Рішення № 9575572, 30.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.10                                                                                           Справа№ 25/54

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім” (м.Львів)

до відповідача:Приватного підприємства “Торговий дім “Липовий цвіт” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 21 812,21 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Шипка О.Р.-представник, довіреність від 22.03.2010 року

від відповідача :Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський лікеро-горілчаний Торговий дім” (м.Львів) до Приватного підприємства “Торговий дім “Липовий цвіт” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 21 812,21 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.03.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.03.2010 року. Ухвалою від 29.03.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08.04.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 08.04.2010 року розгляд справи відкладено до 16.04.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 16.04.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 23.04.2010 року розгляд справи відкладено до 30.04.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.03.2010 року, про відкладення розгляду від 29.03.2010 року, від 08.04.2010 року, від 23.04.2010 року, про оголошення перерви від 16.04.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 16.04.2010 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 14 130,63 грн. основного боргу, 631,27 грн. –пені, 92,37 грн. –3% річних, 483,31 грн. –індексу інфляції.

В судовому засіданні 23.04.2010 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 6 965,60 грн. –основного боргу, 631,27 грн. –пені, 92,37 грн. –3% річних, 483,31 грн. –індексу інфляції.

30.04.2010 року за вх.№8473 позивач подав клопотання по справі, згідно якого просить суд стягнути з відповідача відповідача 6 965,60 грн. –основного боргу, 631,27 грн. –пені, 92,37 грн. – 3% річних, 483,31 грн. –індексу інфляції.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.03.2010 року, про відкладення розгляду від 29.03.2010 року, від 08.04.2010 року, від 23.04.2010 року, про оголошення перерви від 16.04.2010 року не виконав повністю, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №4574992 від 24.03.2010 року, а також відміткою повноважного представника на ухвалі суду від 23.04.2010 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою

08.04.2010 року за вх.№6915 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

23.04.2010 року за вх.№7998 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

29.04.2010 року за вх.№8458 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Позивач проти заявленого клопотання заперечив.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 30.04.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

26.12.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім” (надалі –позивач) та Приватним підприємством “Торговий дім “Липовий цвіт” (надалі – відповідач) укладено договір купівлі-продажу №05/1279/07.

На виконання вказаного договору та за товарно-транспортними накладними, зазначеними в акті звірки, відповідачу поставлено товар на загальну суму 20 605,26 грн.

Згідно п.3.1 договору, відповідач зобов”язаний здійснити оплату за отриманий товар протягом 14 календарних днів з дати поставки.

На думку позивача, в порушення п.3.1 договору, кошти за отриманий товар в повному обсязі не сплачені, тому, станом на момент звернення з позовом, відповідач заборговував позивачу 20 605,26 грн.

Відповідно до п.4.3 договору, за порушення терміну розрахунку продавець має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми протермінованого платежу за кожен день протермінування.

За підрахунком позивача, розмір пені становить 631,27 грн.

Крім того, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 483,31 грн та 3% річних в розмірі 92,37 грн., що підлягають сплаті відповідачем.

30.04.2010 року за вх.№8473 позивач подав клопотання по справі, згідно якого просить суд стягнути з відповідача відповідача 6 965,60 грн. –основного боргу, 631,27 грн. –пені, 92,37 грн. – 3% річних, 483,31 грн. –індексу інфляції.

Позивач надіслав на адресу відповідача два примірники акту звірки, згідно супровідного листа від 26.04.2010 року №51, однак, станом на 30.04.2010 року відповідач не представив, всупереч вимогам суду, підписаний та належно оформлений акт звірки взаєморозрахунків.

Станом на момент розгляду справи відповідач подав докази часткового погашення заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач подав докази часткового погашення боргу, проти позовних вимог не заперечив явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не заперечених і не спростованих відповідачем, сума боргу становить –8 172,55 грн.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський лікеро-горілчаний Торговий дім” (м.Львів) до Приватного підприємства “Торговий дім “Липовий цвіт” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 8 172,55 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №668 від 17.03.2010 року на суму 218,12 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №669 від 17.03.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Уточнені позовні вимоги - задоволити.

2.          Стягнути із Приватного підприємства “Торговий дім “Липовий цвіт” (м.Львів, вул.Галицька,14, код ЄДРПОУ 31589067, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський лікеро-горілчаний Торговий дім” (79024, м.Львів, вул.Кордуби,2а; п/р 26006028030601 в ЛФ АБ “Брокбізнесбанк”, МФО 325774, код ЄДРПОУ 32483182) –заборвгованість в розмірі 8 172 (вісім тисяч сто сімдесят дві) грн. 55 коп., 218 (двісті вісімнадцять) грн. 12 коп. - сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя