Рішення № 95750353, 24.03.2021, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1074/20

2/171/103/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2021 року м. Апостолове Дніпропетровської області Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чумак Т.А.

за участю секретаря судового засідання Жандарук В.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

23.06.2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору № 100954090401 від 04.01.2018 року відповідач по справі отримала кредит у розмірі 23180 грн. В порушення умов договору відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 28.05.2020 року заборгованість відповідача за кредитним договором перед банком складає 38006,89 грн., з яких: заборгованість за кредитом 14160,42 грн.; заборгованість за процентами 0,97 грн., заборгованість за комісією - 12255,5 грн.; штрафні санкції - 11590 грн., яку позивач, а також судові витрати в розмірі 2102 грн. просить стягнути з відповідача.

29.10.2020 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки: 1) нарахування заборгованості за позовною заявою відрізняється від нарахувань за виконавчим написом стосовно стягнення заборгованості з відповідача; 2) сплинув строк позовної давності в частині вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу); 3) позивач неправомірно зарахував до неустойки 11590 грн., які були сплачені позивачем за вчинення виконавчого напису; 4) позивач систематично порушував умови договору та графік платежів, чим збільшував фінансове навантаження на відповідача, незаконно чинив психологічний тиск, порушував права відповідача; 5) сума боргу значно завищена; 6) нарахування комісії є незаконним, оскільки в договорі не зазначено, які саме послуги надавалися банком за щомісячну комісію в розмірі 693,08 грн.; 7) відповідач не підписувала банківські умови надання споживчого кредиту.

За клопотанням позивача справу розглянуто без участі представника (а.с.3).

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнала з підстав, зазначених у відзиві на позов. Також пояснила, що дійсно 04.01.2018 року вона уклала з позивачем кредитний договір, на підставі якого на її рахунок були перераховані кошти в розмірі 23180 грн. Договір нею був прочитаний та підписаний, з умовами договору була ознайомлена. До 27.03.2019 року вона сплачувала кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором згідно графіку. Потім вона припинила сплату коштів, оскільки позивач не виконував умови договору, відносився до неї недобросовісно, не відповідав на запити, в зв`язку з чим вважає, що підстави для сплати заборгованості відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши відповідача, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами по справі було укладено кредитний договір шляхом подання позивачем заяви № 100954090401 від 04.01.2018 року на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Згідно умов договору відповідач по справі отримала кредит у розмірі 23180 грн. на загальні споживчі цілі строком на 36 місяців - з 04.01.2018 року по 04.01.2021 року, зі сплатою 0,01 % річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,99%, що складає 693,08 грн. щомісяця.

Однак зазначені умови договору відповідач належним чином не виконала та згідно виписки з рахунку відповідача за кредитним договором № 100954090401, наданої позивачем, станом на 28.05.2020 року відповідач має заборгованість перед банком за кредитом в розмірі 38006,89 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 9008,92 грн., прострочена заборгованість за комісією - 11719,10 грн., прострочена заборгованість за процентами - 0,94 грн., строкова заборгованість за кредитом - 5151,5 грн., строкова заборгованість за комісією - 536,4 грн., строкова заборгованість за процентами - 0,03 грн., неустойка за порушення зобов`язань по кредиту - 11590 грн. та суми плати, що здійснена позивачем за вчинення виконавчого напису.

У заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 04.01.2018 року містяться анкетні дані відповідача, умови кредитування, графік платежів та розмір щомісячних платежів, дата та підпис відповідача, однак дані про порядок нарахування неустойки, а також обов`язок відповідача щодо понесення витрат за вчинення виконавчого напису у даній заяві відсутні.

Частинами 1,2 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 629 ЦК України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору.

Цивільний кодекс, крім обов`язку належного виконання зобов`язання, встановлює також принцип своєчасності його виконання: відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного Кодексу України та абз.2 ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач як кредитодавець має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо відповідач як позичальник прострочив сплату чергових платежів понад 1 місяць.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Договір між сторонами був укладений відповідно до вимог статті 634 ЦК України.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також інших витрат відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини другої статті 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Судом встановлено факт невиконання належним чином відповідачем зобов`язань по поверненню кредитних коштів позивачу, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та процентами підлягають задоволенню.

Крім того, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту та відсотків, стягнути й інші складові його повної вартості, зокрема заборгованість за штрафними санкціями за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 11590 грн., посилаючись на ст.5 кредитного договору, однак на підтвердження вказаної обставини позивачем не надано належних та допустимих доказів, а заява відповідача на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 04.01.2018 року не містить такої умови.

Надана позивачем Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містить підпису відповідача, що позбавляє суд можливості вирішити питання як про ознайомлення відповідача з нею, про що свідчитиме його підпис як позичальника, так і питання обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення штрафів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зазначила, що оскільки у заяві позичальника, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ «ПУМБ» дотрималось вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

А отже, враховуючи викладене, вимоги в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 11590 грн. задоволенню не підлягають.

Як вбачається з кредитного договору, укладеного з відповідачем 04.01.2018 року, встановлено сплату комісійної винагороди банку за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99%, що складає 693,08 грн. щомісяця.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

В свою чергу відповідно до п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України, зокрема, ст.1056 ЦК України, послуга, яку надає банк споживачу, - надання грошових коштів.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 викладена правова позиція про те, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Суд погоджується з доводами відповідача стосовно незаконності встановлення у кредитному договорі щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості, а саме - послуги, яка супроводжує кредит, оскільки банк не повинен встановлювати платежі обов`язкові для споживача за свої дії на власну користь. Суд, вважає, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, проте, в кредитному договорі щодо сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. На переконання суду умови кредитного договору, якими встановлено обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків.

На підставі викладеного судом не вбачається підстав і для задоволення позову в частині стягнення комісії в розмірі 12255,5 грн.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 14161,39 грн., яка складається з наступного: заборгованість по тілу кредиту - 14160,42 грн., заборгованість по процентам - 0,97 грн.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 783,21 грн.

Заява відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки та штрафу задоволенню не підлягає, оскільки у задоволенні позовних вимог в даній частині відмовлено.

Доводи відповідача щодо завищення суми боргу суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами неправильність розрахунку позивача щодо заборгованості за кредитом. Крім того, в судовому засіданні дослідженні оригінали платіжних документів, наданих відповідачем, щодо погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, та встановлено, що всі здійснені відповідачем платежі враховані позивачем.

Також суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача про відмінність нарахувань заборгованості за кредитним договором, що зазначена у позовній заяві та була зазначена у виконавчому написі, оскільки позивачем здійснено нарахування заборгованості за різні періоди часу - на час звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису та на час звернення до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст.10-13,81,259,263,265,268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 100954090401 від 04 січня 2018 року на загальну суму 14161,39 грн., яка складається з наступного: 14160,42 грн. - заборгованість по кредиту, 0,97 грн. - заборгованість по процентам.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір в розмірі 783,21 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Дніпровський апеляційний суд через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.А.Чумак