Рішення № 9576637, 11.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.10                                                                                           Справа№ 15/61

за позовною заявою приватного підприємства "Домінанта-Еко", м.Городок

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Юніко-експо", м.Львів

про стягнення 134 196, 32 грн.                                                   

Суддя Т.Костів

при секретарі Ю.Качур

Представники

Від позивача: Дембіцький М.О. - представник

Від відповідача : Гнитка Т.В. - представник

Суть спору: Позов заявлено приватним підприємством "Домінанта-Еко", м.Городок до товариства з обмеженою відповідальністю "Юніко-експо", м.Львів про стягнення 134 196, 32 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 22.04.2010 р. Цією ж ухвалою зобов'язано сторони долучити ряд документів необхідних для вирішення спору. Ухвалою суду від 22.04.2010 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 11.05.2010 року.

Представникам сторін роз'яснювались їхні права та обов'язки згідно зі ст.22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні подав уточнений розрахунок заборгованості, в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 134 196, 32 грн., інфляційні витрати в розмірі 27 993, 22 грн. та пеню в розмірі 122 118, 65 грн.. Позовні вимоги підтримав з підств, викладених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що між позивачем та відповідачем укладено договір №1 купівлі-продажу товарів від 23.10.2007 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати товар. Однак, відповідач належним чином умов договору не виконав, оплату за отриманий товар здійснив частково, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 7 852, 71 грн.. 22.04.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір підряду №3, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати роботи по завершенню систем вентиляції та кондиціювання, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи. Позивачем було виконано всі обумовлені роботи, що відображено в актах виконаних робіт. Проте, відповідач оплату за виконані позивачем роботи здійснив частково, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 52 630, 39 грн. 10.06.2008 року сторни уклали додаткову угоду про доповнення до договору №3 від 22 квітня 2008 року, в якій сторони дійшли згоди про те, що позивач виконає роботи по переобладнанню систем вентиляції та кондиціювання повітря на ІІ та VII поверхах, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи. Внаслідок неналежного виконання умов додаткової угоди щодо оплати виконаних робіт, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 58 734, 22 грн.. Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №5 від 09.09.2008 року, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався здійснити пусконалагоджувальні роботи систем вентиляції та кондиціювання повітря. Відповідач, в порушення умов договору, оплатив виконані позивачем пусконалагоджувалні роботи частково, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 14 979, 00 грн. Загальна сума боргу за вищезгаданими зобов'язання склала 134 196, 32 грн. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 122 118, 65 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачу інфляційні витрати в розмірі 27 993, 22 грн. Просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні подав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково. Позовні вимоги визнав в частині основного боргу з врахуванням інфляційних витрат в розмірі 162 189, 54 грн., проте, заперечив розмір нарахованої позивачем пені. Просить відмовити в задоволенні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 240 160, 94 грн.. Крім того, відповідач подав суду клопотання про застосування спеціальної позовної давності щодо нарахованої позивачем пені.

Розглянувши матеріали справи, подані докази в їх сукупності, заслухавши представників сторін суд встановив наступне.

Між приватним підприємством "Домінанта-Еко" та товариством з обмеженою відповідальністю "Юніко-експо" укладено договір № 1 купівлі-продажу товарів від 23.10.2007 року (далі - договір 1). Відповідно до умов договору 1 позивач зобов'язвся передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати товар.

На виконання умов договору 1 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 231 746, 03 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-01 від 26.011.2007 року на суму 203 393, 32 грн. та № РН-0000003 від 27.05.2008 року на суму 28 352, 71 грн..

У відповідності до п.3.1. договору 1 позивач зобов'язався здійснити передоплату в розмірі 100% вартості товару. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином договірних зобов'язань не виконав, оплату провів платіжними дорученнями № 706 від 24.10.2007 року на суму 134 393, 32 грн.; № 708 від 24.10.2007 року на суму 40 000, 00 грн.; № 745 від 15.11.2007 року на суму 29 000, 00 грн. та № 1033 від 23.05.2008 року на суму 20 500, 00 грн.. Внаслідок таких дій відповідача у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 7 852, 71 грн.. Жодних претензій чи зауважень щодо якості чи кількості поставленого товару відповідач не заявляв.

22.04.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір підряду №3 (далі - договір 2). Згідно з умовоами договору 2, позивач зобов'язався за дорученням відповідача виконати роботи по завершенню систем вентиляції та кондиціювання, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.3.1. договору 2 віртість всіх доручених підряднику робіт по даному договору визначаються в сумі 263 146, 38 грн..

Крім того, 10.06.2008 року сторни уклали додаткову угоду про доповнення до договору №3 від 22 квітня 2008 року (далі - угода), яка є невід'ємною частиною договору 2. Угодою передбачено, що позивач виконає роботи по переобладнанню систем вентиляції та кондиціювання повітря та ІІ та VII поверхах, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи. Позивач та відповідач погодили, що вартість робіт по переобладнанню систем вентиляції та кондиціювання повітря на ІІ та VII поверхах становить 195 778, 79 грн.

Пунктом 3.2. договору 2 передбачено, що оплата робіт здійснюється замовником протягом 3-ох днів з дня підписання договору в розмірі 70% від загальної вартості робіт.

Відповідач на виконання умов договору 2 перерахував позивачу аванс в розмірі 210 516, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1008 від 06.05.02008 року на суму 145 000, 00 грн. та № 1263 від 19.09.2008 року на суму 65 516, 00 грн.. На виконання умов договору 2 позивачем виконано роботи по завершенню систем вентиляції та кондиціювання, про що сторонами підписано акт виконаних робіт за червень місяць 2008 року на суму 201 117, 65 грн. та акт виконаних робіт за вересень 2008 року від 12.09.2008 року на суму 62 028, 74 грн.

Таким чином, неоплаченими залишились виконані позивачем роботи на суму 52 630, 39 грн..

Згідно з договірними зобов'язаннями, що випливають з угоди, відповідач перерахував позивачу, платіжним дорученням № 1067 від 10.06.2008 року - 137 044, 56 грн.

На виконання умов угоди позивач додатково поставив відповідачу необхідні для проведення робіт по переобладнанню систем вентиляції та кондиціювання повітря на ІІ та VII поверхах матеріали на суму 138 808, 50 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000005 від 26.06.2008 року. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з акту виконаних робіт за вересень місяць 2008 року від 27.09.2008 року, роботи передбачені додатковою угодою позивачем виконано на загальну суму 56 970, 28 грн.. Подальшої оплати за поставлений товар та виконані роботи відповідач не здійснював.

За таких обставин, заборгованість відповідача за угодою становить 58 374, 22 грн..

Окрім цього, між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №5 від 09.09.2008 року (далі - договір 3). У відповідності до умов договору 3 позивач зобов'язався здійснити пусконалагоджувальні роботи систем вентиляції та кондиціювання повітря, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані позивачем роботи. Пуктом 3.1. договору 3 передбачено, що вартість всіх доручених підряднику робіт по даному договору визначається в сумі 29 958, 00 грн.. Згідно з п.3.2. договору 3 оплата робіт здійснюється замовником поетапно в наступному порядку:

- протягом 3-ох днів з дня підписання договору в розмірі 50% від загальної вартості робіт.

- кінцеві розрахунки проводяться замовником протягом 3-ох днів після виконання робіт в повному обсязі та підписання акту виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем платіжним дорученням № 1264 від 19.09.2008 року перераховано позивачу 14 979, 00 грн..

Роботи, передбачені умовами договору 3 позивачем виконані, про що сторонами підписано акт приймання виконаних робіт на кошторис №ІІ-1-1 Кошторис на пусконалагоджувальні роботи систем вентиляції та кондиціонування повітря за вересень 2008 року від 30.09.2008 року. Відтак, остаточний розрахунок за договором 3 відповідач повинен був здійснити до 04.10.2008 року, проте, жодних проплат відповідачем не здійснено. За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані пусконалагоджувальні роботи систем вентиляції та кондиціювання повітря склала 14 979, 00 грн.

Отже, загальна сума боргу за договорами 1, 2 та 3, враховуючи борг за угодою, становить 134 196, 32 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 03.12.2009 року № 8, з вимогою погасити заборгованість, що виникла внаслідок неналежного виконання договорів, проте відповідач залишив згадане звернення позивача без відповіді.

За прострочення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу іфляційні витрати в розмірі 27 993, 22 грн..

Керуючись пунктом 5.2. договору 1 та пунктом 4.2. договорів 2 та 3, яким передбачено, що у разі несвоєчасної оплати переданого товару та виконаних робіт відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 0, 5% від суми заборгованості за кожен протермінований день, позивач нарахував відповідачу пеню на загальну суму 122 118, 65 грн. Пеня нараховувалась позивачем за період з листопада 2007 року по 25 березня 2009 року.

Однак, відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини третьої ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. А згідно частини п'ятої цієї статті ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Проте, позивач не надав господарському суду обгрунтованих пояснень наявності поважних причин пропущення позовної давності.

Відповідно до частини другої ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини четвертої ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 122 068, 17 грн. слід відмовити.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 162 240, 02 грн. і на день розгляду справи відповідачем не погашена.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 134 196, 32 грн. основного боргу, 27 993, 22 грн. іфнляційних витрат та 50, 48 грн. пені обгрунтовані, доведені матеріали справи і підлягають до задоволення. В задоволенні решти позовних вимог сілд відмовити.

Судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 43, 49, 82, 84, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юніко-експо" (79019, м.Львів, вул.Городоцька, 54, код ЄДРПОУ 33358922) на користь приватного підприємства "Домінанта-Еко" (81500, Львівська область, м.Городок, вул.Івана Вишневського, 12, код ЄДРПОУ 35287445) 134 196, 32 грн. основного боргу, 27 993, 22 грн. інфляційних витрат, 50, 48 грн. пені, 1 622, 40 грн. державного мита та 176, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя