Рішення № 9576062, 01.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.10                                                                                           Справа№ 32/31

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт», м.Київ.

До відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельне управління», м.Львів.

Про стягнення 41618,51 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Безвенюк В.П. –юрисконсульт (довіреність б/н від 05.01.2010р.)

Від відповідача: не з»явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Державне підприємство Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт», м.Київ звернулось із позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельне управління», м.Львів про стягнення 41618,51 грн. з яких 19038,51 грн. інфляційні втрати, 4 482,17 грн. три проценти річних, 18098,14 грн. пеня.

Ухвалою суду від 13.02.2010р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 02.03.2010р. В судовому засіданні 02.03.2010р. розгляд справи було відкладено на 01.04.2010р. на підставі клопотання відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з»явився, подав заяву від 29.03.2010р. вих. № 89 в якій просить зменшити розмір пені до 1130,00 грн. і нараховані на суму пені мито і судові витрати. Крім того, відповідач подав клопотання від 30.03.2010р. № 91 (вх. № 6452 від 30.03.2010р.) про відкладення розгляду справи в зв»язку з участю представника в судовому засіданні Львівського окружного адміністративного суду, в підтвердження чого долучив копію повістки про виклик до суду в адміністративній справі.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання відповідача, прийшов до висновку відмовити у його задоволенні виходячи з наступного:

В попереднє судове засідання 02.03.2010р. відповідач не з»явився, подавши клопотання вих.№64 від 01.03.2010р. про відкладенні розгляду справи на будь-яку іншу дату починаючи з 28.03.2010р. у зв»язку з відпусткою повноважного представника, яке було задоволено судом. В судове засідання 01.04.2010р. представник відповідача повторно не з»явився, подавши клопотання про відкладення. Як вбачається з матеріалів справи ухвала господарського суду від 02.03.2010р. про відкладення розгляду справи на 01.04.2010р. була надіслана відповідачу 10.03.2010р., а з долученої відповідачем копії повістки про виклик до суду в адміністративній справі вбачається, що вона отримана ним 22.03.2010р. Отже, причиною неявки представника відповідача в судове засідання є надання ним переваги одному судовому процесу над іншим, яку суд не може вважати поважною. Нез”явлення у засідання суду належним чином повідомленого представника відповідача не може бути визнано порушенням процесуального законодавства, оскільки не передбачено ГПК, як обставина, що перешкоджає розгляду справи. Крім того, відкладення розгляду справи при належному повідомленні сторін є правом суду, а не його обов”язком. Відтак клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Також відповідач подав клопотання вих. № 90 від 29.03.2010р. про відстрочку на три місяці виконання рішення у справі № 32/31 по стягненню штрафних санкцій (з урахуванням зменшення судом пені) і нарахованого мита та судових витрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності відповідача, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

05.10.2009р. господарський суд Львівської області прийняв рішення у справі № 4/105 про стягнення з ДПМОУ «Львівське будівельне управління»на користь ДПМОУ «Київське управління начальника робіт»107560,40 грн. боргу, 1095,60 грн. державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Виконання рішення було відстрочено до 31.12.2009р.

Відповідач рішення не виконав, кошти не сплатив, в зв»язку з чим позивач звернувся з позовом про нарахування трьох процентів річних в сумі 4482,17 грн. за період з 09.08.2008р. по 28.12.2009р., інфляційних втрат в сумі 19038, 51 грн. за період серпень 2008р.–литопад 2009р. та пені в сумі 18098,14 грн. за період з 29.12.2008р. по 28.12.2009р.

Відтак, позивач просить стягнути 41618,51 грн. з яких 19038,51 грн. інфляційні втрати, 4 482,17 грн. три проценти річних, 18098,14 грн. пеня.

При винесенні рішення суд виходить із наступного:

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов»язання згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свого зобов»язання у строк, встановлений договором підряду.

Наявність боргу у відповідача встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 05.10.2009р. у справі № 4/105, яке набрало законної сили 15.10.2009р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.10.2009р. у справі № 4/105 з ДП МОУ «Львівське будівельне управління»на користь ДПМОУ «Київське управління начальника робіт»було стягнуто 107560,40 грн. боргу, 1095,60 грн. державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Виконання рішення відстрочено до 31.12.2009р.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Будь-яких проплат на виконання рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2009р. № 4/105 відповідач не здійснював.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз наведеної норми цивільного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки предметом позову є стягнення втрат, які завдано несвоєчасним виконанням грошового зобов»язання з боку відповідача, позивач підставно застосував положення ст.625 ЦК України, яка вказує на те, що інфляційні нарахування та три відсотки річних сплачуються за весь час прострочення.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не належить до передбачених законом підстав для припинення зобов»язання, не припиняє зобов»язальних правовідносин сторін, а тому не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов»язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Чинним законодавством не передбачено зупинення нарахування втрат від інфляції та річних відсотків.

Відтак нараховані позивачем 19038,51 грн. інфляційних втрат та 4482,17 грн. три проценти річних підлягають до стягнення.

Щодо нарахованої позивачем пені слід зазначити наступне:

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається з рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2009р. у справі № 4/105 на виконання умов укладеного між сторонами договору підряду № 26 від 01.07.2008р. ними 31.08.2008р. підписано акт прийняття виконаних робіт. Відповідач впродовж п»яти банківських днів, як вказано у п.3.3. договору, за виконані роботи кошти не сплатив. Отже з врахуванням встановленого п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України строку позовної давності позивач з 08.08.2008р. по 08.08.2009р. мав право звернутись із вимогою про стягнення пені. Позовна заява датована 01.02.2010р., отже позивач пропустив строк позовної давності встановлений п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України щодо пред»явлення вимоги про стягнення пені.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суд зазначає наступне:

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення. Відстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Як вбачається з рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2009р. у справі № 4/105 за клопотання відповідача виконання рішення вже було відстрочено до 31.12.2009р. і відповідач не вжив жодних заходів щодо погашення заборгованості хоча б частково. Слід звернути увагу, що заборгованість у відповідача існує з серпня 2008р. тобто тривалий час. Крім того, відповідач не подав доказів які б свідчили про наявну у нього можливість виконати рішення суду через 3 місяці.

Відтак, враховуючи вищенаведене суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на три місяці.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, а саме до стягнення підлягає 23520,68 грн. з яких 19038,51 грн. інфляційних втрат та 4482,17 грн. три проценти річних.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 258, 509, 525, 526, 530, 612, 625 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельне управління», 79059, м.Львів, вул.Творча, 11 (код ЄДРПОУ 24298352) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт», 03049, м.Київ, вул.Курська, 13а (код ЄДРПОУ 14304117) 19038,51 грн. інфляційних втрат, 4482,17 грн. три проценти річних, 235,20 грн. держмита і 133,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

4. В задоволенні позову в частині стягнення 18098,14 грн. пені відмовити.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя