Рішення № 9574551, 27.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.10                                                                                 Справа № 13/258

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларедо-Інреал", м. Луганськ

до Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м. Стаханов Луганської області

про стягнення 445 426 грн. 56 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Данілов А.І., дов. б/н від 03.01.09,

від відповідача – не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ТОВ "Ларедо-Інреал", звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 210129,59 грн., 3% річних в сумі 44616,76 грн. та штраф за ухилення від оплати поставленої продукції в сумі 190680,21 грн. договором від 06.12.07 № 118.

Відповідач, ВАТ "СФЗ", відзивом на позовну заяву від 31.03.10 за № 02/1734 вважає вимоги позивача неправомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.2 спірного договору платежі здійснюються шляхом 100% оплати продукції по факту поставки протягом 10 банківських днів з дня надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлену продукцію.

Позивачем було направлено рахунок-фактуру № 2359 від 19.01.09 про сплату заборгованості в сумі 3813604,28 грн., який був отриманий відповідачем 21.01.09, що встановлено рішенням господарського суду Луганської області від 26.03.09 по справі № 13/18, тому прострочення оплати почалось з 05.02.09, а не 04.02.09.

За таких обставин позивачем невірно визначено період заборгованості та відповідні нараховані суми, враховуючи часткове погашення боргу 19.06.09.

Крім того, відповідач вважає, що приписи п. 57 постанови Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.88 Про затвердження положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, положення про поставки товарів народного споживання та основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні платежів імпортних операцій (далі –Положення 888), не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки вони суперечать положенням ст.ст. 549 – 552, 610 –625 ЦК України, ст.ст. 230 –233 ГК України.

Позивач, ТОВ "Ларедо-Інреал", в обгрунтування позову посилається на рішення господарського суду Луганської області № 13/18 від 26.03.09, яким стягнуто з відповідача заборгованість за поставлену продукцію за спірним договором у розмірі 3813604,28 грн.

Виконання цього рішення було ухвалою суду від 25.06.09 розстрочене на 6 місяців згідно з відповідним графіком.

Вказаним рішенням встановлено, що позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № 2359 від 19.01.09 про сплату заборгованості в сумі 3813604,28 грн., який був отриманий відповідачем 21.01.09, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Пунктом 4.2 спірного договору встановлено, що платежі здійснюються шляхом 100% оплати продукції по факту поставки протягом 10 банківських днів з дня надання рахунків-фактур.

На підставі цієї умови позивач за період з 04.02.09 по 19.06.09 нарахував заборгованість в сумі 3813604,28 грн., а в період з 19.06.09 по 25.06.09 (дата винесення ухвали про розстрочення виконання судового рішення) –3455300,06 грн.

Позивач пояснює, що починаючи з 25.06.09 виконання судового рішення проводиться відповідачем згідно з графіком погашення боргу, затвердженим ухвалою суду № 13/18 від 25.06.09.

Однак, вважає позивач, пунктом 57 Положення 888, яке є чинною, за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги, а також за ухилення від оплати товарів при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальникові штраф в розмірі 5% суми, від сплати якої він відмовився або ухилився.

За цією нормою позивачем нарахований штраф в сумі 190680,21 грн.

Разом з тим, посилаючись на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховані інфляційні втрати за період з 04.02.09 по 19.06.09 у розмірі 210129,59 грн. та 3% річних –44616,76 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, надані ним докази та позицію відповідача, наведену у відзиві, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір від 06.12.07 № 118, за яким позивач зобов'язався поставляти відповідачу продукцію, а відповідач –приймати її та оплачувати згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 4.2 спірного договору платежі здійснюються шляхом 100% оплати продукції по факту поставки протягом 10 банківських днів з дня надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлену продукцію.

Факт порушення грошового зобов'язання відповідачем було встановлено рішенням господарського суду Луганської області № 13/18 від 26.03.09, яким стягнуто з відповідача заборгованість за поставлену продукцію за спірним договором у розмірі 3813604,28 грн.

Починаючи з 25.06.09 виконання судового рішення проводиться відповідачем згідно з графіком погашення боргу, затвердженим ухвалою суду № 13/18 від 25.06.09.

Разом з тим, у зв'язку з несвоєчасним погашенням боргу позивач нарахував на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 04.02.09 по 19.06.09 інфляційні втрати у розмірі 210129,59 грн. та 3% річних –44616,76 грн.

Вирішуючи цей спір, суд погодився з доводами відповідача про те, що позивачем невірно визначено період заборгованості та відповідні нараховані суми, враховуючи часткове погашення боргу 19.06.09, оскільки прострочення оплати почалось з 05.02.09, а не 04.02.09.

За таких обставин правильний термін нарахування інфляції та 3% річних повинен був визначений з 05.02.09 по 19.06.09, тому:

·          інфляційні збитки за вказаний період повинні складати 166522,0 грн. (3980126,28 грн. –3813604,28 грн.), оскільки інфляційні втрати за червень 2009 року не повинні нараховуватися у зв'язку з тим, що кількість днів нарахування за цей місяць менше 15 днів),

·          3% річних за правильно визначений період повинні становити 42315,34 грн.:

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%04.02.200919.06.20091353813604,2842315.34 Щодо застосування пункту 57 Положення 888.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ГК України положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Згідно з ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Так, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежує розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо розміру штрафу, то за правилом ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З аналізу наведених норм вбачається, що позивачем помилково була застосована норма підзаконного нормативного акту, а саме: пункт 57 Положення 888, тому у задоволенні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 190680,21 грн. слід відмовити.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково з покладенням судових на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

При подачі позову позивачем сплачене державне мито за квитанцією № ПН2710 від 24.07.09 у розмірі 4116,0 грн., що є меншим, ніж визначено чинним законодавством.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені позивачем за квитанцією від 24.07.2009 року № ПН 2712, підлягають частковому поверненню у сумі 194, 50 грн., оскільки внесені в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з позивача, ТОВ "Ларедо-Інреал", 91033, м. Луганськ, кв-л Шевченко, буд. 125, кв. 39, код 35025254, на користь державного бюджету державне мито у розмірі 338,27 грн.

3. Стягнути з відповідача, ВАТ "Стахановський завод феросплавів", Луганська обл., м. Стаханов, код 00186513, на користь позивача, ТОВ "Ларедо-Інреал", 91033, м. Луганськ, кв-л Шевченко, буд. 125, кв. 39, код 35025254, інфляційні втрати у розмірі 166522,0 грн. та 3% річних в сумі 42315,34 грн., разом –208837,34 грн., крім того, витрати зі сплати держмита – 2088, 38 грн. та інформаційно-технічні витрати –55,32 грн.

4. В решті позову –відмовити.

5. Повернути з державного бюджету України ТОВ "Ларедо-Інреал", 91033, м. Луганськ, кв-л Шевченко, буд. 125, кв. 39, код 35025254, зайве сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 194,50 грн. Підставою для повернення є дане рішення засвідчене гербовою печаткою суду.

Накази видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 05.05.10.

Суддя                               А.Г.Ворожцов