Рішення № 9575587, 23.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.10                                                                                           Справа№ 25/43

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах Держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (м.Львів)

до відповідача:Дочірнього підприємства “Львівміськбудіндустрія” закритого акціонерного товарситва “Проектно-будівельне об”єднання “Львівміськбуд” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 37 735,82 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від прокуратури:Не з”явився

від позивача:Луців О.І.-представник, довіреність від 20.10.2010 року

від відповідача:Белей М.Г.-представник, довіреність від 26.03.2010 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах Держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (м.Львів) до Дочірнього підприємства “Львівміськбудіндустрія” закритого акціонерного товарситва “Проектно-будівельне об”єднання “Львівміськбуд” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 37 735,82 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.03.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 10.03.2010 року. Ухвалою від 10.03.2010 року розгляд справи відкладено до 15.03.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 15.03.2010 року розгляд справи відкладено до 22.03.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 22.03.2010 року розгляд справи відкладено до 29.03.2010 року, у зв”язку з неявкою представника позивача та відповідача. Ухвалою від 29.03.2010 року розгляд справи відкладено до 31.03.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 31.03.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08.04.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 08.04.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 12.04.2010 року, за клопотанням сторін для надання доказів по справі. Ухвалою від 12.04.2010 року розгляд справи відкладено до 16.04.2010 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 16.04.2010 року розгляд справи відкладено до 23.04.2010 року, у зв”язку з неявкою представника позивача та прокурора.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.03.2010 року, про відкладення від 10.03.2010 року, від 15.03.2010 року, від 22.03.2010 року, від 29.03.2010 року, від 12.04.2010 року, від 16.04.2010 року, про оголошення перерви від 31.03.2010 року, від 08.04.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.03.2010 року, про відкладення від 10.03.2010 року, від 15.03.2010 року, від 22.03.2010 року, від 29.03.2010 року, від 12.04.2010 року, від 16.04.2010 року, про оголошення перерви від 31.03.2010 року, від 08.04.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 29.03.2010 року позивач представив клопотання про направлення акту звірки взаєморозрахунків відповідачу на виконання вимог ухал суду.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.03.2010 року, про відкладення від 10.03.2010 року, від 15.03.2010 року, від 22.03.2010 року, від 29.03.2010 року, від 12.04.2010 року, від 16.04.2010 року, про оголошення перерви від 31.03.2010 року, від 08.04.2010 року не виконав повністю, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника забезпечив.

10.03.2010 року за вх.№4732 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

19.03.2010 року за вх.№5496 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

В судовому засіданні 29.03.2010 року відпровідач подав відзив на позов.

В судовому засіданні 31.03.2010 року сторони подали спільне клопотання про продовження терміну розгляду справи понад строк,в стновлений ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні 12.04.2010 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача проти заявленого клопотання не заперечив.

В судовому засіданні 16.04.2010 року відповідач подав клопотання про зменшення штрафних санкцій.

В судовому засіданні 23.04.2010 року відповідач подав поясненя щодо договору №4002Р від 27.10.2005 року, в якому зазначив, що доказів по зменшенню боргу немає, та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, зауважень щодо розрахунку яких немає.

Позов розглянуто за відсутності прокурора за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 23.04.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

За твердженням прокурора, ЛМКП “Львівтеплоенерго” належить до комунальної власності, його доходи являються суттєвим джерелом надходжень як в місцевий бюджет, так і в Державний бюджет України. Кошти, які надходять від споживачів на рахунки ЛМКП “Львівтеплоенерго”, підприємство спрямовує на виплату податків та інших обов”язкових платежів до бюджетів різних рівнів, внесків до Пенсійного фонду України, оплату заробітної плати, сплату коштів за спожитий природний газ тощо.

27.10.2005 року між ЛМКП “Львівтеплоенерго” та Дочірним підприємством “Львівміськбудіндустрія” ЗАТ “Проектно-будівельне об”єднання “Львівміськбуд” укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді за №4002/Р. Відповідно до зазначеного договору, ЛМКП “Львівтеплоенерго” зобов”язувалося постачати теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов”язувався її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в терміни, передбачені договором, своєчасно і в повному обсязі, тобто до 15 числа місяця, наступного за звітним.

За твердженням позивача, відповідач свої договірні зобов”язання по оплаті теплової енергії не виконує. Всупереч умовам договору, станом на 01.02.2010 року відповідачем не здійснено в повному обсязі оплати за використану теплову енергію на загальну суму 34 061,28 грн., яка залишається не погашеною.

Згідно з п.7.2.3 договору №4002/Р, якщо з вини замовника послуг відбувається затримка у перерахуванні платежів у строки, що встановлені цим договором, замовник послуг сплачує постачальнику послуг пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. На момент подання даної заяви, за підрахунками позивача, пеня складає 1 624,34 грн.

Зобов'язання відповідача щодо своєчасного та повного внесення плати за спожиту теплову енергію відповідно до встановлених тарифів є істотними умовами укладеного між ЛКП Львівським комунальним ремонтно-будівельним підприємством механізації робіт та ЛМКП „Львівтеплоенерго" договору на постачання теплової енергії в гарячій воді. Права та обов'язки відповідача, порядок розрахунків за договорами передбачено у розділах „Права та обов'язки покупця (споживача)", “Порядок розрахунків", „Відповідальність сторін" договорів.

Відповідно до п.п. 4.2.1.та 6.3 зазначеного вище договору, ЛМКП "Львівтеплоенерго" зобов'язувалось постачати теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язувався її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в терміни, передбачені договором, своєчасно і в повному обсязі, тобто до 15 числа місяця, наступного за звітним.

З огляду на те, що, як стверджує позивач, відповідач не виконує своїх зобов”язань, з нього підлягають стягненню суми, на які збільшився борг відповідача перед позивачем внаслідок інфляційних процесів та 3% річних. Право ЛМКП “Львівтеплоенерго” вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту майнових прав та інтересів підприємства, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, належними до сплати ЛМКП “Львівтеплоенерго”.

На підставі наведеного, за розрахунком позивача, відповідач зобов”язаний сплатити позивачу 3% річних від простроченої суми, тобто 513,53 грн., а також суму інфляційних витрат в розмірі 1 536,67 грн.

За твердженням прокурора, несвоєчасне виконання або невиконання відповідачем умов договору призводить до зменшення фінансових надходжень в бюджети різних рівнів, що призвело до заподіяння шкоди інтересам Держави. ЛМКП “Львівтеплоенерго” є постачальником теплової енергії, послугами якого користується більшість мешканців м.Львова, а тому зниження якості послуг, які надаються ЛМКП “Львівтеплоенерго”, через відсутність фінансування внаслідок неналежного виконання договірних зобов”язань окремими споживачами, призводить до порушення прав та законних інтересів членів територіальної громади.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить 36 923,65 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладений обов”язок представляти інтереси Держави в суді у випадках, визначених Законом. Право на звернення прокурора до суду в інтересах Держави передбачено п.6 ч.2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”, ст.2 ГПК України, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року. Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах. Держава зацікавлена в належній поведінці суб”єктів цивільно-правових відносин, яку вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано пеню, яка, відповідно до розрахунку, складає 1 624,34 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Це положення доповнюється також і змістом ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.

Враховуючи відсутність збитків у позивача та значний розмір штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що наявні обставини є поважними для зменшення штрафних санкцій на 50%. Таким чином розмір пені, який підлягає стягненню, становить 812,17 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України “Про енергопостачання”, одним із основних обов'язків споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно п.5 ст. 25 Закону України “Про енергопостачання”, у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Відповідно до п.6 ст.25 цього Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позовну заяву представив, в якому не заперечує щодо розрахунку заборгованості позивачем, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума основного боргу становить –34 061,28 грн., 3% річних –513,53 грн., інфляційні нарахування –1 536,67 грн., пеня –1 624,34 грн., оскільки, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, нарахування індексу інфляції і 3% річних проводиться за весь час прострочення в межах позовних вимог при відсутності інших клопотань заінтересованої сторони.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах Держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (м.Львів) до Дочірнього підприємства “Львівміськбудіндустрія” закритого акціонерного товарситва “Проектно-будівельне об”єднання “Львівміськбуд” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 36 923,65 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст. ст. 24, 25 Закону України “Про теплопостачання”, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути із Дочірнього підприємства “Львівміськбудіндустрія” закритого акціонерного товарситва “Проектно-будівельне об”єднання “Львівміськбуд” (79035, м.Львів, вул.Зелена,238, код ЄДРПОУ 30387678, МФО 325279, р/р 26005006249001 в ЛРУ АТ “Індекс-Банк” у м.Львові) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (79040, вул. Д.Апостола,1, м. Львів-МСП; код ЄДРПОУ 05506460) – 36 923 (тридцять шість тисяч дев”ятсот двадцять три) грн. 65 коп.

3.          Стягнути із Дочірнього підприємства “Львівміськбудіндустрія” закритого акціонерного товарситва “Проектно-будівельне об”єднання “Львівміськбуд” (79035, м.Львів, вул.Зелена,238, код ЄДРПОУ 30387678, МФО 325279, р/р 26005006249001 в ЛРУ АТ “Індекс-Банк” у м.Львові) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) –369 (триста шістдесят дев”ять) грн. 23 коп. – державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя