Рішення № 9575674, 30.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.10                                                                                           Справа № 2/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Дубик О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Гал-Експоком”, м. Львів до Приватного підприємства “Мегасвіт”, м. Львів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа Футоран Андрій Васильович, м. Львів про стягнення 2413 грн. 09 коп.

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство “Гал-Експоком”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Мегасвіт”, м. Львів про стягнення 2410 грн. 56 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 29.01.2010р. призначив розгляд справи на 18.02.2010р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

Ухвалою від 18.02.2010р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача суб’єкта підприємницької діяльності-фізичну особу Футорана Андрія Васильовича.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг по виготовленню, розміщенню та експонуванню рекламного зображення. Згідно додатку №1 до даного договору, сторони узгодили строк надання послуг з 11.05.2009р. по 11.07.2009р., загальна вартість робіт становила 4600 грн. 00 коп. Позивач 12.05.2009р. та 12.06.2009р. оплатив вартість наданих послуг, що підтверджується платіжними дорученнями. За результатами наданих послуг сторони уклали акти здачі-прийняття виконаних робіт.

20.07.2009р. позивач помилково перерахував відповідачу 2300 грн. 00 коп. як оплату за послуги, яких не замовляв та не отримував. На вимогу позивача за вих. №41 від 11.08.2009р., яка була отримана відповідачем 19.08.2009р., вказана сума коштів останнім не була повернута. У зв’язку з цим просив стягнути з відповідача суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 2300 грн. 00 коп., а також 3% річних в розмірі 30 грн. 06 коп. та інфляційні втрати в розмірі 80 грн. 50 коп.

Через канцелярію суду 18.02.2010р. представник позивача подав уточнення до позовної заяви, в якій просив стягнути з відповідача суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 2300 грн. 00 коп., а також 3% річних в розмірі 28 грн. 73 коп. та інфляційні втрати в розмірі 84 грн. 36 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг по виготовленню, розміщенню та експонуванню рекламного зображення. На виконання умов даного договору відповідачем 05.05.2009р. та 01.06.2009р. було виставлено позивачу рахунки №Щ/2551 та №Щ/2552 на загальну суму 4600 грн. 00 коп., які оплачено останнім. 01.07.2009р. відповідач виставив позивачу рахунок №Щ/2553 на суму 2300 грн. 00 коп., який оплачено 20.07.2009р. Прийняття позивачем до оплати рахунку №Щ/2553 було сприйнято відповідачем як вираження укласти усний договір відповідно до п. 1. ст. 181 ГК України. 11.08.2009р. відповідач отримав від позивача лист про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 2300 грн. 00 коп. Вказаний лист був сприйнятий відповідачем як відмова від подальшого отримання послуг, тому 11.08.2009р. відповідач уклав з третьою особою договір на демонтаж рекламних зображень. 12.08.2009р. третьою особою було демонтоване рекламне зображення, про що свідчить акт здачі-приймання виконаних робіт від 12.08.2009р. Таким чином, послуги були надані відповідачем в повному об’ємі, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Третя особа в судове засідання не з’явилась, явку представника не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

4 травня 2009р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір №067-04-09 на надання послуг по виготовленню, розміщенню та експонуванню рекламного зображення та додаток №1 до нього.

Згідно п. 1 договору №067-04-09 від 04.05.2009р., предметом даного договору виступають взаємовідносини сторін щодо виготовлення виконавцем (відповідачем) власними засобами і силами (або при залученні третіх осіб) рекламного зображення на замовлення замовника (позивача), розміщення та експонування даного рекламного зображення на об’єкті та в терміни, визначені у додатках до цього договору, та прийняття замовником наданих послуг по виготовленню, розміщенню та експонуванню рекламного зображення та оплати їх вартості в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.2. договору №067-04-09 від 04.05.2009р., адресна програма, формат, сюжет реклами, тип і розмір рекламоносіїв, відомості про їхнє освітлення або не освітлення, строк проведення рекламної кампанії по кожному рекламоносію, вартість рекламної кампанії й порядок оплати обмовляються сторонами в додатках до цього договору, які є його невід’ємною частиною.

Пунктом 1.1. додатку №1 до договору №067-04-09 від 04.05.2009р. сторони узгодили, що проведення рекламної кампанії буде здійснюватися відповідно до наступних умов: розташування рекламоносія за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 355, ст. А, період з 11.05.2009 по 11.07.2009р., ціна за місяць –1150 грн. 00 коп. та розташування рекламоносія за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 355, ст. Б, період з 11.05.2009 по 11.07.2009р., ціна за місяць –1150 грн. 00 коп.

Згідно п. 2 додатку №1 до договору №067-04-09 від 04.05.2009р. загальна вартість робіт/послуг складає 4600 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.3. договору №067-04-09 від 04.05.2009р., протягом терміну експонування рекламного зображення сторони щомісячно підписують акт прийому-передачі послуг по експонуванню рекламного зображення.

Пунктом 3.1. договору №067-04-09 від 04.05.2009р. встановлено, що оплата за цим договором здійснюється помісячно шляхом переказу замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця 100% оплатою (в повному обсязі) відповідно до рахунка-фактури виконавця з врахуванням ПДВ та податку на рекламу за ставками, встановленими чинним законодавством України, не пізніше 15-го числа кожного місяця.

На виконання умов вищевказаного договору відповідач надав позивачу для оплати рахунок-фактуру №Щ/2551 від 05.05.2009р. на загальну суму 2300 грн. 00 коп.

12.05.2009р. позивач згідно рахунку №Щ/2551 перерахував відповідачу 2300 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2528 від 12.05.2009р.

12.05.2009р. сторони уклали акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг), відповідно до якого сторони погодились, що роботи відповідно до рахунку №Щ/2551 від 05.05.2009р. виконані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

01.06.2009р. відповідач надав позивачу для оплати рахунок-фактуру №Щ/2552 від 01.06.2009р. на загальну суму 2300 грн. 00 коп.

12.06.2009р. позивач згідно рахунку №Щ/2552 перерахував відповідачу 2300 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2601 від 12.06.2009р.

12.06.2009р. сторони уклали акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг), відповідно до якого сторони погодились, що роботи відповідно до рахунку №Щ/2552 від 01.06.2009р. виконані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

01.07.2009р. відповідач надав позивачу для оплати рахунок-фактуру №Щ/2553 від 01.07.2009р. на загальну суму 2300 грн. 00 коп.

20.07.2009р. позивач згідно рахунку №Щ/2553 перерахував відповідачу 2300 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2703 від 20.07.2009р.

17.08.2009р. за вих. №41 від 11.08.2009р. позивач надіслав відповідачу лист, в якому вимагав від відповідача повернути помилково перераховані кошти на його рахунок по платіжному дорученні №2703 від 20.07.2009р. в сумі 2300 грн. 00 коп. Вказаний лист-вимога отриманий відповідачем 19.08.2009р., однак залишений без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач станом на дату судового розгляду справи кошти в сумі 2300 грн. 00 коп., перераховані йому згідно платіжного доручення №2703 від 20.07.2009р., позивачу не повернув.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Згідно п. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 84 грн. 36 коп. та 3% річних в розмірі 28 грн. 73 коп.

Доводи відповідача судом не беруться до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як вбачається матеріалів справи, сторони в договорі №067-04-09 від 04.05.2009р. визначили вартість послуг в розмірі 4600 грн. 00 коп., позивачем вказана вартість сплачена в повному обсязі відповідно до платіжних доручень

Згідно ч. 2 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Пунктом 8.1. договору №067-04-09 від 04.05.2009р. сторони узгодили, що будь-які зміни та доповнення до даного договору здійснюються в письмовій формі у вигляді додатків, що є невід’ємною частиною цього договору.

Таким чином, збільшення вартості послуг (зміна ціни договору), встановленої в додатку №1 до договору №067-04-09 від 04.05.2009р., мало бути виражено шляхом укладення нового додатку до договору. Проте, як зазначили представники сторін в судовому засіданні, додатків щодо збільшення вартості послуг на 2300 грн. 00 коп. між ними не укладалося.

Відповідно до п. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону (ч. 3 ст. 206 ЦК України).

Враховуючи наведені норми ЦК України, а також п. 8.1. договору №067-04-09 від 04.06.2009р., суд дійшов висновку, що договірні відносини між сторонами повинні врегульовуватися у письмовій формі, а тому посилання представника відповідача на усні домовленості є безпідставними та не ґрунтуються на нормах законодавства.

Згідно п. 1.1. додатку №1 до договору №067-04-09 від 04.05.2009р. сторони встановили строк, протягом якого надаються послуги, а саме: з 11.05.2009р. по 11.07.2009р. Загальна вартість послуг, які надаються у відповідному періоді, становить 4600 грн. 00 коп. Представниками сторін в судовому засіданні підтверджено, що додатків щодо продовження строку надання послуг між сторонами не укладалося. Таким чином, продовження строку надання послуг згідно договору №067-04-09 від 04.05.2009р. після 11.07.2009р. сторонами не погоджувалось, позивачем вартість в розмірі 4600 грн. 00 коп. за період з 11.05.2009р. по 11.07.2009р. сплачено в повному обсязі.

Підтвердженням надання послуг за відповідний період на суму 4600 грн. 00 коп. є також акти здачі-приймання виконаних робіт від 12.05.2009р. та 12.06.2009р., складені у відповідності з п. 1.3. договору №067-04-09 від 04.06.2009р.

Відповідно до п. 1.3. договору №067-04-09 від 04.05.2009р., протягом терміну експонування рекламного зображення сторони щомісячно підписують акт прийому-передачі послуг по експонуванню рекламного зображення.

Як вбачається з актів здачі-приймання виконаних робіт від 12.05.2009р. та 12.06.2009р., які підписані сторонами, сторони погодились, що роботи відповідно до рахунку №Щ/2552 від 01.06.2009р. та рахунку №Щ/2551 від 05.05.2009р. виконані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Однак підписаного обома сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт, в якому б сторони узгодили, що роботи відповідно до рахунку №Щ/2553 від 01.07.2009р., згідно якого сплачено спірну суму коштів, сторонами не представлено. Представник позивача зазначив, що такий акт зі сторони позивача не підписувався, представником відповідача зазначено, що даний акт надсилався для підписання позивачем поштовим зв’язком в липні 2009р. На підтвердження даної обставини, представником відповідача в судовому засіданні 18.03.2009р. подано копію опису вкладення до листа, належним чином не завіреного. Однак, з поданої копії неможливо встановити дату надсилання такого поштового відправлення, у зв’язку з чим відповідача ухвалою суду було зобов’язано представити оригінал вказаного опису. На вимогу суду відповідачем не було представлено оригіналу поданого опису вкладення. Натомість, відповідачем було надіслано на адресу суду копію акту здачі-приймання виконаних робіт згідно рахунку №Щ/2553 від 11.08.2009р., підписаного лише відповідачем та опис вкладення, з поштового штемпеля якого вбачається, що відправлення було здійснене 23.03.2010р., тобто після порушення судом провадження у даній справі. Слід також відмітити, що між копією опису вкладення, поданому в судовому засіданні 18.03.2010р. та описом вкладення, надісланого поштовим зв’язком, існує розбіжність, яка полягає в тому, що згідно опису вкладення, поданому в судовому засіданні 18.03.2010р., надіслано акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.07.2009р., а згідно опису вкладення від 23.03.2010р. - акт здачі-приймання виконаних робіт від 11.08.2009р. Зважаючи на наведене, а також враховуючи те, що відповідачем не подано оформленого у відповідності до п. 1.3. договору №067-04-09 від 04.06.2009р. акту здачі-приймання виконаних робіт згідно рахунку №Щ/2553, суд подані відповідачем докази до уваги не бере.

Судом також не беруться до уваги твердження представника відповідача про наявність договірних відносин з третьою особою щодо демонтажу 12.08.2009р. рекламних зображень, замовлених позивачем, як підтвердження надання послуг позивачу до 12.08.2009р. та законності отримання спірної суми коштів. Укладення між відповідачем та третьою особою договору на демонтаж рекламних зображень та акту здачі-приймання виконаних робіт від 12.08.2009р. між тими ж сторонами жодним чином не доводить того факту, що 12.08.2009р. було демонтовано саме ті рекламні зображення, які були замовлені позивачем. Адже ані в договорі на демонтаж, ані в акті здачі-приймання виконаних робіт не зазначається, демонтаж яких саме рекламних зображень повинна була здійснити та відповідно здійснила третя особа. На підтвердження факту надання послуг, відповідачем подано фототаблиці, на яких зображено рекламне зображення. На фототаблицях також зафіксовано цифрові позначення “11/05/2009”, “11/08/2009”. Однак судом дані фотографії не можуть братися до уваги, оскільки з даних зображень неможливо однозначно встановити, чи зафіксований об’єкт (рекламне зображення) є саме тим, яке замовив позивач згідно договору №067-04-09 від 04.06.2009р. та розташований саме за адресою, зазначеною в додатку №1 до договору №067-04-09 від 04.06.2009р. З цифрових позначень на фототаблицях - “11/05/2009”, “11/08/2009” також неможливо однозначно встановити, що саме ці позначення відповідають календарним дням 11.05.2009р., 11.08.2009р., оскільки встановлення дат на фототехніці, які в подальшому відображаються на фотографіях, здійснюється довільним способом з можливістю зазначення будь-якої необхідної дати та часу.

Також необхідно відмітити невідповідність в поясненнях, наданих відповідачем у відзиві на позовну заяву, фактичним обставинам справи. Відповідачем у відзиві зазначено, що 11.08.2009р. ним було отримано лист №41 від 11.08.2009р. від позивача з проханням повернути помилково перераховані кошти в сумі 2300 грн. 00 коп. Вказаний лист був сприйнятий відповідачем як відмова від подальшого отримання послуг, а тому 11.08.2009р. відповідач уклав з третьою особою договір про демонтаж замовлених позивачем рекламних зображень. 12.08.2009р. третя особа демонтувала дані рекламні зображення. Однак, як вбачається повідомлення про вручення поштового відправлення №02136238, лист за вих. №41 від 11.08.2009р. про повернення коштів був надісланий позивачем 17.08.2009р. та отриманий відповідачем 19.08.2009р.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 206, 208, 632, 625, 1212, 1213 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Мегасвіт”, м. Львів, вулиця Бортнянського, 20/37 (ідентифікаційний код 31589236) на користь Закритого акціонерного товариства “Гал-Експоком”, м. Львів, вулиця Городоцька, 226 (ідентифікаційний номер 32053226) 2300 грн. 00 коп. боргу, 84 грн. 36 коп. інфляційних втрат, 28 грн. 73 коп. 3% річних, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя