Рішення № 9575585, 28.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.10                                                                                           Справа№ 25/58

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Державного підприємства Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля “УКРНДІВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ” (м.Луганськ)

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” (с.Сілець Сокальського району)

про :стягнення заборгованості в сумі 43 973,57 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Не з”явився

від відповідача:Кріль Н.Г.-представник, довіреність від 26.04.2010 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля “УКРНДІВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ” (м.Луганськ) до Відкритого акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” (с.Сілець Сокальського району) про стягнення заборгованості в сумі 43 973,57 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.03.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 08.04.2010 року. Ухвалою від 08.04.2010 року розгляд справи відкладено до 16.04.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 16.04.2010 року розгляд справи відкладено до 28.04.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.03.2010 року, про відкладення від 08.04.2010 року, від 16.04.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

15.04.2010 року за вх.№165-04 позивачем на адресу суду направлено телеграму, згідно якої просить суд розглянути позов у відсутності представника позивача.

27.04.2010 року за вх.№183-04 на адресу господарського суду Львівської області від позивача надійшла телеграма, в якій позивач підтримує позовні вимоги повністю.

16.04.2010 року за вх.№7495 позивач надіслав на адресу суду пояснення по справі на виконання вимог ухвал суду.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.03.2010 року , про відкладення від 08.04.2010 рок, від 16.04.2010 рокуу не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

08.04.2010 року за вх.№6847 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

15.04.2010 року за вх.№5400 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

27.04.2010 року за вх.№8257 відповідач подав клопотання, в якому зазначає про те, що на адресу позивача направлено проект мирової угоди з метою мирного врегулювання спору, та просить суд продовжити термін розгляду справи понад строк, встановлений ст.69 ГПК України та відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні 28.04.2010 року відповідач надав пояснення по суті спору, в якому вказав, що зауважень щодо розрахунку 3% річних, інфляційних нарахувань та пені –немає, та просить суд зменшити розмір пені на 90% та розстрочити виконання рішення на 6 місяців рівними частинами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 28.04.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

18.12.2008 року між Державним підприємством Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля “УКРНДІВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ” (надалі –позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Львівська вугільна компанія” (надалі –відповідач) укладено договір №29403-050 про виконання позивачем робіт з дослідження та визначення коефіцієнту шламоутворювання технологічної схеми збагачувальної фабрики.

Загальна вартість робіт складала 144 000,00 грн. в т.ч ПДВ.

Згідно п.1.2 договору, термін здачі роботи за договором визначався 31.07.2009 року.

Роботи по вищевказаному договору виконувалися позивачем трьома етапами та виконані останнім у повному обсязі, що підтверджується:

·          Актом здавання-прийняття науково-технічної продукції №1 від 10.03.2009 року на загальну суму 28 000,00 грн., в т.ч. ПДВ;

·          Актом здавання-прийняття науково-технічної продукції №2 від 17.03.2009 року на загальну суму 79 200,00 грн., в т.ч. ПДВ;

·          Актом здавання-прийняття науково-технічної продукції №3 від 14.05.2009 року на загальну суму 36 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно п.2.3 договору, перерахування авансового платежу у розмірі 28 000,00 грн. протягом 15 днів з моменту підписання договору.

Згідно п.2.4 договору, оплата виконаних робіт проводиться на підставі актів про здавання-приймання протягом 20 банківських днів із дня здачі роботи.

За твердженням позивача, відповідач частково погасив борг, неоплаченою залишилась сума в розмірі 36 288,00 грн.

Роботи третього етапу, згідно акту №3 від 14.05.2009 року та п.2.4 договору, повинні бути оплачені з 15.05.2009 року по 12.06.2009 року.

На думку позивача, відповідач прострочив виконання зобов”язання з 13.06.2009 року, у зв”язку з чим позивачем нараховано 3% річних в розмірі 808,28 грн. та інфляційні втрати в розмірі –3 084,47 грн.

Пунктом 4.3 договору передбачено сплату пені за прострочення оплати замовником виконаних робіт у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від невиплаченої вчасно суми за виконані роботи. Розмір пені, за підрахунком позивача, складає 3 792,82 грн.

12.10.2009 року за №41/818 відповідачу направлено претензію з вимогою оплатити суму боргу, яка отримана останнім 21.10.2009 року. Однак, за твердженням позивача, відповідач залишив вказану претензію без належного реагування.

Отже, станом на моент звернення з позовом, позивачу не сплачено борг на загальну суму 43 973,57 грн.

В судовому засіданні 28.04.2010 року відповідач надав пояснення по суті спору, в якому вказав, що зауважень щодо розрахунку 3% річних, інфляційних нарахувань та пені –немає, та просить суд зменшити розмір пені на 90% та розстрочити виконання рішення на 6 місяців рівними частинами.

Отже, відповідач позовні вимоги позивача визнав, на час розгляду справи не подав доказів погашення боргу, а також просить розтермінувати її погашення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Згідно ст.226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховано пеню, яка, відповідно до розрахунку, складає 3792,82 грн. Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Це положення доповнюється також і змістом ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що причиною існування боргу перед позивачем є важкий фінансовий стан ВАТ “Львівська вугільна компанія”, який підтверджується балансом Товариства на 31.12.2009 року, Звітом про фінансові результати за 2009 рік та Аудиторським висновком №322/10 від 09.04.2010 року про фінансову звітність ВАТ “Львівська вугільна компанія” (збиток –34 162 тис. грн.).

ВАТ “Львівська вугільна компанія є єдиним в західному регіоні підприємством по збагаченню рядового вугілля 8 шахт Львівської області, що входять до складу ДП “Львіввугілля”. Відповідач стверджує, що причиною важкого фінансового стану є дебіторська заборгованість ДП “Львівугілля” перед ВАТ “Львівська вугільна компанія”, яка повністю підтверджується судовим рішенням та іншими доказами.

Враховуючи відсутність збитків у позивача та значний розмір штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що наявні обставини є поважними для зменшення штрафних санкцій на 20%. Таким чином розмір пені, який підлягає стягненню, становить 3 034,25 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В судовому засіданні відповідач підтримав заявлене клопотання про розтермінування сплати боргу на 6 місяців, щомісячно рівними частинами. Тому, суд дійшов до висновку, що, з врахуванням важкого фінансового становища відповідача, клопотання останнього слід задоволити частково та розтермінувати виконання судового рішення на 3 місяці шляхом стягнення суми боргу в рівних частинах помісячно.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, визнав позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Державного підприємства Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля “УКРНДІВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ” (м.Луганськ) до Відкритого акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” (с.Сілець Сокальського району) в частині стягнення боргу в сумі 43 215,01 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №165 від 15.03.2010 року на суму 439,74 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №166 від 15.03.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” (80086, Львівська область, Сокальський район, с.Сілець, п/р 26008060188001 у ЧФ КБ “ПриватБанк”, МФО 325882, код ЄДРПОУ 35879807, ІНН 358798013291) на користь Державного підприємства Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля “УКРНДІВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ” (91016, м.Луганськ, вул.Совєтська,61, п/р 260063 в ЛОД ОАО “Райффайзен банк Аваль” м.Луганська, МФО 304007, код ЄДРПОУ 00185755, ІНН 001857512366) – 43 215 (сорок три тисячі двісті п”ятнадцять) грн. 01 коп. боргу, 432 (чотириста тридцять дві) грн. 15 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Розстрочити виконання судового рішення по справі №25/58, здійснивши стягнення суми 43 215,01 грн. в рівних частинах помісячно у строк - 3 (три) місяці.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя