Рішення № 9575993, 27.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.10                                                                                           Справа№ 10/60

За позовом: ТзОВ „ІНТЕРПАЙП Україна”, м.Дніпропетровськ

до відповідача: ТзОВ „Львівський автонавантажувач”, смт.Шкло Яворівський район

про стягнення 51 727 грн. 12 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : не з”явився ;

Від відповідача: не з”явився;

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа №10/60 за позовом ТзОВ „ІНТЕРПАЙП Україна”, м.Дніпропетровськ до ТзОВ „Львівський автонавантажувач”, смт.Шкло Яворівський район про стягнення 51 727 грн. 12 коп.

Ухвалою суду від 26.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.04.2010р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду про відкладення розгляду спору від 15.04.2010 р.

Позивач в засідання суду не з”явився. Представник позивача Р.Гільбурд подав письмове клопотання (вх. №8137 від 26.04.29010р.) про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду спору, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 4586931 .

Спір розглянуто згідно вимог ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

Судом встановлено:

25.09.2 007р. між ТзОВ „ІНТЕРПАЙП Україна ” (Позивач) та ТзОВ „Львівський автонавантажувач (Відповідач) було укладено Договір №9745/2007.

Відповідно до п.1.1 даного Договору, Продавець зобов”язується передати у власність , а Покупець прийняти та оплачувати трубну продукцію (Товар) найменування, асортимент , кількість та ціна якої вказана у специфікаціях, які є невід”ємною частиною цього Договору.

На виконання умов Договору , протягом 2007-2008р.р. Позивач поставив на адресу Відповідача продукцію на загальну суму 264790 грн. 09 коп. , що підтверджується залізничними квитанціями та накладними , належно завірені копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно з Додатком, який є невід”ємною частиною договору , оплата продукції повинна бути здійснена на протязі 3-х банківських днів після дати поставки Товару.

ТзОВ „Львівський автонавантажувач” своє зобов”язання щодо оплати отриманих послуг виконало частково, у розмірі 225 000,00 грн. , в результаті чого на момент звернення з позовом в суд заборгованість за поставлений товар складає 39790 ,09 грн.

У відповідності до ст. 625 ЦК УкраїниПозивачем нараховано інфляційні нарахування у розмірі 11937 грн.03 коп.

Вимога Позивача про оплату за поставлену продукцію №4406 від 11.06.2009р. залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦК У країни).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, господарське зобов’язання, яке виникло між сторонами на підставі договору №У745/2007 від 15.09.2007р. , в частині оплати за поставлений товар виконано частково , у розмірі 225000,00 грн. Таким чином, на момент розгляду спору в суді сума основного боргу становить 39790 грн. 09 коп.

Відтак, в силу вищенаведених норм закону та договірних умов існують усі підстави для стягнення з Відповідача 39790 грн. 09 коп. основного боргу.

Правова норма ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані Позивачем інфляційні втрати, які складають 11 937 грн. 03 коп., правомірно підлягають до стягнення з Відповідача.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте, Відповідач проти позову у встановленому чинним законодавством порядку не заперечив, доказів проведення розрахунку з Позивачем згідно з договором до матеріалів справи не долучив.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, ст. ГК України, ст.ст.11, 172, 509,530, 612, 625, 629, 655 ЦК України, ст. ст. 33,34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ТзОВ „Львівський автонавантажувач” (81050, Львівська область Яворівський район смт. Шкло , пров. Новий,1 ЄДРПОУ 31003499) на користь ТзОВ „ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА” (49005, м.Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-а ЄДРПОУ 33668606) 39790 грн. 09 коп. основного боргу, 11937 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 529,74 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя