Рішення № 9575183, 30.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.10 Справа№ 26/33

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Львівська автобаза № 1», м. Львів

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про: стягнення 9306,43 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 адвокат (довіреність б/н від 05.02.2009 р.)

від відповідача не зявився

Представнику позивача розяснено його права та обовязки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Львівська автобаза № 1», м. Львів звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Львів про стягнення 9306,43 грн., з яких: 7889,80 грн. основний борг, 345,63 грн. пеня, 71,00 грн. інфляційні втрати та 1000,00 грн. витрати на оплату послуг адвоката.

Ухвалою суду від 15.02.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.03.2010 р. Ухвалою суду від 09.03.2010 р. розгляд справи відкладався до 30.03.2010 р.

Представник позивача в судове засідання зявився, подав уточнення № 114 від 16.03.2010 р. позовних вимог, відповідно до якого у звязку з частковим погашення відповідачем заборгованості, просить стягнути з останнього 5412,01 грн., з яких: 3944,80 грн. основний борг, 345,63 грн. пеня, 71,00 грн. інфляційні втрати, 50,58 грн. 3% річних та 1000,00 грн. збитки.

Відповідач явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду від 15.02.2010 р. та 09.03.2010 р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

08.05.2009 р. між сторонами укладено договір № 63 на продаж нафтопродуктів (далі по тексту договір).

Згідно умов договору позивач зобовязався протягом 2009-2010 р.р. проводити заправку автотранспортних засобів відповідача нафтопродуктами, а саме дизпаливом, а відповідач зобовязався приймати нафтопродукти та оплатити загальну вартість на умовах і протягом термінів вказаних у цьому договорі.

Відповідно до п. 4.1. договору відпуск нафтопродуктів Покупцю (відповідачу) проводиться після проведення ним авансового платежу за товар на розрахунковий рахунок Продавця (позивача) за кожну окрему партію. Згідно п. 4.2. договору, у випадку одержання Покупцем (відповідачем) товару на повну суму внесеного ним авансового платежу, відпуск товару Продавцем (позивачем) припиняється до проведення наступної авансової оплати товару. У п. 4.3. договору сторони домовилися, що в окремих випадках, на підставі домовленості Продавець (позивач) може відпустити товар в кредит Покупцю (відповідачу) на суму, яка не перевищує 5000,00 грн. При цьому, вартість відпущених нафтопродуктів у кредит включається до вартості нафтопродуктів, які будуть відпускатися Покупцю (відповідачу) в наступному звітному періоді.

На виконання умов договору позивачем через АЗС відпущено відповідачу 4532 літра дизпалива на загальну суму 23339,80 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

10.11.2009 р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про проведення розрахунків в строк до 20.11.2009 р. Також, 25.01.2010 р. позивач на адресу відповідача скерував досудове попередження.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду, свої зобовязання щодо оплати отриманого товару виконав частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на загальну суму 7889,80 грн.

Однак, клопотанням № 01/09 від 09.03.2010 р. позивач повідомив суд про часткове погашення відповідачем 11.02.2010 р. та 25.02.2010 р. заборгованості у розмірі 3945,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку, копії яких долучено до матеріалів справи. У цій частині позовних вимог слід припинити провадження у справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, заборгованість відповідача перед позивачем склала суму у розмірі 3944,80 грн.

Слід зазначити, що часткове погашення відповідачем заборгованості у сумі 3945,00 грн. відбулося 11.02.2010 р. та 25.02.2010 р., а позовна заява зареєстрована у суді 08.02.2010 р., тобто після звернення позивача з позовом до відповідача.

Відповідно до п. 6.2. договору, за несвоєчасну або неповну оплату вартості товару Покупець (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплати (недоплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання Покупцем (відповідачем) свого зобовязання щодо оплати. Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 345,63 грн. Слід зазначити, що пеня нараховувалася з врахування претензії від 10.11.2009 р., тобто за період починаючи з 21.11.2009 р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу, які підлягають стягненню, інфляційні втрати у розмірі 71,00 грн. та 3% річних у розмірі 50,58 грн.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Позивач для захисту своїх законних прав та інтересів уклав 05.02.2010 р. з Приватним підприємством «Юридична фірма «Паритет Плюс»договір № 05 про надання юридичних послуг. На виконання вказаного договору Приватним підприємством «Юридична фірма «Паритет Плюс»в особі адвоката ОСОБА_2 надано правову допомогу при розгляді даної справи. Факт надання юридичної допомоги підтверджується договором № 05 про надання юридичних послуг та платіжним дорученням № 2561 від 05.02.2010 р. на суму 1000,00 грн. Вказані витрати позивачем правомірно віднесено до витрат, які згідно ст. 224 ГПК України, зроблені ним для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Оскільки, часткове погашення заборгованості відповідачем відбулося після звернення позивача з позовною заявою до суду, то судові витрати згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 530, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 224 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, п. 11 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Судові витрати покласти на відповідача повністю.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 в ЛФ «Укрексімбанк», МФО 325718, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівська автобаза № 1», м. Львів, вул. Пасічна, 127 (р/р 26005052376300 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 01268489) 3944 грн. 80 коп. основного боргу, 345 грн. 63 коп. пені, 71 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 50 грн. 58 коп. 3% річних, 1000 грн. 00 коп. збитків, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.В частині позовних вимог щодо стягнення 3945,00 грн. основного боргу припинити провадження у справі.

Суддя