Рішення № 9576214, 16.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.10                                                                                           Справа№ 33/138

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Закритого акціонерного товариства компанії «Райз»(м. Київ)

до відповідача :Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід –Агро»(м. Яворів)

про :стягнення 10165 362 (десять мільйонів сто шістдесят п'ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 16 коп. (з яких: 3467972,24 грн. –основний борг; 129914,99 грн. –проценти за користування товарним кредитом; 863492,94 грн. –пеня; 4677253,40 грн. –збитки; 1026728,59 грн. –28 % річних).

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С. Представники:

Позивача:Гарагуц І. Ф. –представник (довіреність № 527-10ЮР від 25.12.2009 р.)

Відповідача:не з'явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні 19.25.2009 р., роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

В судовому засіданні 24.12.2009 р. представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 08.12.2009 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 8454 поступила позовна заява від Закритого акціонерного товариства компанії «Райз»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід –Агро»(м. Яворів) про стягнення 10165 362 (десять мільйонів сто шістдесят п'ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 16 коп. (з яких: 3467972,24 грн. –основний борг; 129914,99 грн. –проценти за користування товарним кредитом; 863492,94 грн. –пеня; 4677253,40 грн. –збитки; 1026728,59 грн. –28 % річних).

Ухвалою суду від 11.12.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.12.2009 р. В судовому засіданні 24.12.2009 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 04.02.2010 р. Ухвалою суду від 04.02.2010 р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 16.02.2010 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 11.12.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 24.12.2009 р., від 04.02.2010 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 24.12.2009 р. представник позивача подав до суду письмові пояснення по справі та частину витребуваних документів.

В судовому засіданні 04.02.2010 р. представник позивача подав до суду частину витребуваних документів.

В судовому засіданні 04.02.2010 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду спору, котре було задоволено.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 11.12.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 24.12.2009 р., від 04.02.2010 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатню кількість матеріалів для розгляду спору по суті, а відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, закінченням двомісячного строку розгляду спору, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

09 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством компанією «Райз»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід –Агро»укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №1351/05(0) –надалі Договір (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 Договору, в терміни, визначені договором, постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупця (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення (надалі –Товар), а покупець зобов’язався прийняти Товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно п.п. 1.2 п. 1 Договору, найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки, гривнева вартість та її доларовий еквівалент, порядок та терміни оплати (втому числі тієї частини вартості Товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахування відсотків, інші умови погоджені сторонами –визначені в договорі та специфікації (додатки № 1 та № 1а), яка складає невід’ємну частину договору.

До вказаного Договору сторонами оформлено додатки №1 та №1а (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи), де зазначено зобов'язання позивача відвантажити Товар на суму, еквівалентну 785784,18 дол. США, а відповідача - прийняти товар, оплатити його вартість та суму відсотків за користування товарним кредитом.

На виконання умов договору, згідно накладних: №ВН-10026-00775 від 18.06.2008 р. на суму 1281711,67 грн., що еквівалентно 253804,29 дол. США; №ВН-10026-00776 від 18.06.08. на суму 1651627,42 грн., що еквівалентно 327054,94 дол. США; №ВН-10026-00777 від 19.06.08. на суму 134605,94 грн., що еквівалентно 26654,64 дол. США; №ВН-10026-00778 від 19.06.08. на суму 106077,01 грн., що еквівалентно 21005,35 дол. США; №ВН-10026-00849 від 01.07.08. на суму 113986,44 грн., що еквівалентно 22571,57 дол. США; №ВН-10026-00850 від 01.07.08. на суму 26664,03 грн., що еквівалентно 5280,01 дол. США; №ВН-10026-00906 від 23.07.08. на суму 28001,93 грн., що еквівалентно 5544,94 дол. США; №ВН-10026-01326 від 07.10.08. на суму 146159,46 грн., що еквівалентно 29889,46 дол. США; №ВН-10026-01382 від 17.10.08. на суму 386323,50 грн., що еквівалентно 71541,39 дол. США; №ВН-10026-01457 від 29.10.08. на суму 25375,00 грн., що еквівалентно 4060,00 дол. США; №ВН-10026-01458 від 29.10.08. на суму 14500,06 грн., що еквівалентно 2320,01 дол. США; №ВН-10026-01459 від 29.10.08. на суму 14560,10 грн., що еквівалентно 2329,62 дол. США; №ВН-10026-01460 від 29.10.08. на суму 85799,73 грн., що еквівалентно 13727,96 дол. США (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи), позивач поставив, а відповідач згідно довіреностей: ЯОУ № 867933 від 18.06.2008 р.; ЯОУ № 867872 від 19.06.2008 р.; ЯОР № 787161 від 01.07.2008 р.; ЯОР № 787160 від 23.07.2008 р.; ЯОР № 787199 від 04.10.2008 р.; ЯОР № 787200 від 15.10.2008 р.; ЯОР № 787211 від 22.10.2008 р.; ЯОР № 787209 від 23.10.2008 р.; ЯОР № 787209 від 23.10.2008 р.; ЯОР № 787216 від 29.10.2008 р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи), отримав Товар на загальну суму 4015392,29 грн., що еквівалентно, станом на момент відвантаження, становить 785784,18 дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач провів частковий розрахунок за отриманий товар: 04.12.2008. - 408437,90 грн., що еквівалентно 55329,64 дол. США (курс НБУ - 7,3819), 10.12.2008. - 227778,74 грн., що еквівалентно 30656,21 дол. США (курс НБУ - 7,4301), та 01.05.09.-2043834,67 грн., що еквівалентно 265433,07 дол. США (курс НБУ - 7,70), всього на загальну суму 2680051,31 грн., що еквівалентно - 351418,92 дол. США.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 434365,26 дол. США (курс НБУ на 08.12.2010 р. –7,9840) що еквівалентно 3467972 (три мільйона чотириста шістдесят сім тисяч дев’ятсот сімдесят дві) грн. 24 коп.

Відповідно до п. 2.9. та додатків до Договору, відповідач зобов'язаний сплачувати на користь позивача відсотки за весь час фактичного користування товарним кредитом - 8%.

За період користування товарним кредитом, відповідачу нараховано відсотки за користування таким в сумі 235956,78 грн.

Відповідачем частково погашено заборгованість по відсотках в сумі 106041,79 грн.

Заборгованість по відсотках за користування товарним кредитом складає 129914,99 грн.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 863492 (вісімсот шістдесят три тисячі чотириста дев’яносто дві) грн. 94 коп. за період з 01.12.2008 р. по 08.12.2009 р.

За неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем, відповідно до п. 7.4 Договору, нараховано збитки в розмірі в сумі 4677253 (чотири мільйона шістсот сімдесят сім тисяч двісті п’ятдесят три) грн. 40 коп.

На підставі п. 7.5 Договору, позивач нарахував відповідачу 28 % річних з простроченої суми за неправомірне користування чужими коштами за період з 01.12.2008 р. –по 08.12.2009 р. в сумі 1026728 (один мільйон двадцять шість тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 59 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частинами 1 та 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Статтею 258 ЦК України, встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судові засідання, хоча і був належно повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства компанії «Райз»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід –Агро»(м. Яворів) про стягнення 10165 362 (десять мільйонів сто шістдесят п'ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 16 коп. (з яких: 3467972,24 грн. –основний борг; 129914,99 грн. –проценти за користування товарним кредитом; 863492,94 грн. –пеня; 4677253,40 грн. –збитки; 1026728,59 грн. –28 % річних) є обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 4624615 (чотири мільйона шістсот двадцять чотири тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 82 коп. (з яких: 3467972,24 грн. –основний борг; 129914,99 грн. –проценти за користування товарним кредитом; 1026728,59 грн. –28 % річних).

В задоволенні решти позовних вимог, а саме 863492,94 грн. –пені та 4677253,40 грн. –збитків, слід відмовити, оскільки такі суперечать вимогам чинного законодавства, а тому не підлягають до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 16524 від 24.11.2009 р. позивачем сплачено в сумі 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп.

Згідно платіжного доручення № 16523 від 24.11.2009 р. позивачем сплачено 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 258, 530, 536, 548, 549, 550, 551, 623, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 217, 218, 223, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Закритого акціонерного товариства компанії «Райз»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід –Агро» (м. Яворів) про стягнення 10165 362 (десять мільйонів сто шістдесят п'ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 16 коп. (з яких: 3467972,24 грн. –основний борг; 129914,99 грн. –проценти за користування товарним кредитом; 863492,94 грн. –пеня; 4677253,40 грн. –збитки; 1026728,59 грн. – 28 % річних) –задоволити частково, в частині стягнення 4624615 (чотири мільйона шістсот двадцять чотири тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 82 коп. (з яких: 3467972,24 грн. –основний борг; 129914,99 грн. – проценти за користування товарним кредитом; 1026728,59 грн. –28 % річних).

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід –Агро»(вул. Січових Стрільців, 20, м. Яворів, Львівська область, 81000; код ЄДРПОУ 33505806) на користь Закритого акціонерного товариства компанії «Райз»(вул. Академіка Заболотного, 152, м. Київ, 03680; код ЄДРПОУ 13980201) –4624615 (чотири мільйона шістсот двадцять чотири тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 82 коп. (з яких: 3467972,24 грн. –основний борг; 129914,99 грн. –проценти за користування товарним кредитом; 1026728,59 грн. –28 % річних), 11600 (одинадцять тисяч шістсот) грн. 97 коп. –державного мита та 107 (сто сім) грн. 37 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 863492,94 грн. –пені та 4677253,40 грн. –збитків –відмовити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя