Рішення № 9575416, 23.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.10 Справа№ 32/89

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Українська енергетична група”, м.Київ.

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Оброшино, Пустомитівський район Львівська область.

за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Закритого акціонерного товариства КБ „Приватбанк”, м.Дніпропетровськ.

про: стягнення 117975,72 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Воронцов В.В. адвокат (довіреність б/н від 21.04.2008р.);

від відповідача: не з»явився.

від третьої особи: Жарський І.Р. провідний юрисконсульт юридичного департаменту Філії «Західне головне регіональне управління»ЗАТ КБ «Приватбанк»(доручення № 3893 від 14.06.2008р.).

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили.

Суть спору: Закрите акціонерне товариство „Українська енергетична група”, м.Київ звернулось до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Оброшино, Пустомитівський район Львівська область про стягнення 117 975,72 грн. з яких 106500,00 грн. основний борг, 6620,03 грн. проценти за користування коштами, 4855,69 грн. інфляційних нарахувань. Згідно доповнення № 1 від 11.06.2009р. до позовної заяви, позивач просить додатково до сум визначених у позовній заяві стягнути 9647,73 грн. з яких 4579,50 грн. інфляційні нарахування, 1636,89 грн. три проценти річних, 3431,34 грн. проценти за користування коштами.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду. В судовому засіданні 23.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено та підписано 28.04.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.03.2010р. подав доповнення № 2 (вх.№5703 від 23.03.2010р.) до позовної заяви в якому просить додатково до сум визначених у позовній заяві та доповненні № 1 до неї стягнути з відповідача на користь позивача 8733,00 грн. інфляційних нарахувань, 2494,72 грн. три проценти річних, 8655,88 грн. проценти за користування коштами, всього 19883,60 грн. Загалом за позовом стягнути 147507,05 грн. з яких 106500,00 грн. основного боргу, 18707,25 грн. проценти за користування позикою, 18168,19 грн. інфляційних нарахувань, 4131,61 грн. три проценти річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про їх доповнення, просив позов задоволити.

Відповідач та його представник в судове засідання не зявилися, вимоги ухвал суду не виконали, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про поновлення провадження у справі, дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями № 5134686 від 10.03.2010р. вручено 12.03.2010р. та № 5134694 від 10.03.2010р. вручено 13.03.2010р.

У судовому засіданні 02.06.2009р. відповідачем було подано відзив (вх. № 11089 від 02.06.2009р.) в якому він заперечив проти позовних вимог стверджуючи, що жодних договорів позики із позивачем він не укладав та не підписував, про існування такого договору йому стало відомо в березні 2009р. після одержання копії позовної заяви. Відповідач у відзиві стверджує, що підпис у згаданому договорі позики не його, в зв»язку з чим ним було подано клопотання про проведення почеркознавчої експертизи в якому відповідач гарантував її оплату.

Суд ухвалою від 30.09.2009р. зупинив провадження у справі та призначив комплексну судову почеркознавчу та судову технічну експертизи, проведення якої доручив експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

13.01.2009р. на адресу господарського суду надійшов висновок № 3519 судово-технічної експертизи матеріалів документів складений 29.12.2009р. судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про те, що в оригіналі договору позики від 06.08.2008р. підпис від імені ФОП ОСОБА_2 виконаний за допомогою кулькової ручки.

Слід зазначити, що господарський суд, на виконання вимог Львівського науково-дослідного інституту, неодноразово надсилав нагадування на адресу відповідача та його представника про обов»язкову сплату вартості судових експертиз, в яких також попереджалось про те, що за відсутності оплати досліджувані експертами матеріали будуть повернуті до суду та справа вирішуватиметься по наявних у ній доказах.

03.02.2010р. директором Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз О.Курильовою надіслано лист вих. №3499/3501/3502/336 від 01.02.2010р., про те, що 15.12.2010р. СПД ФО ОСОБА_2 були направлені рахунки №1594 та №1596 на загальну суму 4780,00 грн. для проведення оплати за проведення експертизи, проте оплата за рахунками не здійснена. Відтак, Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз, зважаючи на невиконання відповідачем ухвали суду в частині оплати експертиз, повернув ухвалу суду від 30.09.2009р. про призначення судово-технічної та судово-почеркознавчої експертизи з додатками наданими відповідачем, без виконання.

Отже з вищенаведеного слідує, те що відповідач зловживаючи процесуальними правами своїми діями свідомо невиправдано затягує судовий процес, порушує права інших учасників процесу, що суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Сторони згідно з ч.3 ст.22 ГПК України зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Станом на 23.03.2010р. заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.

Представник третьої особи в судове засідання з»явився, вимог ухвал суду повністю не виконав.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, суд встановив:

06.08.2008р. між ЗАТ «Українська енергетична група»(позикодавець) в особі генерального директора Іщенко В.Ю. та суб»єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір позики згідно п.1 якого позикодавець передає позичальнику грошову суму 127000,00 (сто двадцять сім тисяч) грн., а позичальник зобов»язується повернути позикодавцю ту ж суму після закінчення строку позики.

Згідно п.2 договору позики надання позики здійснюється шляхом перерахування суми, вказаної в тексті даного договору, позикодавцем на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до п.3, п.4 договору позики позикодавець перераховує усю грошову суму згідно даного договору на протязі одного місяця після його підписання. Позичальник зобов»язується повернути надану грошову суму в строк до 06.12.2008р.

Згідно п.9 договору позики, він складений в 2-ох екземплярах, по одному для кожної із сторін і вважається укладеним з моменту перерахування грошей на поточний рахунок позичальника.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 127000,00 грн. згідно платіжного доручення № 204 від 07.08.2008р. Частина позики в сумі 20500,00 грн. була повернута відповідачем окремими платежами: 08.09.2008р. в сумі 7000,00 грн., 26.09.2008р. в сумі 7000,00 грн., 13.10.2008р. в сумі 1500,00 грн., 21.10.2008р. в сумі 5000,00 грн.

Залишок позики в сумі 106500,00 грн. відповідач не повернув, від повного повернення суми позики ухиляється, пояснень щодо своїх намірів з її повернення позивачу не висловлює.

Позивач нарахував відповідачу проценти за користування позикою, що згідно поданого ним уточненого розрахунку становлять 18707,25 грн., збитки від інфляції в сумі 18168,19 грн. та три проценти річних в сумі 4131,61 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача становить 147507,05 грн. з яких 106500,00 грн. основного боргу, 18707,25 грн. проценти за користування позикою, 18168,19 грн. інфляційних нарахувань, 4131,61 грн. три проценти річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 15500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт надання відповідачу позики в сумі 127000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 204 від 07.08.2008р., а також випискою банку від 07.08.2008р. (оригінал платіжного доручення та виписки банку знаходяться в матеріалах справи).

Перерахування коштів позивач здійснив через ВАТ «Український професійний банк», який у відповіді № 27-09/2895 від 18.06.2009р. на запит суду від 11.06.2009р. підтвердив факт перерахування коштів в сумі 127000,00 грн. по платіжному дорученню № 204 від 07.08.2008р. з поточного раунку 260071668 ЗАТ «Українська енергетична група», код ЄДРПОУ 31306909 на користь ФОП ОСОБА_2, поточний рахунок НОМЕР_2, індентифікаійний номер НОМЕР_1 в ЗГРУ «Приватбанк»м.Львів з призначенням платежу: «оплата згідно договору займа б/н від 06.08.2008р. без ПДВ», кошти згідно з вказаним платіжним дорученням до ВАТ «Український професійний банк»не повертались, що свідчить про їх зарахування на рахунок отримувача СПДФО ОСОБА_2

Згідно довідки ЗГРУ «ПриватБанк»№ 629 від 15.09.2009р. поточний рахунок № НОМЕР_2 відкритий у Пустомитівському відділенні ЗГРУ «ПриватБанк», МФО 325321, ЄДРПОУ НОМЕР_1 дійсно належить СПДФО ОСОБА_2

Факт повернення відповідачем коштів в сумі 20500,00 грн. підтверджується виписками банку від 08.09.2008р., від 26.09.2008р., від 13.10.2008р. та від 21.10.2008р. (знаходяться в матеріалах справи). Як вбачається із вищевказаних виписок кошти в сумі 20500,00 грн. перераховувались з рахунку № НОМЕР_2, що належить СПДФО ОСОБА_2

Безпідставним є посилання відповідача на той факт, що між ним та позивачем не укладався договір позики, оскільки кошти в сумі 127000,00 грн. надійшли на рахунок, що належить відповідачу та з якого також перераховувались кошти в сумі 20500,00 грн. як повернення позики.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України). Крім того в п.9 договору позики сторони узгодили, що договір вважається укладеним з моменту перерахування грошей на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Обов»язок повернення позики встановлений також пунктом 4 договору позики, згідно якого відповідач зобов»язувався повернути надану грошову суму в строк до 06.12.2008р.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач решту позики в сумі 106500,00 грн. позивачу не повернув.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відтак, позивач правомірно нарахував відповідачу проценти за користування позикою в сумі 18707,25 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивач правомірно нарахував 18168,19 грн. інфляційних втрат, 4131,61 грн. три проценти річних, які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 15500,00 грн. слід зазначити наступне:

02.03.2009р. між ЗАТ»Українська енергетична група»(довіритель) та приватним адвокатом ОСОБА_3 (адвокат), який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1884/10 від 29.03.2001р. № 77 було укладено договір-доручення про надання юридичних послуг.

Сума і порядок оплати послуг адвоката встановлена в додатку № 1 до договору-доручення про надання юридичних послуг від 02.03.2009р., згідно якого довіритель доручає, а адвокат здійснює ведення господарської справи за позовом довірителя до СПДФО ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, в господарських судах України. Згідно п.2 додатку № 1 до договору-доручення вартість послуг адвоката за вказаною справою складається з: плати за вивчення матеріалів і складання позовної заяви, підготовки позовних матеріалів і подання їх в господарський суд для розгляду 1500,00 грн.; плати за підготовку матеріалів до судових засідань у господарському суді, представлення інтересів довірителя у судових засіданнях 1 000,00 грн.; суми витрат адвоката на переїзд з Києва до Львова у дні судових засідань по справі (оплата проїзду, проживання, харчування тощо) і плати за надання послуг на виїзді 500,00 грн. за кожний день перебування адвоката у господарському суді Львівської області; гонорару адвоката після закінчення розгляду справи в господарському суді Львівської області і прийняття рішення, в сумі 10000,00 грн.

Між сторонами було підписано акт виконаних робіт на суму 5500,00 грн.

Згідно ст.44 ГПК України до складу судових витрат відносяться послуги адвоката. За умовами ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. ст. 44, 48 ГПК України, ст. ст. 2, 12 Закону України «Про адвокатуру»судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами.

Як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив адвокату, 2500,00 грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордера № СФ-006/1 від 10.04.2009р., 2 000,00 грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордера № СФ-006/2 від 05.06.2009р. та 1000,00 грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордера № СФ-006/3 від 30.06.2009р., всього 5500,00 грн.

Не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 10000,00 грн. гонорару, який буде в майбутньому сплачений після закінчення розгляду справи в суді і прийняття рішення.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката підлягають до задоволення частково в сумі 5500, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав свої зобов»язання

перед позивачем по договору позики, відтак позовні вимоги, з врахуванням вищенаведених правових норм, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати, згідно вимог ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.525,526,530, 598, 611,625, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 43, 32-34, 43, 44, 49, 82-84, 115,116 ГПК України господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов з врахуванням заяв про доповнення позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (п/р НОМЕР_2 в Пустомитівському відділенні ЗГРУ Приватбанк, МФО 325321, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група», юр. адреса: м.Київ, вул.Кіквідзе, 13, факт. адреса: 02660, м.Київ, вул.М.Раскової, 19 ( п/р 260071668 у ВАТ «Український професійний банк», МФО 300205, код ЄДРПОУ 31306909) 106500,00 грн. основного боргу, 18707,25 грн. процентів за користування позикою, 18168,19 грн. інфляційних нарахувань, 4131,61 грн. три проценти річних, 5500,00 грн. витрат на послуги адвоката, 1475,07 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні 10000,00 грн. адвокатських послуг відмовити.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя