Рішення № 9575997, 30.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.10                                                                                           Справа№ 4/22

Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Новація” до товариства з обмеженою відповідальністю „СІМ СІМ СІМ” про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Новація” звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „СІМ СІМ СІМ”, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 8000,00 грн. боргу та 1451,79 грн. пені за договором поставки № 337/8 від 08 січня 2008 року. Факт поставки товару позивач доводить видатковою накладною № 00101 від 10 лютого 2009 року на суму 7331,70 грн. та видатковою накладною № 00102 від 10 лютого 2009 року на суму 3288,66 грн. Пеня нарахована за період з 12 березня 2009 року до 04 листопада 2009 року. Позивач повідомив суд про неможливість забезпечити участь повноважного представника в судовому засіданні, просить спір розглядати без участі його представника.

Відповідач про дату, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, проте не скористався наданими йому процесуальними правами –не надав суду витребуваних доказів, не заперечив і не спростував позовних вимог, в судове засідання не з»явився. Про причини неявки суд не повідомив. Відтак, суд вважає неповажними причини невиконання відповідачем вимог суду, а поведінку відповідача –недобросовісною.

На підставі ст. 75 ГПК України суд ухвалює розглядати спір за наявними матеріалами справи.

Розглянув матеріали справи, дослідив надані докази суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.ст. 530, 612 Цивільного Кодексу України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст.ст. 546, 549 виконання зобов”язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст.ст. 230, 232 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Згідно з матеріалами справи товариство з обмеженою відповідальністю „Новація” (постачальник) і товариство з обмеженою відповідальністю „СІМ СІМ СІМ” (покупець) 08 січня 2008 року уклали договір поставки № 337/8 за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався продати, а відповідач (покупець) зобов'язався купити і оплатити товар (п. 1.1.). Пунктом 2.4. договору встановлено, що перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання. Доказом передачі партії товару у власність покупця є накладна, оформлена належним чином та доручення, які покупець повинен направити в триденний термін постачальнику з дня отримання товару. Сторони домовились, що через 30 календарних днів з дати отримання товару покупець на підставі видаткової накладної оплачує постачальнику вартість отриманого товару (п.п. 4.2., 4.3.). За порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої суми, що діяла в період прострочення (п. 6.3.).

На виконання договірних зобов»язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10620,36 грн., а саме: за видатковою накладною № 00101 від 10 лютого 2009 року на суму 7331,70 грн.; за видатковою накладною № 00102 від 10 лютого 2009 року на суму 3288,66 грн. В силу п. 2.4. договору відповідач повинен був у триденний термін з дня отримання товару надіслати позивачу доручення, проте, за твердженням позивача, не надіслав.

Виходячи з умов договору поставки № 337/8 від 08 січня 2008 року щодо строку оплати вартості отриманого товару (через 30 календарних днів з дати отримання товару), дати поставки товару (10 лютого 2009 року) та вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем грошового зобов»язання настав 13 березня 2009 року.

Суду надано акт звірки взаєморозрахунків, у якому серед іншого сторони підтвердили, що станом на 31 жовтня 2009 року заборгованість відповідача за товар, отриманий за видатковою накладною № 00101 від 10 лютого 2009 року становить 7331,70 грн.; за видатковою накладною № 00102 від 10 лютого 2009 року - 3288,66 грн. Позивач 04 листопада 2009 року звернувся до відповідача з претензією про оплату 8999,99 грн. заборгованої суми та 1451,79 грн. пені після чого відповідач частково оплатив борг. Заборгованість відповідача за отриманий товар становить 8000,00 грн. Зі своєї сторони відповідач не спростував і не заперечив твердження позивача про факт отримання відповідачем товару на загальну суму 10620,36 грн., не надав суду доказів оплати заборгованої суми. Тому суд стягує з відповідача на користь позивача 8000,00 грн. основного боргу.

За невиконання грошового зобов»язання в період з 13 березня 2009 року до 04 листопада 2009 року на підставі п. 6.3. договору поставки № 337/8 від 08 січня 2008 року суд стягує з відповідача на користь позивача 1176,63 грн. пені. У стягненні решти суми пені суд відмовляє, оскільки така нарахована з порушенням строків, визначених п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33, 34 ГПК України сторони зобов»язані добросовісно користуватись наданими законом процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи, належними і допустимими доказами доводити суду обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи з викладеного позовні вимоги в частині стягнення 8000,00 грн. боргу та 1176,63 грн. пені є обгрунтованими, документально підтвердженими, тому сума 9176,63 грн. підлягає стягненню.

Судові витрати пропорційно до стягненої суми суд покладає на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд–

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „СІМ СІМ СІМ” (м. Львів, вул. Скорини, буд. 6-а, кв. 51; ідентифікаційний код 30649795) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Новація” (м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, буд. 3-а, кв. 51; ідентифікаційний код 31959223) –8000,00 грн. боргу, 1176,63 грн. пені та судові витрати: 99,03 грн. державного мита та 229,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя