу за Договором від 17.03.2009р.), №41 від 02.04.2009р. на суму 22977,82грн. (відмітка банку –02.04.2009р.), №42 від 06.05.2009р. на суму 2621,76грн. (відмітка банку від 06.05.2009р.), Відповідачем доручено філії ВАТ КБ «Набра»ЛРУ сплатити Позивачу за Договором 46624,96грн. дані кошти, як вбачається з матеріалів справи, поданої представником Позивача довідки, надійшли на рахунок Позивача лише протягом розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Беручи до уваги те, що Відповідачем вжито заходів до погашення боргу за Договором у розмірі 46624,96грн. у зазначені вище строки (17.03.2009р., 02.04.2009р., 06.05.2009р. –відмітки банку про одержання платіжних доручень), суд приходить до висновку, що Відповідачем вживались заходи до сплати платежів. А зазначені вище кошти не були перераховані з вини банку.

Крім того, судом враховано фінансовий стан Відповідача, що описаний в довідці №1/146 від 11.05.2010р. та представлені представником Відповідача відповідні підтверджуючі документи фінансового становища. Так, за результатами фінансової діяльності за 2009р. рік Відповідачем одержано чистого прибутку 58тис.грн., за 1-й квартал 2010р. розмір збитків склав 2980тис.грн.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що платежі за Договором в розмірі 46624,96грн. Відповідачем сплачені та не надійшли до Позивача з вини банку, беручи до уваги фінансовий стан Відповідача суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру неустойки.

Проте, враховуючи те, що Позивач являється комунальним підприємством та несвоєчасне отримання ним доходів може негативно впливати на стан забезпечення населення міста Львова послугами з теплопостачання, суд зменшує розмір заявленої до стягнення неустойки (4635,98грн.) на 1635,98грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені підлягають до задоволення в розмірі 3000грн., в стягненні 1635,98грн. пені слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

12.05.2010року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.05.2010року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог (крім вимог щодо стягнення 779,5грн. інфляційних втрат).

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, п.6 ст.20, ст.36-1 Законом України “Про прокуратуру”, п.3 ч.1,3 ст. 2, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року, ч.1 ст.173, ст.193, 230, ч.6 ст. 232, ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України, ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, ч.1 ст.551, 599, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, 714 Цивільного кодексу України, п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №278/Л від 01.04.2003 року, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства «Електро»(79035, м. Львів, вул. Пимоненка,3, код ЄДРПОУ 00132486) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79000, м.Львів, вул.Д.Апостола,1, код ЄДРПОУ 05506460) 988,81грн. основного боргу, 160,5грн. 3% річних, 151,93грн. інфляційних нарахувань, 3000грн. пені.

3.          В частині стягнення 44003,2грн. основного боргу провадження припинити, в частині стягнення 779,5грн. інфляційних втрат, 1635,98грн. пені відмовити.

4.          Стягнути з закритого акціонерного товариства «Електро»(79035, м. Львів, вул. Пимоненка,3, код ЄДРПОУ 00132486) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 483грн. 04 коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22050000) 224грн. 77коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя