Рішення № 9575005, 11.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.10                                                                                 Справа № 9/77

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ

до Закритого акціонерного товариства "Сватівська олія", м. СватовеЛуганської області

про стягнення 24 090 грн. 70 коп.

в присутності представників:

від позивача –Шепіль Ю.М., дов. № 2 від 01.10.09,

від відповідача – Зубенко В.М., дов. № 1 від 11.01.10

в с т а н о в и в:

позивач, ТОВ "Луганськвода", звернувся з позовом до відповідача, ЗАТ "Сватівська олія", у якому просить стягнути заборгованість з додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням встановлених договором норм ГДК у розмірі 24090,70 грн. за договором на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 19.12.08 № 32/2.

Відповідач, ЗАТ "Сватівська олія", відзивом на позовну заяву за № 408 вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач порушив вимоги, визначені Національними Стандартами України ДСТУ ІSО 5667-10:2005 Настанови щодо відбирання проб стічних вод (далі –ДСТУ ІSО) щодо порядку відбирання проб.

Дії позивача щодо методики відбору проб, виконання встановлених вимог з транспортування цих проб до лабораторії, їх консервації, документальному оформленню результатів відбору проб та результатів проведення аналізу не відповідають вимога, визначеним Національними Стандартами України ДСТУ ІSО 5667-3-2001 Настанови щодо зберігання та поводження з пробами, КНД 211.1.0.009-94 Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод, затв. наказом Мінохорони природного середовища та ядерної безпеки України від 28.12.94 № 125 (далі –КНД), а також Правилам приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Сватове.

У зв'язку з невідповідністю доказів, наданих позивачем, вимогам ст.ст. 34 ГПК України, факт перевищення відповідачем ГДК стоків не доведений.

Позивач неправомірно застосував до плати за скид понаднормативних забруднень стічних вод відповідача ПДВ у розмірі 20%, оскільки це не передбачено п. 3.2 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затв. наказом Держбуду України від 19.02.02 № 37 (далі –Інструкція 37), та порушує вимоги ст. 3.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В обгрунтування позову позивач, ТОВ "Луганськвода, посилається на укладений між ним та відповідачем договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 19.12.08 № 32/2, за п. 2.3 якого відповідачу встановлено перелік норм ГДК забруднень стічних вод, за перевищення яких відповідно до умов п.п. 2.4, 6.5 договору відповідач повинен сплачувати підвищену оплату.

Позивачем з метою контролю за якістю стічних вод 19 січня 2010 року було проведено у присутності представника відповідача відбір разових проб, про що складений відповідний акт за підписами двох сторін. За результатами проведеного лабораторного аналізу 19.01.10 було виявлено перевищення встановлених договором ГДК забруднень, а саме:

·          за нітратами з перевищенням коефіцієнту кратності –0,04,

·          за сульфатами з перевищенням коефіцієнту кратності –0,52.

Позивач повідомив відповідача претензією № 1, надісланою рекомендованим листом від 01.02.10 та вдруге претензією № 2 від 19.02.10, що надіслана 23.02.10 про факт перевищення ГДК та нарахування додаткової плати у розмірі 24090,70 грн. і звернувся з вимогою про оплату нарахованої суми у встановлений термін, однак нарахована позивачем сума не сплачена.

Оцінивши матеріали справи, доводи та заперечення представників сторін, суд вважає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірні правовідносини полягають у тому, чи допустив відповідач перевищення норм ГДК у воді, що ним скидається, та чи має право позивач стягнути з відповідача заборгованість з додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням встановлених договором норм ГДК.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 19.12.08 № 32/2, за п. 2.3 якого відповідачу встановлено перелік норм ГДК забруднень стічних вод, за перевищення яких відповідно до умов п.п. 2.4, 6.5 договору відповідач повинен сплачувати підвищену оплату.

Позивачем з метою контролю за якістю стічних вод 19 січня 2010 року було проведено у присутності представника відповідача відбір разових проб, про що складений відповідний акт за підписами двох сторін. За результатами проведеного лабораторного аналізу 19.01.10 було виявлено перевищення встановлених договором ГДК забруднень, а саме:

·          за нітратами з перевищенням коефіцієнту кратності –0,04,

·          за сульфатами з перевищенням коефіцієнту кратності –0,52.

сумарний коефіцієнт кратності –0,54 рази.

Згідно з п. 1.7 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затв. наказом Держбудом України № 37 від 19.02.02 (далі –Правила 37), водоканали встановлюють кожному конкретному підприємству режими і нормативи скиду забруднюючих речовин, які не підлягають погодженню з місцевими органами Мінекоресурсів та МОЗ України.

Частиною 2 п. 2.2 вказаних Правил 37 зобов'язано водоканали встановлювати кожному підприємству кількісні та якісні показники приймання стічних вод до міської каналізації, а також вимоги щодо додержання певного режиму скиду стічних вод при укладенні відповідних договорів.

Пунктом 2.3 спірного договору були встановлені режим і нормативи забруднюючих речовин у систему позивача, а п. 6.5 договору передбачено, що скидання відповідачем стоків з перевищенням ГДК оплачується у відповідності з положеннями місцевих Правил приймання та Інструкції.

Пунктом 7.11 Правил 37 встановлено, що у місцевих Правилах приймання конкретизується порядок відбору проб стічних вод на аналіз, порядок їх оформлення, а також порядок проведення аналізу проб.

Такими місцевими Правилами приймання, що регулюють відносини, які розглядаються судом, на території м. Сватове є Правила приймання стічних вод у систему каналізації м. Сватове, затв. рішенням Сватівської міської ради від 10.12.08 (далі –місцеві Правила), згідно з п. 2.2 яких відбір контрольних проб стічних вод здійснюється на території Сватівського р-ну згідно з ДСТУ ІSО 5667-3-2001.

Пунктом 3.1 ДСТУ ІSО 5667-3-2001 передбачено, що води, особливо поверхневі і майже усі, що скидаються як стічні води, чутливі до різного роду фізичних, хімічних чи бактеріологічних реакцій, що можуть мати місце в період між відбиранням проби і аналізуванням.

Активність цих реакцій залежить від результату взаємодії хімічної і біологічної природи зразка: його температури, чутливості до світла, матеріалу посудини, періоду між відбиранням проби і аналізуванням, умовами (наприклад, вібрування під час транспортування), в яких він перебував.

Виходячи з наведеного, потрібно аналізувати отриману пробу з мінімальним затриманням, а в разі неможливості провести аналіз негайно на місці, проби потрібно певним чином законсервувати.

Відповідач вважає, що позивачем порушені вимоги нормативних актів щодо порядку відбирання проб, транспортування цих проб до лабораторії, їх консервації та документального оформлення результатів відбору проб, тому останнім не доведено належними доказами самого факту перевищення відповідачем норм ГДК.

Крім того, пунктом 8.11 місцевих Правил передбачено, що при виявленні забруднень понад встановлених нормативів, розрахунковий обсяг стічних вод з понаднормативним забрудненням приймається рівним сумарному обсягу скиду за весь час з дати попереднього відбору проб, але не більше ніж за 3 місяці.

Згідно з п. 8.12 місцевих Правил для визначення вмісту забруднень у стічних водах підприємств використовуються як дані лабораторії водоканалу, так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі.

Позивачем була відібрана проба стічних вод 19 січня 2010 року, за результатами аналізу якої відповідачу була виставлена плата за перевищення ГДК за період листопад –грудень 2009 року.

Разом з тим, 21 грудня 2009 року був здійснений відбір проб стічних вод відповідача спеціалізованим підприємством МПП "Фірма Природа", за результатами аналізу яких не було виявлено перевищення норм сульфатів та нітратів (протокол № 457 від 21.12.09 вимірювань показників складу та властивостей проб).

Таким чином, вважає відповідач, згідно з п. 8.11 місцевих Правил розрахунковий обсяг забруднень стічних вод повинен прийматися з попереднього відбору проб (22.12.09), а не з 01.11.2009, як це зробив позивач.

Крім того, за період з 22.12.09 по 19.01.10 відповідачем було скинуто 3913,0 куб. м. стічних вод, що значно менше від обсягу, зазначеного позивачем –19140 куб. м.

Як вбачається з матеріалів справи, відбирання, транспортування та документальне оформлення результатів відбору стічних вод відповідача було здійснено працівниками Центральної хіміко-бактеріологічної лабораторії (ЦХБЛ), яка атестована на проведення вимірювань стічних вод підприємств (свідоцтво про атестацію № 70/1 від 20.10.09 –а.с. 28).

За результатами відбору, що проведено 19.01.10 об 11 год. 40 хв., було складено відповідний акт від 19.01.10 (а.с. 10), який підписано представниками позивача, ЦХБЛ та відповідача, цей акт не містить жодних зауважень з боку відповідача.

Відбір проби згідно з п. 2.1 Інструкції по відбору проб для аналізу стічних вод НВН 33-5.3.01-85 (далі –Інструкція НВН) було здійснено з контрольного колодязя на каналізаційному випуску відповідача у відповідності до умов договору, про що зазначено в акті, при цьому відповідачем було відібрана ще одна (паралельна) проба, яка була опломбована.

Щодо самої процедури відбору разової проби стічних вод відповідача, то вона відповідала положенням п.п. 5.1, 5.3, 6.1, 7.1, 7.4 Інструкції НВН; п.п. 4.1, 5.3, 5.4 ДСТУ ІSО та п.п. 5.2, 8,4, 8.5, 9.3 КНД.

Суд не погоджується з посиланням відповідача на пп. 5.1.2 ДСТУ ІSО, за яким потрібно вибирати місця із сильною турбулентною течею що забезпечить добре перемішування. За відсутності турбулентної течії її треба створити звузивши потік. Як загальне правило, точка відбирання проб повинна бути на глибині 1/3 від поверхні води.

Аналогічні норми містяться й у п.п. 2.3 - 2.6 Інструкції НВН.

По-перше, вказані норми стосуються правил відбору стічних вод саме у рухомій воді як потоку, а п.п. 4.3 договору сторони передбачили скидання води відповідача через окремий випуск з обладнаним контрольним колодязем, зазначеним не схемі, яка є невід'ємною частиною додатку № 1 до договору.

По-друге, пунктом 6.6 договору передбачений обов'язок відповідача (споживача) у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг з водопостачання та водовідведення у 3-денний термін з дня отримання відповідних документів направити до позивача (постачальника) повноважного представника з обґрунтованими документами, необхідними для проведення звірки даних та підписання акту звірки у цей же термін. При невиконанні цієї умови, показники, зазначені у документах позивача вважаються прийнятими відповідачем до виконання.

По-третє, твердження відповідача, що представниками позивача відбір проби був проведений з каналізаційного колектору за відсутності турбулентної течії, при цьому місце відбору проби не було очищене від мулу, окалин, бактеріальної плівки, крім того, разова проба була відібрана з дна контрольного колодязя, де вміст забруднюючих речовин був більшим, ніж біля поверхні води і за відсутності турбулентної течії не був перемішаний з більш чистим шаром поверхової води –не підтверджені жодними доказами.

Згідно з п. 3.6 Інструкції 37 період, за який стягується плата за скид підприємством стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій, установленим разовим аналізом, визначається згідно з місцевими Правилами приймання, але не більше трьох календарних місяців (місяця, у якому відібрана проба, та двох попередніх місяців). Підвищена плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих Підприємством за цей період з даного об'єкта.

На підставі цієї норми позивачем нарахована додаткова плата у розмірі 22510 грн., на яку було виставлено претензію від 01.02.10 за № 1, що направлено на адресу відповідача разом з розрахунком, результатами хімічного дослідження та актом відбору проб (а.с. 7 –10).

Оскільки відповідач не відреагував на виставлену претензію, на адресу відповідача була виставлена повторна претензія від 19.02.10 за № 2 з відповідним розрахунком на суму 24090,70 грн., враховуючи помилковість періоду нарахування за попереднім розрахунком (а.с. 12 –14), що були направлені на адресу відповідача, однак рахунок на час розгляду справи не оплачений.

Щодо посилання відповідача на п. 8.11 місцевих Правил стосовно визначення обсягу скиду за весь час з дати попереднього відбору проб (22.12.09), то суд не приймає ці доводи, оскільки період, за який стягується плата за скид підприємством стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій, встановлений пунктом 3.6 Інструкції 37 з метою правильного розрахунку плати за скид забрудненої води, який не може бути більшим, ніж три календарних місяці.

Щодо доводів відповідача про незаконне застосування до плати за скид понаднормативних забруднень стічних вод відповідача ПДВ у розмірі 20%, суд вважає наступне.

Відповідно до п. 2.4 договору передбачена підвищена плата за перевищення норм ГДК не як штрафна санкція, а як плата за послугу з очищення обсягу стічних вод, скинутих підприємством за цей період.

Таким чином, підвищена плата за скид понаднормативно забруднених стічних вод не є штрафною санкцією, а тому нарахування позивачем на цю плату ПДВ у розмірі 20% є обґрунтованим.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, ЗАТ "Сватівська олія", 92603, Луганська обл., м. Сватове, провул. Заводський, 13, код 25368994, на користь позивача, ТОВ "Луганськвода", 91047, м. Луганськ, кв-л Пролетаріату Донбасу, 166, код 35554719, заборгованість з додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням встановлених договором норм ГДК у розмірі 24090,70 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –240,91 грн. та інформаційно-технічні витрати –236,0 грн.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 13.05.10.

Суддя                               А.Г.Ворожцов