Рішення № 9575451, 29.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.10                                                                                           Справа№ 3/50

Суддя Н. Березяк при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи

за позовом: Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі ЛМКП «Львівтеплоенерго», м.Львів

до відповідача : Житлово-будівельний кооператив №184, м.Львів

Про стягнення 96584,00 грн.

За участю представників:

Від прокуратури : не з’явився

Від позивача: Кіндрат Б.Я. - представник

Від відповідача: Пазяк Й.Я., Єрмакова Л.Ф. - представники

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки , передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Суть спору: Позов заявлено Прокурором Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до Житлово-будівельного кооперативу №184 про стягнення 96584,00 грн. боргу.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити в позові з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості сторонам провести звірку розрахунків.

Згідно поданого сторонами ату звірки розрахунків станом на 16.04.2010 року сума основного боргу відповідача ( за даними позивача) складає 54938,41 грн., три відсотки річних –1309,13 грн. та 4337,38 грн. інфляційних. За даними відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію перед позивачем відсутня. Різниця в даних випливає із застосування двоставкового тарифу, згідно рішення виконкому Львівської міської ради №1189 від 20.10.2006 року та рішення №345 від 22.05.2009 року.

В судовому засіданні 29.04.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між Позивачем (Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго”) та Відповідачем (Житлово-будівельним кооперативом №184) 12.04.2007 року було укладено договір №2508/А про постачання теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до п.1 договору енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов’язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов”язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону, гаряче водопостачання –протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Відповідно до п.п. 3.2.1, 3.2.2 договору споживач зобов’язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах які визначені в додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни які передбачені даним договором.

На виконання умов договору позивач здійснював поставку теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 6.3 договору споживач до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді.

Відповідач взяті на себе зобов’язання по сплаті теплової енергії виконав частково, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з 01.05.2009 року по 31.01.2010 року в розмірі 90938,41 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в зв’язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості отриманої теплової енергії, позивачем нараховано три відсотки річних в сумі 1309,13 грн. та 4337,38 грн. . –інфляційних , які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих відповідачем заперечень, він не погоджується із сплатою тарифів за приєднане теплове навантаження, посилаючись на те, що умовами договору № 2508/А від 05.11.2002 року не передбачено плати за приєднане теплове навантаження, а додаткових угод згідно цього між сторонами не укладалось і зазначений тариф сторонами не погоджувався.

Доводи відповідача необґрунтовані і не заслуговують на увагу суду.

Згідно п.1 договору, покупець (відповідач) зобов’язувався отримувати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами ( цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Рішенням виконкому Львівської міської ради №1189 від 20.10.2006 року було затверджено двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з центрального опалення і з підігріву води. Зазначене рішення є чинним. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при нарахуванні плати за постачання теплової енергії в гарячій воді застосовувались тарифи, затверджені відповідними рішеннями виконкому Львівської міської ради.

Згідно встановлених рішенням виконкому Львівської міської ради тарифів, заборгованість відповідача перед позивачем за теплову енергію за період з 01.05.2009 року по 31.01.2010 року станом на 16.04.2010 року, з врахуванням здійснених під чвас розгляду справи оплат, складає 54938,41 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивачем правомірно нараховано 3% річних які відповідно до розрахунку складають 1309,13 грн. Також позивачем правомірно нараховано інфляційні нарахування, які відповідно до розрахунку складають 4337,38 грн.

          Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині 54938,41 грн. основного боргу, 1309,13 рн. – три відсотки річних та 4337,38 грн. інфляційних.

Судові витрати (витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача, так як спір виник з його вини.

На підставі наведеного, керуючись 526,610-612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 4-3, 33, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

           ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №184 (79066, м. Львів, вул.Коломийська,23, ідентифікаційний код 20856476) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”(79000, м.Львів, вул. Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) –54938,41 грн. –основного боргу; 4337,38 грн. - інфляційних нарахувань; 1309,13 грн. –трьох відсотків річних.

3.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №184 (79066, м. Львів, вул.Коломийська,23, ідентифікаційний код 20856476) в доход державного бюджету (п/р 31119095700006 в ГУДКУ у Львівські області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код 22090200, символ звітності банку 092) 605,85 грн. –державного мита.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №184 (79066, м. Львів, вул.Коломийська,23, ідентифікаційний код 20856476) в доход державного бюджету України (п/р 31212259700006 в ГУДК у Львівській області, МФО825014, отримувач: УДК у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22050000) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В решта частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.04.2010 року.

Суддя